Презентація на тему:
Митці Вінниччини

Митці рідного краю

Фе дір Зо тикович Коновалю к (3 березня 1897 — 1984) — український живописець. Народився в селі Калівка Вінницької області. (нині село Ягідне) Вчився в 1903–1909 в Лаврській іконописній майстерні, 1911–1915 рр. — в Київському художньому училищі (у Володимира Менка, Олександра Мурашка), 1915–1917 рр. — Петербурзькою АМ (у Володимира Маковського), в 1925–1927 рр. — у Федора Кричевського. У 1900–1910 рр. брав участь в розписах церков Києва і Катеринослава (теперДніпропетровськ). Тривалий час працював разом з Іваном Їжакевичем. У своїй творчості розвивав традиції українських художників кінця 19 — поч. 20 ст. Жив і працював в Києві.

Га нна Тана сівна Чу бач   (6 січня 1941,  Мурованокуриловецького району Вінницької області) — українська поетеса.  Заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки письменників України (від 1971 року). 1968 року закінчила Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова, 1973 року — Вищі літературні курси при Літературному інституті імені Максима Горького в Москві. Працювала в редакціях газети «Літературна Україна» та журналу «Дніпро». Донька Ганни Чубач — Оксана Володимирівна Румеліді — відома як поетеса й художниця Оксана Чубачівна.

Збірки поезій «Журавка» (1970). «Жниця» (1974). «Ожинові береги» (1977). «Заповіти землі» (1978). «Срібна шибка» (1980). «Святкую день» (1982). «Житня зоря» (1983). «Листя в криниці» (1984). «Літо без осені» (1986). • «Озвучена печаль» ("Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ", 2003). • «Серед зневір і сподівань» ("Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ", 2006). • «Мрійники» (вірші-розмальовки для дітей) ("Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ", 2010). • «Радість висоти» ("Університетське видавництво ПУЛЬСАРИ", 2012).

"НЕ ЗАСПІВАЙМО УКРАЇНУ!" Ми підіймаємо з руїни І в нашу вимріяну волю Радієм словом " Україна", Немов дощами спрагле поле. Самі собі хвалу співаєм. Бо, як не є, багато варті. І непомітно час втрачаєм У довгій радості на старті. Бо вже такий закон дороги (Його не кожен пам’ятає): Допоки хвалиш перемогу, Поразка фінішу сягає. І як поет, і як людина дозволю ще раз нагадати: Не заспіваймо Україну - Її потрібно будувати!  Долає силу - тільки сила. Чужі обіцянки - примари. Це вже було, що нас любили Лиш за гопак і шаровари.