Презентація на тему:
магнітний запис

Магнітний запис інформації (Das magnetische Informationaufzeichnung) Підготувала: Щербак Катерина, 9-Б клас

Das magnetische Aufzeichnung Запис магнітний — спосіб запису електричних сигналів на шарі оксиду заліза чи іншому магнітному матеріалі, нанесеному на немагнітну основу: тонку пластикову стрічку, алюміній, скло та інше…

Принцип запису (Das Prinzip der Aufnahme) При записі електричний сигнал від джерела сигналу подається на електромагнітну головку, яка намагнічує магнітне покриття носія відповідно до частоти й амплітуди підведеного сигналу. Імпульси можуть бути звуковими (звукозапис), візуальними (відеозапис) або нести цифрову інформацію (для комп'ютера).

Принцип відтворення (Das Prinzip der Reproduktion) При відтворенні носій пропускається через ту ж або іншу головку і остаточна намагніченість магнітного шару носія індукує в головці електричний сигнал, який далі підсилюються. Для аналогових сигналів різної частоти (аудіо- або відео- сигналів) сигнал при записі та зчитуванні підлягає спотворенню.

Історія (Das Geschichte) Роком народження магнітного запису вважається 1898 рік, коли датський фізик Вальдема Поульсен вперше здійснив магнітний запис звуку на стальну дротину. Свій винахід В. Поульсен назвав телеграфоном через те, що пристрій був призначений для роботи разом з телефоном для виконання функцій, схожих до функцій сучасного автовідповідача. Але апарат Поульсена мав малу гучність та великі спотворення.

  В 1928 році в США був запатентований носій магнітного запису у вигляді гнучкої стрічки на паперовій основі з нанесеним на неї робочим шаром — магнітним порошком. Магнітні стрічки з різною основою (сучаснішою, безумовно, ніж паперова) та магнітним робочим шаром, для якого обирались різного складу магнітні порошки або тонкі магнітні плівки, використовуються досі. 

Тільки в 1935 році німецька фірма AEG розробила пристрій для запису та відтворення аудіосигналу, який отримав назву магнітофон. Робочий шар магнітофонної стрічки складався із штучно створеного порошку — мікрочастинок окису заліза — Fe2O3. Основа стрічки була вже не паперова, а із діацетилцелюлози.

Але, крім звуку, треба було записувати та відтворювати відеоінформацію: післявоєнний період — це час широкого впровадження телевізорів. В 1951 році компанія ЗМ продемонструвала можливість магнітного відеозапису, а в 1956 році фірма Ampex виготовила перший відеомагнітофон.

Магнітні диски (Das magnetische Scheibe ) В тому ж 1956 році фірма IBM використала магнітний запис для обчислювальної техніки — створила пристрій на жорсткому магнітному диску ємністю 5 Мегабайт. Вага цього пристрою — 1 тонна, вартість — 50 тис. доларів. До речі: якщо вартість 1 Мбайта на першому ЖМД становила 10 тис. доларів, то сучасні ЖМД характеризує вартість 1 Мбайта в 0.04 долара.

Помітними етапами в розвитку апаратури магнітного запису були випуски в 1963 році фірмою Phylips аудімагнітофона на компакт-касеті, а в 1973 році — гнучкого магнітного диску (флоппі-диску) для комп'ютера.

Етап, який переживає магнітний запис сьогодні, пов'язаний із застосуванням для відтворення замість магнітних головок (МГ) індукційного типу магнітних головок, робота яких заснована на використанні магніторезистивного (МР) та гігантського магніторезистивного (ГМР) ефектів.

В чому полягають ці ефекти? МР-ефект спостерігається в багатьох матеріалах і пов'язаний з тим, що електричний опір зразка з такого матеріалу змінюється при розміщенні його в зовнішньому магнітному полі.

Суть ГМР-ефекту полягає в тому ж, що і МР-ефекта: в зміні електричного опору під дією магнітного поля. ГМР-ефект спостерігається в магнітних мультишарових структурах, або "магнітних надгратках".

Використання ГМР-ефекту в МГ дозволило досягти рекордного показника щільності запису на ЖМД: 1 Гігабіт на кв. дюйм в 1996 році та 4 Гбіт на кв. дюйм в 1999 році. Того ж року фірма IBM випустила на ринок ЖМД типу Вінчестер, в яких за рахунок МГ з ГМР-ефектом вдалось отримати ємність 25 Гбайт. Інформація зберігалася на 5 пластинах, середній час пошуку становив 9 мсек. В умовах лабораторії вдалося отримати щільність запису навіть 10 Гбіт на кв. дюйм, біля 2004 року щільність запису була доведена до 40 Гбіт на кв. дюйм. Це означає, що ємність ЖМД досягла 1000 Гбайт ( 1 Терабайт ).

Дякую за увагу (Danke)