Презентація на тему:
Культура та традиції Японії

ЯПОНІЯ

Історія Японії Давня назва Японії – Ніппон, що означає «джерело Сонця». Ця давня назва відображена на прапорі Японії: червоний диск в центрі полотнища означає Сонце, що сходить. Неофіційний герб – 16-пелюсткова хризантема – герб імператорського дому. Вперше європейці довідалися про Японію з описів Марко Поло ще у 18 ст.

Традиції Японці живуть скромно у своєрідних будинках з розсувними дверима та стінами, в так званих кімнатах-капсулах, сплять на солом’яних матах – татамі, які свіжо пахнуть травами – часто змінюються. У домі обов’язково знімають туфлі і взувають кімнатні капці.

Тяною – щоденна чайна церемонія з 15 ст. – відпочинок душі, смак чаю, тиха музика, легкі невимушені розмови.

Ікебана – мистецтво складання букетів, довге навчання, обов’язкове для дівчаток. Орігамі – складання фігурок із паперу (журавликів, собак та інших живих істот).

Кухня. Основу японської кухні складають рослинні продукти, овочі, рис, риба, багато продуктів моря. Велика увага приділяється зовнішньому виглядові страв. Їжа в Японії не вважається їжею, якщо не виконано три головні умови: майстерна подача та презентація, включно з прикрасами страви та певним розташуванням його складових; підбір посуду, з якого обслуговуються гості; і, звичайно ж, смак їжі. Улюблений напій – чай.

Національний одяг і взуття японців Кімоно – дуже простий за кроєм, але складний, щоб одягати й носити, одяг; через плечі людини перекидається тканина так, щоб ззаду і попереду вона звисала аж до підлоги, потім зшивається ззаду і з боків; кімоно не має ґудзиків і утримується поясом. А традиційне взуття – дерев’яні сандалі – скамеєчки (гета) на двох брусках, із шнурком між пальцями – до цього часу носять навіть із європейським одягом.

Бойові мистецтва Військові мистецтва Японії – дзюдо, карате, кендо – вони базуються на точності рухів, пластичності бійців і обов’язково пов’язані з тим чи іншим образом.

Національні риси характеру Це – ввічливість, доброзичливість, бажання дарувати один одному подарунки. Зустрівши знайомого, японець може завмерти, зігнувшись навпіл серед вулиці. Японець за домашнім столом веде себе ще церемонніше, ніж у гостях чи в ресторані. За японським етикетом, неввічливо перекладати свої турботи на інших чи висловлювати радість тоді, коли інша людина в цей момент, можливо, чим-небудь схвильована. Японська ввічливість – це мистецтво не потрапляти в ситуації, що принижують інших.