Презентація на тему:
Космос

Інвазійні види флори Шацького національного природного парку

Шацькому національному природному парку (НПП) 28 грудня 2020 року виповниться 37 років. Як другий за часом створення в Україні об’єкт цієї природоохоронної категорії, Шацький НПП має вагоме рекреаційне, природоохоронне і науково – дидактичне значення. Створений для збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Шацького поозер'я, посилення охорони водно-болотних угідь міжнародного значення, сприяння розвитку міжнародної співпраці у галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, парк з успіхом виконує визначені йому завдання.

Характер рослинності Шацького НПП обумовлюється геолого-геоморфологічною будовою та кліматичними умовами. Території, вкриті лісом, займають 24503,4 га (або 50 %, із яких 9142,9 га — це лісові культури), луки — 3300 га (6,8 %), болота — 1947,4 га (4 %), водойми — 6961,7 га (14,2 %). Спонтанна флора Шацького НПП налічує 868 видів судинних рослин, із яких до синантропних належить 378 видів (43,5 % усієї досліджуваної флори). Серед синантропної флори 244 види — апофіти (64,5 % складу синантропної флори), 134 (35,4 %) — адвентивні, з яких 79 видів — археофіти, 55 — кенофіти.

У складі флори Шацького парку найчисельнішими родинами є Складноцвіті  — 63 види (16,6 %), Капустяні — 22 (5,8), Злакові — 34 види (9,0), Бобові — 30 видів (7,5), Глухокропивові — 17 (4,3), Гвозди кові— 21 вид (5,6), Ранникові — 18 видів (4,8), Розові — 23 (5,8), Гречкові —14 (3,5), Окру жкові — 12 видів (3,0 %). Загалом у спектрі родин синантропної флори Шацького НПП переважають типові для флор Давнього Середзем’я.

Усього до першої десятки родин належать 254 види (67,2 %) синантропної флори. Однак спектр має специфічні риси, що спричинено збільшенням значення родин, характерних для аридних територій. Це, насамперед, наявність у першій десятці родин Брасикові (четверте місце), за рахунок інвазії видів родів, властивих ксеричним територіям Середземноморської та Ірано-Туранської областей.

Суттєвою ознакою є також роль найтиповішої середземноморської родини Бобові, яка ввійшла до першої трійки представників флори Шацького НПП. Типовий представник пустельних інвазійних флор — родина Лободові — представник родин синантропної флори Шацького НПП.

Характерною особливістю Західного Полісся є високий ступінь обводненості території. Тут зосереджена значна кількість різноманітних озер і ставків, густою є річкова сітка та сітка меліоративних каналів, які формують низку водних, прибережно-водних і вологих екотопів. Унаслідок цього флора Шацького поозер’я, а у її складі і флора Шацького HПП представлена значною кількістю інвазійних гігрофільних таксономічних груп.

Саме до такої групи належить рід Біденс, види якого, будучи “земноводними”, можуть рости як на вологих або заболочених місцях, так і у водному середовищі. В досліджуваному регіоні види цього роду переважно трапляються в прибережних зонах різноманітних водойм, що відобразилося й у морфології адаптаційних пристосувань до умов місцезростань.

Флора Шацького HПІ вивчена досить повно і, за даними П. Т. Ященка, налічує 792 види судинних рослин, у складі якої в роді Bidens наведено два види (B. cernua L. і B. tripartita L.). Зважаючи на пришвидшення в останні роки інвазійних процесів, пов’язаних з антропогенною трансформацією рослинного покриву, змінами клімату тощо, інвазійними видами флори, що належить до роду Bidens є 4 види.

Bidens cernua L. 1753, Sp. Pl., 2: 832. - Череда поникла. Цей вид належить до інвазійних видів флори Шацького HПП. трапляється переважно у прибережній зоні різноманітних водойм, на торфових болотах і заболочених луках усієї дослідженої території. Bidens cernua L. - верхня частина пагона з кошиками

Характерними морфологічними особливостями, які відрізняють B. cernua від інших видів роду, є наявність жовтих язичкових квіток, пониклі кошики (суцвіття), цілісні сидячі листки. Проте багато дослідників зазначають, що цей вид дуже мінливий і, окрім типової різновидності, часто трапляються рослини без язичкових квіток, які відповідно належать до B. cernua var. discoidea Ledeb.

Bidens connata Muehl. ex Willd. 1803, Sp. Pl., 3, 3: 1718. - Череда зчеплена Уперше цей вид на території Шацького HПП виявлено у 2007 р. в околицях смт Шацьк на східному заболоченому березі оз. Велике Чорне, у розрідженому вільшняку (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.). Bidens connata Muehl. ex Willd. (загальний вигляд), на березі озера Велике Чорне, смт Шацьк

Ідентифікацію B. connata слід проводити за комплексом морфологічних ознак. Серед інших надійними морфологічними ознаками для достовірного визначення цього виду є наявність цілісних черешкових, окрім верхніх, листків, прямостоячих кошиків (суцвіття) і виразно бородавчастих сім’янок на гранях. Bidens connata Muehl. ex Willd. - верхня частина пагона з кошиками

Разом із B. connata, в межах площі опису (7 х 5 м2), тут зафіксовані й три інші види роду Bidens, а також у трав’яному ярусі Лепешняк плавучий, Гірчак перцевий, Гірчак почечуйний, Незабудка болотна,. Вероніка струмкова, Частуха подорожникова, Пі вники боло тні, Щавель прибережний, Кропива двудомна, Ситник розлогий, Ряска мала, Жабурник звичайний, Водяний хрін, Підмаренник болотяний, Теліптерис болотяний.

Зважаючи на такий спектр супутніх видів, Bidens connata можна зарахувати до складу угруповань рудеральної рослинності класу Bidentetea tripartitae. Упродовж наукових досліджень виявлено B. connata ще в кількох місцях в околицях смт Шацьк, переважно із підвищеним ступенем антропогенної трансформації екотопів.

Отже, можна стверджувати, що цей вид на території Шацького HПП уже перебуває на стадії інтенсивного поширення, особливо в порушені природні комплекси. Очевидно, часом його занесення на цю територію можна вважати приблизно кінець XX століття. Поясненням того, що B. connata не була виявлена тут раніше, може бути її екологічна амплітуда, близька до інших видів цього роду та подібність морфологічних ознак, зокрема, до без’язичкових форм B. cernua, які, за даними літератури, трапляються в Україні .

Bidens frondosa L. 1753, Sp. Pl., 2: 832. - Череда листяна. У Європі цей північноамериканський вид уперше знайдено у 1777 р. в басейні р. Одер, і тільки в 1960 р. - недалеко від північно-західного кордону України в околицях м. Бреста, де його виявив польський ботанік Я. Корнась. Можна припустити, що майже в цей же час B. frondosa проникла і на територію Західного Полісся. Це пояснюється значним її поширенням тепер у Шацькому HПП і прилеглих територіях. Зокрема, у значній кількості виявлено B. frondosa на берегах озер Мале та Велике Згоранське у с. Згорани Любомльського р-ну Волинської обл. та ін. Досить цікавим видається те, що на берегах озера Мале Згоранське, цей вид росте разом із рідкісною рослиною флори України Hydrocotyle vulgaris L., яка належить до видів Червоної книги України (1996).

Основними причинами того, що B. frondosa до цього часу не була виявлена на території Шацького HПП, слід вважати близьку морфологічну спорідненість її з B. tripartita й екологічну приуроченість до близьких із нею екотопів. До основних відмінних морфологічних ознак B. frondosa належать переважно розсічені листки з некрилатими черешками та спрямовані догори волоски на ребрах сім’янок. Bidens frondosa L. - частина пагона зі стебловими листками та кошиками

Bidens tripartita L. 1753, Sp. Pl., 2: 831. - Череда трироздільна. Морфологічно B. tripartita відрізняється від попереднього виду переважно роздільними листками з крилатими черешками та спрямованими донизу волосками на ребрах сім’янок. В останні десятиріччя він активно витісняється агресивним північноамериканським адвентивним видом B. frondosa, який займає типові його місцезростання.

Пістія або водяний салат. Вихідець з тропічних та субтропічних районів Африки, Азії і Південної Америки. На Європейському континенті P. stratiotes поширена в річках, озерах і ставках з помірним кліматом, не зимостійка; мінімальна температура росту 15ºС, оптимальна – 22-30ºС, максимальна – 35ºС. В Україні Pistia stratiotes вперше була описана в 2011 році у каналі ТЕЦ - 2, річки Сіверській Донець, біля смт. Есхар, а у 2013 році рослина вже поширилося річкою. У 2006 році пістія вперше була відзначена на території Шацького НПП та на території Полісся.

Рогіз Ляксманна Понто-каспійський вид, що характеризується субмеридіонально-меридіональним, євразійським, евриконтинентальним ареалом. До середини минулого століття зафіксований лише в південно-східній Румунії, на півдні України, на Балканах та у Середземномор’ї, а вже в другій половині минулого століття – на території Чехії, Словаччини, Угорщини, Німеччини та Австрії, також у північних регіонах Румунії.

Рослина є індикатором новоутворених алювіальних ділянок, де спостерігається ґрунтове підтоплення. Поширена також на мілководдях (10-30 см) евтрофних слабко солонуватих водойм з мулисто-піщаними відкладами. Зменшення вологості призводить до зниження продуктивності популяцій. Трапляється переважно на півдні та сході України, проте з другої половини XX ст. його фіксують у центральних та західних областях у водосховищах, озерах та ставках. Перші відомості знахідок у Шацькому НПП датовані 1990-тими роками.

Цицанія широколиста – ще один інвазійний представник родини Poaceae, що в Україні був спеціально інтродукований з фітомеліоративною метою (1970-ті роки). Його природний ареал – Японія, Китай, Далекий Схід, де утворює зарості на мілководдях озер і болотах. У роді Zizania 4 види, що поширені у Східній Азії, півдні Далекого Сходу і Північній Америці. Цицанія широколиста у п’ятдесятих роках минулого століття була інтродукована у різних регіонах Європи (перша знахідка в 1955 році).

У своєму природньому ареалі зростає на мілководдях озер та боліт. Вважається індикатором новоутворених ділянок мілководь з мулисто-піщаними донними відкладами та коливанням рівня води та затухання абразійних процесів. Не витримує зовнішнього механічного впливу (викошування), а також в умовах антропогенного евтрофування спостерігається зниження життєдіяльності та продуктивності популяцій. В межах України Цицанія поширена на території Шацького НПП, спорадично трапляється у Західному Поліссі, Лісостепу та Степу, в Карпатах.

Очерет південний у європейській та вітчизняній літературі розглядається як підвид Тростини звичайної. Проте через явну морфологічну і біотопічну відмінність від Тростини звичайної, сьогодні більшість дослідників схильні вважати його самостійним видом. Поширений майже по всій Європі, Азії, Пн. Африці, вперше описаний в Іспанії.. Перші його екземпляри в Україні були зареєстровані в 2011 році на водоймах м. Київ. Також існують відомості і про поширеність Phragmites altissimus в Полтавській та Сумській та Волинській областях на території України, зокрема у Шацькому НПП.