Презентація на тему:
Презентація на тему: Угорщина в 1920-1930-ті роки

Японія Підготував учень 10-А класу Морванюк Максим

Площа:372 тис км² Населення:127,4 млн. осіб Столиця:Токіо Офіційна назва:Японія Державний устрій:конституційна монархія з парламентським урядом Законодавчій орган:двопалатний парламент (Палата радників і Палата представників) Глава держави:імператор Адміністративний устрій:унітарна держава (9 областей, які об’єднують 46 префектур; столичний округ і 2 міських префектури; адміністративна область Хоккайдо) Поширені релігії:синтоїзм і буддизм Член ООН, ФТЕС, країна “Великої вісімки”та “Плану Коломбо”

Загальні відомості Японія — це острівна країна, розташована на східному узбережжі Азії, у північно-західній частині Тихого океану. Зі сходу і півдня її омиває Тихий океан, з заходу — води Японського та Східнокитайського морів, а з півночі — Охотське море. Японський архіпелаг простягнувся дугою з північного сходу на південний захід. Він складається з чотирьох великих островів Хоккайдо, Хонсю, Шікоку та Кюсю, а також понад 3 тисяч дрібних островів. Найближчими сусідами країни є Китай, Південна Корея та Росія. Найбільші міста країни – Токіо, Йокогама, Осака, Нагоя, Саппоро, Кіото, Кобе, Фукуока, Сендай, Хітаті, Тіба, Кітакюсю, Кагосіма, Хіросіма, Кумамото.

Згідно з конституцією, Японія є унітарною конституційною монархією. Головою держави є імператор, але виконавча влада в країні зосереджена у руках прем'єр-міністра. Законодавча влада належить Парламенту, який є одним із найстарших демократичних інститутів Азії. Оскільки Японія була першою країною світу яка пізнала жах ядерної війни, її сьогоднішній уряд сприяє боротьбі за мир і руху роззброєння.

Географія Японія — це острівна країна, розташована вздовж тихоокеанського узбережжя Східної Азії. Основні острови — Хоккайдо, Хонсю, Шікоку і Кюсю. Острови Рюкю (Окінава) розташовані на 600 км південніше острова Кюсю. У цілому, Японський архіпелаг складається приблизно з 3000 малих островів. Японія посідає 19 місце за щільністю населення у світі. 70—80% поверхні островів вкривають ліси і гори, непридатні для сільського господарства, промисловості чи мешкання через часті тайфуни, зсуви і землетруси. Більшість населення сконцентровано у прибережних зонах та на рівнинах. Розташування Японії на стику трьох тектонічних плит Тихого Океану, є причиною частих землетрусів і підвищеної вулканічної активності на архіпелазі. Найвищою горою-вулканом країни є гора Фудзі висота якої становить 3 776 м. Останні найбільші землетруси сталися 1995 (землетрус в Кобе), 2004 (землетрус в Ніїґата), а також 2011 років. Існує багато гейзерів і гарячих природних ванн онсен, які використовуються для відпочинку.

Рельєф країни переважно гірський з наявністю численних діючих (60) і згаслих вулканів. Вища точка – вулкан Фудзіяма на о. Хонсю (3776 м). Процеси горотворення продовжуються і сьогодні, тому землетруси бувають тут від півтори до восьми тисяч разів на рік. Усі сучасні будівлі будуються на протисейсмічній основі. Тихоокеанське узбережжя потерпає від цунамі висотою від 30 до 50 м. Клімат від помірного на півночі до мусонного тропічного на півдні. Середні температури січня – від -5С на о.Хоккайдо до +16С – на архіпелазі Рюкю, липня – відповідно від +22 до +28С. Опадів на більшій частині країни – від 1700 – 2000 до 4000 мм на рік, восени звичайно бувають тайфуни. В районах вулканічної діяльності є термальні джерела. Японія належить до країн світу, що майже повністю засвоїли свої земельні ресурси.

Японські острови, які простягаються з півночі на південь, лежать у шести кліматичних зонах. Зона Хоккайдо Найпівнічніший регіон помірного клімату з холодними зимами і прохолодним літом. Опади не часті, але взимку острови вкрито глибоким снігом. Зона Японського моря Західне узбережжя острова Хонсю є місцем частих і сильних опадів, особливо взимку. Влітку прохолодно, хоча інколи, завдяки вітру Фьон, буває надзвичайно спекотно. Зона Центральногірська Типовий континентальний клімат зі значними коливаннями температури взимку і влітку, вночі і вдень. Опади помірні. Зона Внутрішнього Японського моря Гори Тюґоку і Шікоку перешкоджають сезонним вітрам, забезпечуючи порівняно теплу погоду впродовж цілого року. Клімат середземноморський. Зона Тихого океану Східне узбережжя японського архіпелагу характеризується холодними зимами з невеликою кількістю снігопадів, та спекотним і вологим літом завдяки південно-східним вітрам. Зона Південних островів Острови Рюкю лежать у субтропічному кліматичному поясі, де зима і літо теплі. Опади дуже значні, особливо влітку. Частими є тайфуни.

Флора і фауна Японія має багату флору і фауну. Їхні особливості обумовлено відносною ізоляцією Японського архіпелагу від Азійського континенту та протяжністю архіпелагу з півночі на південь. За даними Союзу біологічної систематики Японії, станом на 2003 у країні налічувалося понад 600 видів бактерій, 6200　видів найпростіших, 9300 видів рослин, близько 13 тисяч видів грибів та понад 60 тисяч видів тварин. На острові Хоккайдо зустрічаються бурий ведмідь, соболь, горностай, ласка. Крім того, там і на острові Хонсю живуть вовки, лисиці, борсуки, єнотовидні собаки, видри і зайці. Південніше Сангарскому протоці живуть чорні ведмеді, японські макаки, антилопи, велетенські саламандри. На південь від протоки Тогара в Японії мешкає тропічна фауна. З птахів зустрічаються дятел, дрізд, синиця, ластівка, шпак, тетерев, журавлі, лелека, яструб, орел, сови, біля берегів багато морських птахів. Прісноводні риби - короп, сом, вугор, міноги; штучно розводять вугрів і лососевих, в тому числі форель. Промислові риби прибережних вод: тихоокеанський оселедець, івасі, тунець, тріска, камбала. Є також краби, креветки, устриці

Журавель японський Японська макака

Річки Річки Япо нії мають відносно коротку довжину та круті береги через гірський рельєф країни. Чимало річок нагадують струмки чи водоспади і мають швидку течію. Джерела річок знаходяться у покритих лісами горах. Протікаючи, річки часто утворюють долини в гірській місцевості та алювіальні рівнини. Останні часто служать місцем вирощування рису та інших сільськогосподарських культур. Більшість річок забезпечують населення і водою, і електрикою. Найдовша річка Японії — Сінано, яка протікає у Східній Японії, з префектури Наґано до Ніїґати. Японська річка, що має найширше русло та експлуатується набільше — Тоне, головна водяна артерія Кантоської рівнини.

Економіка До складу ВВП крани сільське господарство дає 1,4 % вартості, промисловість – 26.4 %, сфера послуг – 72,2 % вартості. Японія є азійським лідером за рівнем ВВП на душу населення – 38 000 $, посідає перше місце в світі за обсягами золотовалютних резервів (521 млрд $), третє місце (після США та Китаю) – за виробництвом промислової і п’яте – за виробництвом сільськогосподарської продукції. Протягом останнього десятиліття країна має стійке позитивне сальдо зовнішньої торгівлі. Японія вступила в постіндустріальну стадію розвитку, значну частку ВВП складають доходи від сфери послуг, охорони здоров’я, науки, фінансово-торговельної діяльності та зв’язку.

Ресурси Японія бідна на енергетичні ресурси. Країна переважно імпортує їх з закордону, що робить її вразливою до зовнішніх впливів. Вугілля використовується в японській металургії та на теплових електростанціях. Японія цілковито відмовилася від видобутку власного вугілля у 1960-х й ввозить його у необхідних кількостях для промисловості з Австралії (57%), Індонезії (16%) та КНР (13%). Нафта основний енергетичний ресурс Японії, частка якого в енергобалансі країни близько 50%. З нафти виготовляють основні нафтопродукти: бензин, гас, дизельне паливо, мазут, лігроїн. Через високу залежність Японії від нафти і політичну нестабільність Близькосхідного регіону, уряд країни намагається використовувати альтернативні джерела енергії, такі як біоетанол. Природний газ використовується на теплових електростанціях, в містах, а також як пальне для автомобілів. Японія має значні поклади мінералів, але бідна на метали. 100% усієї залізної руди, алюмінію та міді, що використовується в японській промисловості, імпортується з закордону.

Японія відносно бідна мінеральними ресурсами. В країні є кам'яне вугілля, нафта і газ, поліметалічні руди, гірничохімічна сировина, нерудні будівельні матеріали. Значна частина потреб Японії в мінеральній сировині покривається за рахунок імпорту залізної руди, вугілля, міді, свинцю і цинку. Більша частина корисних копалин зосереджена у дрібних родовищах. Запаси основних корисних копалин, за винятком руд свинцю, цинку, срібла, сірки і бариту, складають менше 1% сумарних запасів розвинених країн світу. Поряд з цим в Японії розвідані значні запаси вапняку, доломіту, кварцового піску, піриту. Невеликі запаси паливних і рудних корисних копалин не мають промислового значення.Для внутрішніх потреб видобувають вапняки, сірку, мідну руду,золото.

Промисловість Японія – високорозвинена постіндустріальна країна. Поряд із гігантськими підприємствами тут діють численні дрібні, особливо в легкій і харчовій промисловості. Економіка Японії залежить від імпорту сировини та пального, видобувна промисловість дає 0,2 % ВВП країни. Японія - випереджає інші азіатські держави за рівнем розвитку промисловості, основні галузі якої: чорна та кольорова металургія, силове електричне обладнання, суднобудівна та автомобільна промисловість, електронне та електрокомунікаційне обладнання, приладобудування, нафтохімічна, харчова, текстильна та легка промисловість.

Автомобілебудування Автомобілебудування — одна з основних галузей промисловості, що забезпечила стрімкий розвиток японської економіки в другій половині 20 століття. На початку 21 століття в цій галузі було зайнято близько 8 млн осіб. Автомобільна продукція є однією з головних статей японського експорту. Великі автомобілебудівні райони розташовані в префектурах Канаґава, Сідзуока та Айті. Найбільші заводи знаходяться в містах Хіросіма, Курасікі, Сідзука, Тойота, Хамамацу, Йокосука, Йокогама, Ота. Провідними японськими автомобільними компаніями, що працюють на міжнародних ринках, є «Мазда» (Хіросіма), «Хонда» (Токіо), «Тойота» (Тойота), «Ніссан» (Йокогама), «Судзукі» (Хамамацу), «Міцубісі» (Хамамацу) та інші.

Toyota Yaris sedan Suzuki Grand Vitara

Суднобудування Суднобудування є традиційною галуззю виробництва для Японії впродовж багатьох віків. Основними суднобудівними районами є узбережжя Внутрішнього Японського моря, північні берега острова Кюсю та Тихокеанське узбережжя. Найбільші заводи розташовані у містах Сасебо, Наґасакі, Куре, Ономіті, Сакаїде, Кобе, Йокосука, Йокогама, Хакодате. Провідними японськими суднобудівними компаніями є «Сасебо» (Сасебо), «Міцубісі» (Наґасакі), «Кавасакі» (Кобе), «Юніверсал» (Кавасакі) та інші.

«Соні», «Тошіба», «Хітачі», «Фудзі», «Шарп» є лідерами електронної промисловості. Основними центрами галузі є Токіо, Йокогама, Фудзісава, Кавасакі, Ітіхара (промислова зона Кейхін).Японія залишається світовим лідером із виробництва відеокамер, відеомагнітофонів, фотоапаратів. Країна контролює також п’яту частину виробництва світової електроніки, а за випуском інтегральних схем, оптичного волокна, напівпровідників, комп’ютерів та комплектуючих поступається лише США. За випуском шовкових тканин країна посідає перше місце в світі, синтетичних – третє, за обсягом виробництва целюлозно-паперової продукції – четверте.

Японія виділяється розвиненою хімічною і нафтохімічною, деревообробною і целюлозно-паперовою промисловістю. В хімічній промисловості основу галузі становлять 16 нафтохімічних комплекси; найбільші - у Кавасакі, Касіма, Гоі, Йоккаіті, Мідзусіма, Сакаї. Як виробник пластмас, синтетики, синтетичного каучуку, паперу та картону Японія поступається тільки США. Виробництво пластмас сконцентровано в районах Токіо, Осаки та Нагої. Країна має одну з найкращих поліграфічних баз.

Текстильна промисловість У 30-ті й перші післявоєнні роки головною галуззю обробної промисловості Японії була текстильна, в першу чергу бавовняна, а також шовкова. Бавовну ввозили, шовк-сирець був свій і, частково, імпортний. Тканини вивозили в колонії і слаборозвинені країни. Як виробник та експортер текстилю Японія входила до першої п'ятірки країн світу. Зараз текстильна промисловість втратила свою панівну роль, її частка знизилась з 27% (у 1937 р.) до 2,5%. Наразі у територіальній структурі текстильної промисловості домінує район Токіо з текстильними фабриками в Токіо та Йокогамі, а також район Осаки. Підприємства текстильної промисловості представлені також в Кіото, Кобе, Нагої. Виробництво шовку та хімічних волокон розвинуте на заході острова Хонсю. Японія виробляє 12% від світового випуску штучного волокна.

Харчова промисловість розвинена в Японії все ще порівняно менше, ніж у США та країнах Західної Європи. Виділяються рибоконсервна, борошномельна, цукрова галузі. Підприємства розташовані переважно у приморських містах, оскільки сировина або більша її частина довозиться морем. М'ясна та молочна галузі розвинені недостатньо. Традиційними товарами Японії залишаються шовк-сирець, вироби з натурального шовку, фарфор, кераміка, лаки, ляльки та іграшки.

В Японії створений потужний науково-виробничий комплекс. Це дає змогу розглядати виробництво наукоємної та технічно складної продукції як основний напрям спеціалізації країни в міжнародному поділі праці. Науково-виробничий комплекс має високий рівень територіальної концентрації. Так, на агломерацію Токіо - Йокогама припадає 60 % наукових розробок і близько 40 % продукції галузей високої технології. Важливу роль відіграють також Осака, Кіото і Нагоя. Перспективним напрямом покращення територіальної організації цього комплексу є створення системи технополісів - науково-промислових зон, оснащених сучасною інфраструкту рою і науково-дослідними підприємствами. Створено понад 20 технополісів, першим з яких був Цукуба.

Енергоспоживання В енергобалансі Японії частка вугілля – 17%, нафти і природно газу – 67%, гідро і атомної енергії – 16%. Загальне споживання енергії (4,2 т умовного палива на одного жителя) є приблизно таким же, як і в Західній Європі. Виробництво електроенергії досягло 900 млрд. кВт рік. ТЕС виробляють 2/3 електроенергії. Це потужні станції, які працюють на нафті, або газі розміщені недалеко від споживача, тобто на тихоокеанському узбережжі в районах Канто, Токай і Кінті. За розвитком атомної енергетики Японія поступається лише США і Франції. В 90-х роках вона почала збагачувати уран.

Транспорт Японія має одну з найбільш розвинених транспортних мереж світу, особливістю якої є майже повна відсутність трубопровідного та річкового транспорту. 55 % вантажообігу та 67 % пасажирообігу виконує автомобільний транспорт. Автопарк Японії поступається лише США. Загальна довжина шосейних доріг близько 1,2 млн км, за густотою та довжиною автодоріг країна посідає відповідно перше й п’яте міста у світі. Морський транспорт переважає у зовнішній торгівлі країни та посідає друге місце за вантажообігом і третє за пасажирообігом. Основні порти: Кобе, Тіба, Йокогама, Нагоя, Осака, Кавасакі, Токіо, Хакодате, Кітакюсю. В Японії є 173 аеропорти, серед яких найбільший вітчизняний Міжнародний аеропорт Токіо — найбільш завантажений аеропорт Азії. Найбільші міжнародні шлюзи - Міжнародний аеропорт Наріта (Токіо), Міжнародний аеропорт Кансай (Осака/Кобе/Кіото) і Міжнародний аеропорт Тюбу (Нагоя). Найбільші порти включають Порт Нагоя.

Торгівля Експорт — невід'ємна частина японської економіки. Головними експортними партнерами є США (22,7%), КНР (13,1%), Південна Корея (7,8%) і Гонконг (6,3%). Японці здебільшого експортують транспортне обладнання, двигуни, електротовари, електронні прилади і хімікати. Оскільки Японія дуже залежить від міжнародної торгівлі, вона імпортує широке коло товарів. Основними партнерами з імпорту є КНР (20,7%), США (14%), Південна Корея (4,9%), Австралія (4,3%), Індонезія (4,1%), Саудівська Аравія (4,1%), ОАЕ (4%) (за даними 2004 року). Японія ввозить переважно запчастини, пальне, харчові продукти, хімікати, текстиль і сировину для власної промисловості.

Сільське господарство Сільське господарство в країні ведеться на інтенсивній основі. Але за показниками забезпечення населення країни власною сільськогосподарською продукцію порівняно до інших розвинених країн Японія значно відстає. Повністю покриває свої потреби країна лише в рисі, овочах та яйцях, попит на фрукти задовольняється на 75 %, на молоко та молокопродукти – на 80 %, на телятину – 64 % тощо. У сільському господарстві використовуються території найбільших рівнини – Канто, або Токійська, на о. Хонсю, Ісікарі на о. Хоккайдо тощо. Вони майже суцільно оброблені, але земель, придатних для землеробства, в Японії мало. Переважає дрібне землеволодіння (ділянки переважно до 1,5 га.). Основну частину продукції дає рослинництво, провідною культурою якого є рис. Розвинуто також овочівництво та садівництво. Традиційно розвинено квітникарство. Японія посідає одне з перших місць у світі з вилову риби та видобутку морепродуктів. Розводять велику рогату худобу, свиней, птахів, шовкопряда. Склалися яскраво виділені зони приміської сільськогосподарської спеціалізації, основною з яких є смуга від долини Канто до долини Кінкі в межах мегаполісу Токайдо.

Населення За чисельністю населення Японія посідає 10 місце в світі. Японія – типова однонаціональна країна, 99,9 % населення країни складають японці, крім них є корейці, китайці, айни – нащадки древнього населення островів. В країні має місце поліконфесійність – більшість населення країни сповідує дві релігії: синтоїзм і буддизм, крім того є християнська меншина. Низька народжуваність, висока середня тривалість життя (чоловіки – 79 років, жінки – 86) призводять до старіння нації – пенсіонери складають 20, а діти – 16 % населення, це в найближчі роки загрожує дефіцитом трудових ресурсів. Разом з японцями в країні мешкає незначна частка іноземців. Станом на 2001 рік їх нараховувалося 1 778 462 осіб — 1,4% від населення Японії. Протягом 1950 — 1980-х років вони становили лише 0,6%, але в результаті економічного злету та глобалізації їх кількість поступово зростає. Основні групи іноземців — корейці (36%), китайці (21%), бразильці (15%), філіппінці (9%), перуанці (3%) і громадяни США (3%). Кількість українців в Японії станом на 2005 рік становила близько 907 осіб[23].

Густота населення – одна з найбільших в світі: 321 чол. на км2, на прибережних рівнинах вона сягає 10 000, а у великих місцях – ще більше. 70 % населення країни мешкає на тихоокеанській прибережній смузі. Міське населення складає 80 %, 40 % з них живе в трьох найбільших міських а агломераціях, які утворюють мегалополіс Токайдо. За зайнятістю у сферах виробництва населення країни поділяється наступним чином: у сільському господарстві зайнято 4,4 %, у промисловості – 27,9 %, у сфері послуг – 66,4 %.

Зовнішньоекономічні зв’язки За загальними обсягами зовнішньої торгівлі Японія поступається лише США та Німеччині. Експорт: машини та устаткування, в тому числі транспортне (понад 68 % вартості), напівпровідники, сталь, морські судна, хімічні продукти, текстиль. Основні партнери: США, Китай, Південна Корея, Тайвань, Гонконг. Японія – найбільший всесвітній імпортер зрідженого природного газу й другий найбільший імпортер нафти. Імпортують також машини та устаткування, паливо, харчові продукти, продукцію хімічної галузі, тканини, сирі матеріали, головним чином з Китаю, США, Саудівської Аравії, ОАЕ, Австралії, Південної Кореї, Індонезії. Значні надходження ВВП Японії має від світового туризму. Серед визначних туристичних об’єктів країни – численні національні та природні парки, архітектурні комплекси, музеї, синтоїстські та буддійські храми.

Осака Хіросіма