Презентація на тему:
Микола Віталійович Лисенко

Микола Віталійович Лисенко 1842-1912 Основоположник національної композиторської школи в Україні. Музична творчість, виконавство та освіта.

Народився Микола Віталійович Лисенко 10 березня 1842 року в селі Гриньки Кременчуцького повіту Полтавської області.

Батьки Лисенко Віталій Романович, офіцер орденського кірасирського полку. Лисенко Ольга Єреміївна, Походила з Полтавського поміщицького роду Луценків.

Тут, у Гриньках, як згадував пізніше М.Старицький, над М.Лисенком «...зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи; з одного боку — французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з другого боку — українська мова... пестощі і зайва простота манер.

  Музика не тільки вабила М.Лисенка, а й поступово заповнювала все його життя. Йому праглося більших і ґрунтовніших знань, хотілося вдосконалювати виконавську майстерність. З 1867 по 1869 рік він навчається у Лейпцігській консерваторії, а з 1874 по 1876 рік — у Петербурзі, у класі блискучого майстра оркестру М.Римського-Корсакова.

На українському народному ґрунті М.Лисенко творить високохудожні композиції на шевченківську тематику, народні опери «Різдвяна ніч» і «Утоплена», оперу-сатиру «Енеїда», монументальну народну музичну драму «Тарас Бульба».

У 1904 році М.Лисенко відкриває першу в Україні національну музично-драматичну школу (з 1913 року — ім. М.В.Лисенка), яка працювала у програмному режимі вищих мистецьких навчальних закладів.

Разом з О.Кошицем організував у 1905 році музично-хорове товариство «Київський Боян», головою якого був до кінця життя.    М.Лисенко був засновником і головою ради правління «Українського клубу» (1908 — 1911 рр.). Починаючи з 1869 року Микола Віталійович продовжував невтомно виступати у концертних програмах.

Музиці М.Лисенка притаманна органічна єдність змісту і форми, глибока ідейність, реалізм, висока композиторська майстерність.   Невтомний організатор, закоханий у свою справу подвижник, талановитий художник, палкий і активний пропагандист української музичної культури, М.Лисенко завжди і всюди ставив собі за мету, визначав як найважливе завдання — відкривати громадськості невичерпні художні скарби українського народу.

Педагогічною діяльністю М.Лисенко заклав підвалини вищої спеціальної музичної освіти в Україні. Безпосередніми продовжувачами кращих творчих традицій М.Лисенка в українській музичній культурі були К.Стеценко, Я.Степовий, М.Леонтович.

Будинок-музей Миколи Лисенка м. Київ

Надгробний пам’ятник М. В. Лисенку на Байковому кладовищі у м. Києві. В історії України постать Миколи Лисенка залишається унікальним прикладом поєднання в одній особі видатного музиканта, культурного і громадського діяча, незалежної, інтелігентної і чесної людини!

Його ім’я присвоєне театрам і навчальним закладам, йому встановлені пам’ятники, щорічно вручаються премії імені Лисенка. На його честь відбуваються фестивалі і конкурси. Нашим духовним гімном є його хор “Боже Великий Єдиний, нам Україну храни”

Презентацію підготувала: Вчитель музичного мистецтва гімназії №7 Маланій Н.С.