Ліван
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
У 1948—1949 роках Ліван узяв участь в Арабо-ізраїльській війні на боці арабських держав, але не грав значної ролі.
У 1958 році новим президентом республіки був обраний командуючий армією генерал Фуад Шехаб, а прем'єр-міністром — Рашид Караме.
В 1966 році в країні вибухнула банківська криза, спровокована банкрутством провідного комерційного банку Лівану «Інтра», що негативно позначилося на економічному стані та викликало масові урядові протести.
У 1973 почалися озброєні зіткнення між ліванськими урядовими військами і палестинськими загонами, створеними переселенцями з Палестини під час Шестиденної війни.
В 1967 році, ліванський уряд гостро відреагував на Шестиденну війну. Він перекрив нафтопроводи західних компаній, розірвав дипломатичні відносини з США і Великобританією і заборонив вхід американських військових кораблів до своїх портів.
Після розгрому палестинців в ході громадянської війни в Йорданії у вересні 1970 року, значне число палестинських бойовиків перебазувалося до Лівану, що викликало погіршення ситуації, з яким прийшлося боротися новообраному президенту від центристських сил Сулейману Франж'є.
Ліванські мусульмани підтримали палестинців, що привело у 1975 до початку Громадянської війни в Лівані, яка закінчилася Таїфською угодою 1989 року.
Причиною громадянської війни в Лівані стали конфлікти й політичні компроміси колоніального періоду з їх складною системою противаг, разом із змінами демографічної ситуації та релігійного складу населення.
З 1982 року — періодичні сутички з Ізраїлем через напади на Ізраїль палестинських біженців та радикальних мусульманських груп Лівану.
Наслідки громадянської війни опинилися жахливими для кріїни. За оцінками, за період війни було вбито понад 100 тис. осіб, понад 100 тис. отримали важких поранень, близько 900 тис. (п'ята частина довоєнного населення) були змушені залишити свої дома, а близько 250 тис. емігрували з країни. Економічні збитки країни оцінюють у 6-12 млрд долларів США.
На початку 2000 року в Південному Лівані знов розпочалася ескалація озброєного протистояння між Хізбаллою, з одного боку та Ізраїлем і Армією Південного Лівану з іншого.
Станом на 2000 рік, сирійським впливом в країні була незадоволена все більша кількість ліванських політиків.
Новий сирійський президент Башар Асад не бажав відмовлятися від контролю над Ліваном, хоч і пішов на деяке зменшення контролю та вивів частину сирійських військ.
На парламентських виборах в серпні — вересні 2000 року прихильники уряду Селіма Хосса зазнали нищівної поразки, а Харірі повернувся до влади та очолив новий «уряд згоди», що одержав підтримку основних фракцій парламенту.
Погана економічна ситуація та значний державний борг вимусили уряд Харірі використовував заходи «жорсткої економії», включаючи збільшення збирання податків і приватизацію державних підприємств.
Хоча властям вдалося в 2002 уникнути дефолту і девальвації, жорстка політика уряду привела в 2003 році до зростання соціальної напруженості та нових страйків.
14 лютого 2005 року екс-прем'єр-міністра Харірі було вбито в результаті замаху, терористичного акту здійсненого за допомогою автомобільної бомби. Крім нього було вбито 16 і поранено біля 100 чоловік.
3 вересня 2004 року ліванський парламент не прийняв поправку до конституції, яка дозволила просирійському президенту Емілю Лахуду продовжити термін знаходження на посаді, що привело до значної напруженості.
12 липня 2006 року Ізраїль почав військову операцію на півдні Лівану з ціллю витіснення звідти радикальної організації «Хізбалла» та припинення її нападів на Ізраїль, яка була закінчена припиненням вогню 14 серпня 2006 року.
Лівано-Ізраїльський конфлікт 2006 року відомий в Лівані як Липнева війна, а в Ізраїлі як Друга ліванська війна — військовий конфлікт в Лівані і північному Ізраїлі, перш за все між Хізбалою і Ізраїлем.
Конфлікт почався 12 липня 2006 року, через два тижні після початку конфлікту Ізраїль — сектор Газа 2006, а закінчився припиненням вогню 14 серпня 2006 року.
Привід: Напад бойовіків Хізбалли на ізраїльський прикордонний пост, вбивсто 3 та захоплення 2 солдатів.
Унаслідок 25 травня 2008 року парламент Лівану переважною більшістю голосів обрав генерала Мішеля Сулеймана новим президентом країни, який через три дні переназначив Фуада Сіньйору прем'єр-міністром.
Адміністративний поділ Ліван ділиться на 6 провінцій (мохафаза), які в свою чергу діляться на 25 районів (када). Райони діляться на округи. 1. Бейрут 2. Гірний Ліван 3. Північний Ліван 4. Бекаа 5. Набатія 6. Південний Ліван
Проблеми та перспективи розвитку Безпека в країні - річ хитка і динамічна. Вчора війна, а сьогодні вже перемир'я, і знову все по колу. Соціальна структура. Найважливіша відмінна риса ліванського суспільства полягає в існуванні безлічі різних релігійних громад. Міграційні процеси. Багато ліванці, як правило отримали гарну освіту або кваліфікацію, прямують у пошуках роботи в інші арабські країни. Народна освіта. Ліван виділяється в арабському світі найвищим рівнем грамотності населення.
Висновки: Переваги: Туризм. Індустрія фінансових послуг. Потенціал для виноробства і вирощування фруктів. Низька інфляція. Продуктивність праці в сільському господарстві - найвища в арабському світі. Слабкі сторони: Залежність від імпорту нафти і газу. Високі державні борги. Сирія збиває ціни на товари першої необхідності. Повідомлення про наркоторгівлю та корупції підривають довіру інвесторів.
Схожі презентації
Категорії