Презентація на тему:
лавина

ПОРАДИ ПЕДАГОГУ ЩОДО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ НА ОСНОВІ ПОГЛЯДІВ В .О. СУХОМЛИНСЬКОГО Підготувала Товкач Олександра Студентка 123 групи

Педагогічна майстерність – це професійне вміння оптимізуватти всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати її на всебічний розвиток та удосконалення особистості, що забезепечує високу організацію педагогічного процесу

Це комплекс вмінь і якостей особистості вчителя, до яких відносимо гуманістичну спрямованість вчителя, професіоналізм його знань, педагогічні здібності і педагогічну техніку.

Питання підвищення майстерності вчителя неодноразово висвітлювали у своїх працях такі науковці й педагоги, як: М.Антонець, І.Бех, Г.Ващенко, Ф.Дістервег, І.Зязюн, Я.А.Коменський, Г.Костюк, А.Макаренко, О.Савченко, Й.Г.Песталоцці, Н.Тарасевич, К.Ушинський тощо

Педагогічна майстерність розгляда ється як вияв власного «Я» у професії, як самореалізація особистості вчителя в педагогічній діяльності, тому ви значається як вища, творча його активність, що передба чає доцільне використання методів і засобів педагогічно го взаємовпливу в кожній ситуації навчання та виховання

Великий внесок у цьому питанні здійснив В.О. Сухомлинський – корифей української педагогіки, гуманіст, знавець дитячих і учительських сердець, практик, який досконало володів засадничими ідеями ефективної організації навчально-виховного процесу. Чимало його робіт присвячено педагогічній майстерності вчителя: «Сто порад учителеві», «Серце віддаю дітям»,»Народження громадянина», «Як виховати справжню людину», «Розмова з молодим директором школи», «Павлиська середня школа» та інші.

У своїх працях педагог-гуманіст розкриває суть педагогічної майстерності, показує, в чому ж полягає романтика цієї професії, незважаючи на її труднощі і складності . Учитель – це щось більше, ніж просто назва професії. За словами самого В.О.Сухомлинського педагогічна професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини .

Як же педагог може відшліфовувати свої професійні навички на освітянській ниві? Розглянемо декілька порад, спираючись на думки видатного педагога.

1. Педагог мусить бути гуманним, поважати кожного свого учня і бути справедливим.

2. Педагог має розвивати свою культуру, бо педагогічна культура – це насамперед глибоке знання вчителем свого предмета. Одним із головних елементів цієї культури є читання: «Якщо хочете, щоб у Вас було більше вільного часу, щоб підготовка до уроку не виливалася в одноманітне, нудне сидіння над підручником, читайте наукову літературу».

3. Учителю варто вивчати передовий досвід із свого предмета. Кожен із нас, безумовно, фахівець своєї справи, але, вивчивши досвід попередників, ми глибше поринемо у світ свого предмету. Але пам’ятайте, що запозичення найкращого досвіду – це не механічне перенесення окремих методів і способів у свою роботу, а перенесення ідеї. Щоб навчатися в кращих майстрів, треба в чомусь переконатися.

4. Учитель має робити самоаналіз своєї діяльності, робити висновки, що вдалося, що – ні, аби наступного разу уникнути помилок.

5. Педагогу варто вміти вивчати кожну особистість. Бо педагогічна культура великою мірою визначається тим, як учитель вміє спостерігати за дитиною в процесі її розумової і фізичної праці, під час ігор, екскурсій, на дозвіллі».

6. Викладачу потрібно розвивати навички психолога, зокрема чуйність та емпатію. В.О.Сухомлинський неодноразово зазначав, що непорушним його педагогічним переконанням є істина: чуйність і лагідність – та духовна сила, яка здатна вберегти дитяче серце від образи, огрубіння, жорстокості.

7. Педагогу слід любити свого учня, адже педагог без любові до дитини – це все одно, що співак без голосу, музикант без слуху, живописець без відчуття кольору. І обов’язково – свій предмет. Якщо в нас не буде жаги до вивчення свого предмета, діти це обов’язково помітять. Ми не можемо навчити їх любити той предмет, який ми викладаємо, якщо самі не покажемо гарний приклад.

8. Педагог мусить чергувати роботу з відпочинком. В.О.Сухомлинський наголошував, що учитель, що має 25-30-річний стаж педагогічної роботи, повинен бути бадьорим, невтомним, для нього має бути не тягарем, а задоволенням, піти з дітьми в похід, заночувати під копицею пахучого сіна, тобто... вони повинні бути діяльні, повні енергії творці нових духовних цінностей». Адже сили йому потрібні для того, щоб серед вогників інтелектуальної культури, які сяють навколо школярів, вчитель мусить бути найяскравішим вогником.

9. Вчитель обов’язково має дотримуватися норм української мови. Неодноразово Сухомлинський наголошував на тому, шоб вчитель відточував своє мистецтво говорити: «Говори правильно: кожне слово має свій смисл, невміння вибрати потрібне слово – те ж саме, що замість тонко відточеного олівця на уроці малювання користуватися гвіздком

Звичайно, цей список можна продовжити. Але це лише головні аспекти, які ми можемо виокремити. Кожен учитель має пам’ятати одне: треба ставити особистість учня на перше місце. Справжній учитель-майстер передусім уміє організовувати такий навчальний простір, в якому дитину ніщо не пригнічує, не нівечить, не вбиває в ній гарного, доброго, людського.

Пам’ятайте золоті слова гуманіста В.О.Сухомлинського: «Мистецтво і майстерність педагога якраз і полягає в умінні поєднувати сердечність з мудрістю… Щоб стати справжнім вихователем, потрібно пройти через школу сердечності – протягом тривалого часу « пізнавати серцем все», чим живе, що думає, чому радіє і чим тривожиться вихованець. Це одна з найтонших речей в педагогічній справі. Якщо вчитель наполегливо опановує її – він буде справжнім майстром».