Презентація на тему:
Вода та її властивості

Мистецтво Візантії Олейник Владислав учень 8-В класу

Історичні умови розвитку культури Візантії: Місто – центр торгівлі, ремесла та сильної влади Візантія – наступниця античної культури Вплив християнства на культурний розвиток Візантії

Архітектура Однією з характерних рис візантійської архітектури було створити у глядачів враження нерукотворного дива.

Архітектура Справжньою перлиною світової архітектури став храм Святої Софії (Премудрості Божої) у Константинополі.

Храм Святої Софії Його називали “чудом із чудес”

Храм Святої Софії Храм був побудований за наказом імператора Юстиніана всього за 5 років. Будівництвом керували Ісидор із Мілета та Анфімій із Трал. Щоденно на будівництві було задіяно до 10000 каменярів, теслярів та інших робітників. Здавалося, що храм летить над містом, як корабель над морем.

Храм Святої Софії Коли через 40 вікон ллється сонячне світло – купол ніби ширяє над храмом.

Храм Святої Софії Не менше захоплення викликало у сучасників і внутрішнє оздоблення собору. Стіни й колони були облицьовані різнокольоровим мармуром, порфіром, малахітом. Вражали різнокольорова мармурова підлога, тонкий орнамент та інкрустації на стінах, мерехтливі мозаїки.

Архітектура Церква Сан- Віталє. Равенна. Церква Сергія і Вакха. Корстантинополь

Мистецтво У Візантії для прикрашення стін храмів використовували мозаїку – живописне зображення із шматочків смальти (різнокольорового непрозорого скла), які закріплювали у сирій штукатурці.

Мистецтво Капітель колони в церкві Сан-Віталє в Равенні прикрашена чудовим різьбленням по мармуру та різнокольоровими мозаїками.

Живопис Стіни храмів прикрашали також фресками. Фреска – це живописне зображення по сирій (свіжій) штукатурці розведеними на чистій або вапняній воді фарбами, а також техніка стінних розписів, що дозволяє створювати органічно поєднані х архітектурою композиції.

Живопис У храмах та житлах розміщували ікони. Ікона – живописне зображення Бога, Божої Матері, сцен із Біблії на дерев'яних дощечках. Ікони надзвичайно відігравали важливу роль в оздобленні візантійських храмів.

Ікона Володимирської Богоматері

Живопис До Х ст. у візантійських храмах сформувався іконостас – особлива перегородка з іконами, що відокремлювала вівтарну частину від молитовного залу.

У Візантії у ІХ-ХІІ ст. високого розвитку досягло мистецтво емалі, запозичене зі Сходу. Емаль – тонке склоподібне покриття, що отримується високотемпературною обробкою. При виготовленні емалі скловидну різнокольорову масу наносили на поверхню виробу, розділеного тоненькими перегородками, а потім обпалювали в печі. Мистецтво емалі