Презентація на тему:
Вільнюс

Назва (лит. Vilnius, білорус. Вільня), більш українська назва — Вільно, походить від назви річки Вільня (лит., на якій стоїть місто). У стародавніх історичних письменах переважає назва Вільня, Wilnia, Vilna. У пам'ятках писемності, починаючи з XIV ст., використовується форма Wilno, Vilno та інші назви. У литовських пам'ятках писемності 1600, 1653 та пізніших років трапляється варіант Vilnius.

У 2003 році загальна кількість населення становила 541 600 осіб. Згідно з даними перепису 2001 року, 57,8% населення Вільнюса становили литовці, 18,7% поляків, 14% росіян, 4% білорусів, та 0,5% євреїв. Місто здавна було багатонаціональним, до того ж, історично склалося так, що литовці часто складали його меншість. Так, згідно з даними перепесу населення 1897 року, серед 154 632 жителів було 61 847 (40,0%) євреїв, 47 795 (30,9%) поляків, 30 767 (20,1%) росіян, 6 514 (4,2%) білорусів, 3 238 (2,1%) литовців та 4 717 (2,7%) — представників інших національностей, у тому числі й українців.

Вільнюс розташований на південному сході Литви (54°41′N 25°17′E) при впадінні річки Вільня до річки Няріс. Нецентральне розташування міста може бути пояснене частою зміною національних кордонів Литви протягом сторіч. Так, за часів Великого князівства Литовського Вільнюс був не лише культурним, а й географічним центром тодішньої держави. Вільнюс розташований в 312 кілометрах від Клайпеди, міста, що є головним морським портом Литви — так само за допомогою сучасних автомобільних доріг з основними містами країни: Каунас (102 км), Шауляй (214 км) та Панявежис (135 км). Сучасна площа міста становить 401 км². Забудова становить 20,2% площі, зелені насадження 43,9%, вода — 2,1%. Клімат у Вільнюсі є перехідним між континентальним та морським. Середньорічна температура становить 6,1 °C.

У адміністративно-територіальному плані місто належить до самоврядування міста Вільнюса. Керує ним Рада самоврядування і мер, що обирається Радою; нині мер міста Артурас Зуокас. Територія самоврядування поділяється на 21 староство (латв. seniūnija), території яких частково відповідають частинам міста, що історично склалися, його передмістям і райнам нових забудов:

Антакальніс (Antakalnio seniūnija) Фабійонішкес (Fabijoniškių seniūnija) Грігішкес (Grigiškių seniūnija) Юстінішкес (Justiniškių seniūnija) Каролінішкес (Karoliniškių seniūnija) Лаздінай (Lazdynų seniūnija) Науяместіс (Naujamiesčio seniūnija) Науїнінкай (Naujininkų seniūnija) Науйої Вільня (Нова Вільня; Naujosios Vilnios seniūnija) Панеряй (Panerių seniūnija) Пашілайчяй (Pašilaičių seniūnija) Пілайте (Pilaitės seniūnija) Расос (Rasų seniūnija) Сянаместіс (Senamiesčio seniūnija) Шешкіне (Šeškinės seniūnija) Шніпішкес (Šnipiškių seniūnija) Веркяй (Verkių seniūnija) Вілкпеде (Vilkpėdės seniūnija) Віршулішкес (Viršuliškių seniūnija) Жірмунай (Žirmūnų seniūnija) Жверінас (Žvėryno seniūnija)

Тіто Лівіо Бураттіні (1617—1681) — польський науковець і інженер, дипломат Мартин Альтомонте(1657—1745) — польський і австрійський художник, німець за походженням Микеланджело Паллоні (1637—1712) — польський і італійський художник Михайло Михайлович Бахтін — російський літературознавець і мистецтвознавець; Єрмолінський Сергій Олександрович — російський письменник, сценарист; Катхе Олександр Євгенович - підполковник Дієвої Армії УНР. Кукель Костянтин Іванович — старшина Дієвої армії УНР; Піск Клемен — сучасний словенський поет, письменник, перекладач і музикант; Рубін Павло Германович — український металург; Селівачов Роман Олексійович — український художник; Тшебінський Юзеф (1867-1941) — польський ботанік, фітопатолог, професор Вільнюського університету; Шапсай Михайло Ілліч — український режисер-документаліст. Чеслав Мілош — класик польської літератури, лауреат Нобелівської премії

Ворота Світанку (Аушрос Варту або Гостра Брама) – єдині з дев'яти оборонних воріт Вільнюса, що збереглися донині. У каплиці тут знаходиться головна святиня Литви та Білорусі – образ Остробрамської Божої Матері. Це одна з не багатьох ікон, де Діва Марія зображена без маленького Ісуса. Ужупіс, або Заріччя – район, з трьох боків оточений річкою Вільняле. Це місце особливих людей: художників, поетів, скульпторів та майстрів альтернативного мистецтва, їхніх студій та музеїв. Вони оголосили цю землю республікою і написали власну Конституцію, яку вибили на пластинах у кафе «Рідні стіни». Серед її положень: людина «не має права зазіхати на вічність», «має право нічого не розуміти», «не має права на насильство,,,,

Вежа Гедиміна, Башта Гедимінаса (лит. Gedimino pilies bokštas) — пам'ятка історії та культури в Вільнюсі. Розташована в західній частині Замкової гори (вкритий деревами і чагарниками пагорб з крутими схилами), що знаходиться в історичному центрі міста і підноситься на висоту 48 м (142 м над рівнем моря). Фортечна вежа має три поверхи восьмикутної форми (нижня частина чотирикутна), заввишки 20 м, складена з неотесаного бутового каменю і червоної цегли. Над баштою на флагштоку майорить державний прапор. З оглядового майданчика вгорі відкривається чудова панорама Старого міста і долини Вілії. У вежі розташовується філія Національного музею Литви з експозицією, присвяченій історії міста (діє з 1960 року). Представлені археологічні знахідки, зразки зброї, макети вільнюських замків. Експозиція істотно оновилася після ремонтно-реставраційних робіт в 1995 році. Піднятися до башти по Замковій горі можна пішки, по прокладеній у 1895–1896 роках спіральній доріжці схилами гори, або на фунікулері (споруджений в 2003 році). Поряд з баштою розташовані руїни Верхнього замку — фундамент південної башти і фрагмент оборонної стіни.

Костел Святої Анни у Вільнюсі (літ. Šventos Baznycia Onos, польськ церква Св. Анни.) - Непріходской римсько-католицький костел, видатний пам'ятник готичної архітектури, одна з найвідоміших визначних пам'яток Вільнюса. Розташовується в Старому місті на вулиці Майрон (Maironio г 8, в радянський час вулиця Тесос)

Розміщена у храмі пам’ятна таблиця свідчить, що він був закладений у 1346 році в часи правління великого литовського князя Ольгерда. Прийнято вважати, що місце було обрано самим князем на площі коло його палацу. Згідно з переданням церква була освячена володимирським єпископом Олексієм Бяконтом (згодом київським митрополитом) у 1348 році. Популярний переказ говорить про будівництво храму київськими архітекторами за зразком київського Софійського собору , однак цей переказ не можна вважати цілком достовірним. Споруда у плані являла собою квадрат із сторонами по 36 метрів. Із східного боку до квадрата примикали три апсиди. Всередині простору розташовувались чотири колони, які імовірно підтримували конструкцію купола. Поступово за храмом закріпилось дві назви Успенський та Пречистенський.

Пам'ятка храмобудівної архітектури 16 століття в місті Вільнюс (Литва). Головна церква монастиря Пресвятої Трійці Василіянського чину Святого Йосафата. Збудована в 1514-1516 роках на місці старої православної дерев'яної церкви (від 1347 року). Фундатором храму виступив князь Костянтин Острозький, на вдячність за перемогу в битві під Оршею. У другій половині 16 століттявідійшла уніатам. У 1821 році відібрана від оо. Василіян. У 1919 перейшла до католиків. У 1940-1991 роках зачинена. У 1991 повернена греко-католицькій громаді. У 1994 році відійшла до оо. Василіян. Сьогодні (2012) у богослужінні використовується українська мова.

Найдавніший і найбільший вищий навчальний заклад Литви у Вільнюсі, великий науковий центр

пам'ятка архітектури, видатна громадська будівля в стилі класицизму; пам'ятка архітектури всесоюзного значення в радянський період. Розташовується на Ратушній площі Старого міста Вільнюса (Didžioji g. 31), виконуючи функції репрезентативного приміщення протокольних міських церемоній і заходів, урочистих засідань, святкувань державних свят, прийомів делегацій.

державний історичний музей у Вільнюсі, заснований в 1952 році. Музей містить найважливіші музейні предмети і друковані матеріали, присвячені історії Литви. Також музей організовує археологічні розкопки на території країни. Попередником нинішнього музею вважається Віленський музей старожитностей, заснований Євстафієм Тишкевичем в 1855 році. З самого початку музей був зосереджений на культурі та історії Великого князівства Литовського. Експонати музею походили з приватних колекцій.

вищий музичний і театральний навчальний заклад Литви. Перша консерваторія в Литві була заснована в Каунасі в 1933 році в результаті реорганізації музичної школи, заснованої в 1919 р. композитором Юозасом Науялісом.