Презентація на тему:
"Кімоно"

Кімоно Підготувала учениця 10 – А класу Джура Аліна

У сучасній японській мові існує три терміни для позначення японського традиційного одягу: кімоно (着物) — вбрання;  вафуку (和服) — японський одяг; ґофуку (呉服) — «китайський» одяг.

Кімоно нагадує собою Т-подібний халат. Його довжина може різнитися. Одяг закріплюється на тілі поясом обі (帯), який розташований на талії. Замість європейських ґудзиків використовують паски і мотузочки. Характерною рисою кімоно є рукава соде  (袖), які зазвичай набагато ширші за товщину руки. Вони мають мішкоподібну форму. Рукавний отвір завжди менший від висоти самого рукава. Оскільки японське традиційне вбрання подібне до халату, у ньому немає відкритого коміру на зразок європейських костюмів. Загалом воно зручне і не сковує рухів людини.

Пояс обі Рукав соде

Тканини, з яких виготовляється кімоно, як правило, нееластичні. Для поясу використовують сукно. Викрійки для одягу зазвичай прямокутні і відрізняються від європейських аналогів зі складними заокругленими формами. Завдяки цьому досягається економія і практично повна утилізація матерії. Її прямокутні залишки можуть бути повторно використані у господарстві.

Для пошиття кімоно використовуються переважно м'які нитки, які зменшують ризик перетягування тканини. Проте таке бережне ставлення до матерії, яка була дефіцитом у традиційній Японії, негативно відбивається на збереженні конструкції одягу. У випадку її порушення кімоно можна перешити заново з тієї самої тканини.

На відміну від традиційного європейського одягу, який підкреслює конструкцію тіла людини, кімоно виділяє лише плечі та перехват носія, приховуючи недоліки його фігури.

Структура кімоно Накладний комір — 掛衿 (какеері), 共衿 (томоері) Основний комір — 本衿 (хон'ері), 地衿 (дзіері) Права передня натільна частина — 右の前身頃 (міґі но мае міґоро) Ліва передня натільна частина — 左の前身頃 (хідарі но мае міґоро) Ліва задня натільна частина — 左の後身頃 (хідарі но усіро міґоро) Права задня натільна частина — 右の後身頃 (міґі но усіро міґоро) Рукав — 袖 (соде) Рукавний шлейф —袂 (тамото) Лівий край — 左の衽 (міґі но окумі) Правий край — 右の衽 (хідарі но окумі) «Вістря меча» — 剣先 (кенсакі)

Різновиди кімоно Сучасне кімоно  поділяється на доросле (жіноче і чоловіче) та дитяче. Кожне з них складається з парадного і повсякденного вбрання. Єдиного спільного традиційного одягу для жінок і чоловіків не існує.

Жіноче кімоно Жіноче традиційне вбрання поділяється на святкове і повсякденне. У сьогоднішній Японії останнє поступово виходить з ужитку, оскільки більшість японок віддають перевагу простому одягу західного зразка.

Кожне кімоно має свій символізм, тому його вибирають прискіпливо під конкретну людину і випадок. Зазвичай, основними критеріями вибору святкового одягу є сімейний і соціальний статус жінки, а також ступінь офіційності церемонії чи заходу. Японська наречена у весільному вбранні.

 Відповідно до цих критеріїв жіночі святкові кімоно поділяються на такі типи: Куротомесоде (黒留袖, «чорна короткорукавка»); Іротомесоде (色留袖, «кольорова корткорукавака»);  Фурісоде  (振袖, «довгорукавка») ; Хомонґі (訪問着, «одяг для відвідин»);  Цукесаґе (付け下げ, «недекорований одяг»); Траурний одяг (喪服) — кімоно без візерунків з 5-ма родовими емблемами мон; Комон (小紋, «дрібновізерунковий одяг»); Іромудзі (色無地, «однокольоровка»); Юката (浴衣, «одяг для ванни») .

Чоловіче кімоно На відміну від жіночого, чоловіче кімоно виглядає більш простішим і стриманішим. Його основною відмінністю є будова рукава, який вужчий і менший за аналогічні у жіночому вбранні. Сучасний чоловічий одяг менш барвистий. Переважають чорний і різні відтінки сірого, брунатного, синього та зеленого кольорів. Крім цього, чоловіки частіше за жінок носять шаровароподібні штани хакама.

Повсякденний одяг різноманітніший. До нього входять аналоги жіночого однокольорового іромудзі і літнього халату юката, а також: Самуе (作務衣, «робочий одяг»); Дзінбей (甚平, «одяг Дзінбея»); Тандзен (丹前, "одяг «бані Тандзен»); Хаппі (法被) — бавовняна куртка з вузьким рукавом. 

Одягання кімоно називається «кіцуке» (着付け) або «васьо» (和装). Воно потребує чималих навичок і вмінь. Особливо складною є процедура одягання жіночого кімоно, для якого потрібно мати неабиякий досвід. Вбрання можна одягати самому або при допомозі інструкторів (着付師). Більшість японців не вміє самотужки одягати кімоно, і тому радо користується послугами останніх.

Кінець!