Презентація на тему:
ПАР

Архітектура в Україні кінця IX - початку XX століття Мирошник інна 9-а 

Львів Період галицької автономії - один з найпродуктивніших в історії архітектури Львова. Протягом 1870-1910 років столиця Галичини демонструє високий, дійсно європейський рівень архітектурного розвитку, який можна зіставляти з рівнем тодішніх метрополій Будапешта і Праги. Важливо відзначити, що у Львові в другій половині XIX століття формується власна школа архітектури, базою якої став будівельний відділ львівської Політехнічної школи. З 1870 років її вихованці виконують в місті все найважливіші замовлення, витісняючи віденських проектантів з місцевого архітектурно-будівельного "ринку".

. Дирекція залізниці Будинок М. Рогатина. Січових Стрільців 12. 1913 Кредитне товариство землевласників « »

Серед архітекторів Львова другої половини XIX століття на першому місці стоїть Юліан Захаревич - основоположник місцевої архітектурної школи і відомий з представників львівського історизму. Творчість професора Захаревича характеризує поєднання раціоналізму і неоромантизму, що має "італійське" забарвлення. У його роботах поряд з нетрадиційними інтерпретаціями фігурують мотиви історичної архітектури. На прикладі архітектури Львова можна побачити, як різнорідні (часом навіть антагоністичні) елементи співіснують в архітектурному просторі міста.

Одеса На рубежі 19-20 століть стиль «модерн» зайняв міцні позиції в архітектурі Одеси. Архітектуру модерну відрізняє застосування кованого гнутого заліза з рослинними переплетеннями в декоративних решітках балконів і сходів, аналогічні рослинні орнаменти і на стінах, з незмінними маскаронами у вигляді жіночої головки анфас. У більш ранніх архітектурних стилях часто зустрічаються маскарони у вигляді левових голів або масок. Будинки в стилі модерн архітектори часто прикрашали картушами - ліпними прикрасами у вигляді щита або сувою, на полі якого розміщували написи, дату споруди, емблеми, герби і т.п.

Фактично розбудова Одеси активно розпочалася за років правління царя Олександра І. Серед наближених до царя іноземців був герцог де Рішельє, що свого часу відмовився присягати Наполеону Бонапарту і оселився в Санкт-Петербурзі. Він і реалізовував практично будівельну політику в новому місті після отриманна посади градоначальника. В другій половині 19 ст. забудова в Одесі все більше відходила від регулярного генерального плану. Одесу почали активно перетворювати на типове буржуазне місто з неблагоустроєм поселень і передмість, з подрібненням земельних ділянок у історичному центрі. Широку практику отримало будівництво прибуткових будинків із затісними двориками-колодцями і мінімумом благоустрою. Прагнення до прибутку за всяку ціну привчало нехтувати красою і естетикою. Одеська обласна філармонія Маскарон на фасаді готелю «Великий Московський»  Палац Потоцьких

Гостинница Большая Московская Завод шампансикх вин Улица Еврейская, 4

Чернівці Швидка забудова міста почалась у другій половині XIX ст., оскільки цей період відзначався швидким ростом населення. На центральних вулицях і площах з'явилися багатоповерхові будинки, готелі, різні громадські споруди. За проектом чеського архітектора Йосифа Главки було споруджено великий ансамбль резиденції буковинських митрополитів. У1875 році було відкрито університет ім. Франца Йосифа, і на кінець XIX ст. було побудовано декілька учбових споруд. Ансамблевий характер має і забудова початку вулиці Руської. Панорама цієї ділянки дуже ефектно завершується силуетом церкви, увінчаної традиційними українськими куполами. У багатьох випадках кутові будинки акцентуються вежами, суттєво збагачуючи силует міста.

Ансамбль резиденції буковинських митрополитів Університет ім. Франца Йосифа Вулиця Руська

Висновок Отже, спадщина модерну в Чернівцях свідчить про розмаїття його проявів, що характеризується взаємовпливами різних течій та стильових ознак, про переваги віденського модерну. Особливістю є те, що цей стиль значно пізніше, ніж у Відні, став панівним, і утримався довше, майже до кінця 20-х рр. XX ст. паралельно з раціоналізмом та ар-деко. Вплив Відня на архітектуру Чернівців був абсолютним з кінця XVIII - до початку XIX ст. Це мало об'єктивні причини - домінуюча роль Відня як столиці Габсбурзької монархії у політичному, економічному, культурному аспектах. Згодом, у міру зростаючого значення Відня як мистецького центру, підвищився вплив естетичних концепцій, теорій, інженерної думки з високими будівельними технологіями та технічними можливостями.