Презентація на тему:
Сомалі

Сомалі

Республіка Сомалі Сомалі (сом. Soomaaliya, араб. الصومال аль-Сумаль) — країна на північному сході Африки, на узбережжі Індійського океану на так званому Африканському розі. Межує на північному заході з Джибуті, на заході — з Ефіопією, на південному заході — з Кенією.

Сомалі перестала існувати як єдина держава ще в 1991 році з падінням диктаторського режиму Сіада Барре. Зараз єдиною законною владою в країні міжнародне співтовариство визнає Федеральний уряд Сомалі, проте цей уряд контролює лише частину столиці країни — міста Могадишо. Інші частини Сомалі перебувають під контролем невизнаних державних утворень або є самокерованими територіями, керівництво яких має різні, іноді протилежні погляди з питання об'єднання під владою Могадишо. Площа країни — 637 700 км². Населення 1990 року становило 8,415 млн мешканців, включаючи 350 тисяч біженців з Ефіопії й 50 тисяч із Джибуті. На 2010 за оцінками населення перевищує 10 млн. В країні існує полігамія. Столиця Могадишо 2°02′ пн. ш. 45°21′ сх. д. Найбільше місто столиця Офіційні мови Сомалійська, арабська Державний устрій Перехідний федеральний уряд - Президент Шейх Шаріф Ахмед - Прем'єр-міністр Алі Мохамад Геді Незалежність Від Великобританії та Італії - Date 1 липня 1960 Площа - Загалом 637 661 км² (42) - Води (%) 1.6 Населення - оцінка 2003 р. 8,678,000 (74) - перепис 1987 р. 6,543,000 - Густота 13/км² (198) ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка - Повний $5.023 млрд (160) - На душу населення $600 (не класифікований) ІРЛП (2003) n/a (n/a) (некласифіковано) Валюта Сомалійський шилінг (SOS) Часовий пояс EAT (UTC+3) - Літній час не спостерігається (UTC+3) Домен інтернету .so Телефонний код +252

Історія Сомалі утворена 1960 року з колишніх італійської та британської колоній. Після військового перевороту 1969 р. дію конституції було призупинено, створено Верховну революційну раду, назву країни змінили на Сомалійську Демократичну Республіку. Після поразки у 8-місячній війні з Ефіопією (1978) на півночі почалося збройне повстання, яке привело до громадянської війни, захоплення столиці повстанцями й повалення військовими кланами у 1991 режиму Сіада Мохамеда Барре, який правив з кінця 1960-х років. Проте, поділити владу повстанцям так і не вдалося, тому й досі в країні панують хаос і анархія, періодично відбуваються воєнні сутички. Лиш протягом року в Могадишо було вбито понад 20 тис. людей. Війна знищила сільське господарство. Почався голод. Колишня британська колонія Сомаліленд (північ країни) 1991 року проголосила незалежність від Могадишо. Спроби світової спільноти допомогти потерпілим від надзвичайно важкої посухи 1992 року були утруднені через політичну нестабільність. Миротворчі війська ООН, очолювані США, надіслані для захисту вантажів із гуманітарною допомогою, 1995 року були змушені залишити країну. Гуманітарну допомогу вожді кланів відбирали і продавали або обмінювали на зброю, до населення вона не доходила.

1993 року лідери ворогуючих угруповань домовилися створити федеративну систему правління, базовану на 18 автономних районах. У наступні роки в країні встановилась тривка рівновага, хоча громадянська війна не припинилась і спалахнула з новою силою в середині 2000-х років. Так, у 2006 році відбулися нові бої за Могадишо між міліцією та Союзом польових командирів Сомалі. Ареною жорстокої боротьби з сотнями жертв серед цивільного населення Могадишо став у березні-квітні та листопаді 2007, а також квітні 2008 років у зв'язку з введенням з боку Ефіопії військ на підтримку чинного слабкого уряду і боями з ісламістськими повстанськими угрупуваннями, які за тим послідували. На початку червня 2008 року спеціальний представник ООН у Сомалі Ахмаду Ульд Абдалла повідомив про підписання мирної угоди між перехідним урядом Сомалі та альянсом опозиційних сил, відповідно до якої бойові дії між урядовими військами та збройними загонами опозиції припиняються на три місяці. Окрім того, впродовж наступних 120 днів із країни будуть виведені ефіопські війська, які були введені на підтримку чинного сомалійського уряду. У Могадишо перебувають 2200 військовослужбовців миротворчих сил Африканського союзу. Є підстави не бути певним у дієвості перемир'я, оскільки частина польових командирів не брала участі у переговорах і не має наміру дотримуватися перемир'я. 4 липня 2008 року в Могадишо на виході з мечеті після вечірньої молитви було вбито главу Програми розвитку ООН у Сомалі (ПРООН) Османа Алі Ахмеда. Ситуація в Сомалі лишається неспокійною. Так, 21 серпня 2008 року сомалійські ісламісти піддали мінометному обстрілу резиденцію президента країни Абдулли Юсуфа Ахмеда в столиці Могадишо. Внаслідок нападу було вбито щонайменше 27 охоронців президентського палацу, ще 35 отримали поранення. В іншій сутичці між бойовиками та урядовими військами загинули щонайменше шестеро цивільних осіб. «Союз ісламських судів» з 2004 року боровся проти офіційної влади Сомалі. У 2006 році «Союз ісламських судів» узяв під контроль столицю Сомалі Могадишо. Повернутися до влади тодішньому президентові Абдуллі Юсуфу Ахмеду допомогли війська Ефіопії. В середині січня 2009 року, незабаром після відходу ефіопських військ і відставки Юсуфа Ахмеда, ісламісти знову захопили Могадишо. 31 січня 2009 року парламент Сомалі обрав президентом помірного ісламіста, засновника Союзу ісламських судів Шарифа Ахмеда. З міркувань безпеки вибори проходили в сусідній Джибуті. Радикальні ісламісти виступили проти співпраці своїх поміркованих соратників з владою країни, вони звинуватили Ахмеда в дотриманні наказів США. У такій ситуації влада вирішили ввести в країні норми шаріату, щоб отримати підтримку населення і привернути на свій бік людей, що симпатизують радикальному ісламізму. 18 квітня 2009 парламент Сомалі одностайно схвалив рішення уряду про введення в країні законів шаріату.

Піратство Прибережні води Сомалі — одні з найнебезпечніших у світі. Ніким не контрольована країна стала гніздом морських піратів, жертвами яких стають, зокрема, й українські моряки. Влада Сомалі критикує західні країни та компанії за те, що ті погоджуються платити викрадачам, тим самим заохочуючи їх.

Хронологія 14 січня 2002 року сомалійські пірати захопили ліванське вантажне судно «Принцеса Сара», що через несправність двигуна стояло на якорі. 18 моряків стали заручниками, в тому числі 8 громадян України. За їх звільнення пірати вимагали 200 тисяч доларів викупу. 26 січня заручників звільнили й евакуювали на французький фрегат «Флореаль». 18 жовтня 2005 року така сама доля спіткала судно «Панагія» з 22 українськими моряками (йшло під прапором Ліберії). Після їх звільнення Президент України Віктор Ющенко нагородив капітана судна Володимира Шабанова орденом «За мужність» III ступеню («за мужність і самовіддані дії, виявлені при звільненні захоплених піратами українських моряків»). 2006 року тут вчинено 239 нападів на судна у відкритому морі. 2007-го — 263 напади. 2006 року при цьому були вбиті чи поранені піратами 17 осіб. 2007-го — 64 особи. За даними Міжнародної морської організації (IMO), 2008 року сомалійські пірати захопили 39 суден, здійснивши 95 нападів у водах біля східного узбережжя Африки. За даними Міжнародного морського бюро, в 2009 році сомалійські пірати здійснили 217 нападів і захопили 47 суден.

Боротьба з піратами Боротьба з піратами здійснюється в рамках військово-морської місії Євросоюзу «Аталанта», розпочатої в 2008 році, і операції НАТО Ocean Shield, що проводиться з 2009 року. Патрулювання бойовими кораблями Євросоюзу прибережних вод Сомалі затверджене до 2014 року [2]. При цьому з березня 2012 кораблі ЄС отримали право атакувати і наземні цілі. Цей мандат дозволяє військовим суднам і гвинтокрилам завдавати ударів по паливних складах, вантажівках та інших об'єктах у прибережній зоні. Про свою згоду на розширення заходів боротьби з піратством заявив перехідний уряд Сомалі. Операторами перевезень зі свого боку було вжито низку заходів для гарантування безпеки. Торгові судна супроводжують військові конвої, екіпажі навчають поведінці у разі нападу, на бортах перебуває збройна охорона

Українці в полоні піратів За даними МЗС України, з 2008 року по листопад 2011 було захоплено або здійснено напади на 40 суден, на борту яких перебувало 187 громадян України які складають значну частину екіпажів морських вантажних суден. За той же період понад 140 українців стали жертвами морського тероризму. двоє з них загинули Вантажне судно Фаїна