Презентація на тему:
"Дія на організм людини іонізуючого випромінювання. Променева хвороба та її симптоми. Ступені тяжкості перебігу променевої хвороби"

Презентація на тему: “Дія на організм людини іонізуючого випромінювання. Променева хвороба та її симптоми. Ступені тяжкості перебігу променевої хвороби”

Іонізуюче випромінювання - це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (йонів).

В залежності від поглинутої дози випромінювання та індивідуальних особливостей організму викликані зміни можуть носити зворотний або незворотний характер. При незначних дозах опромінення уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окремих органах або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини.

При одноразовому опроміненні всього тіла людини можливі такі біологічні порушення в залежності від сумарної поглинутої дози випромінювання:

Віддалені наслідки опромінення - ефекти, які проявляються через тривалий час (кілька місяців або років) після одноразового або в результаті хронічного опромінення, включають в себе: зміни в статевій системі; склеротичні процеси; променеву катаракту; імунні хвороби; радіоканцерогенез; скорочення тривалості життя; генетичні та тератогенні ефекти.

Промене ва хворо ба— захворювання, що виникає в результаті одержання підвищеної дози радіації, включаючи опромінення рентгенівськими променями, гамма-променями, нейтронами й іншими видами ядерного випромінювання у вигляді опадів чи вибуху атомної бомби. Променева хвороба формується під впливом радіоактивного випромінювання в діапазоні доз 1-10 Гр і більше. Деякі зміни, що спостерігаються при опроміненні в дозах 01-1 Гр, розцінюються як доклінічні стадії захворювання.

Клінічні прояви хвороби залежать від сумарної дози випромінювання, а також від її розподілу в часі і в тілі людини.

Гостра променева хвороба в людини розвивається при короткочасному (від декількох хвилин до 1-3 днів) опроміненні всього тіла в дозі, що перевищує 1 Гр. А також може виникати в разі:

Подібне випромінювання іонізує атоми тіла, виникає слабкість, нудота й інші симптоми. Клітини тіла можуть постраждати навіть при невеликих дозах, що приводить до лейкемії. Може викликати порушення в генах, що, у свою чергу, веде до народження хворих дітей чи дітей з генними мутаціями. Розрізняють гостру і хронічну форми променевої хвороби.

До заходів невідкладної медичної допомоги відносять такі:

Променева хвороба 1-го (легкого) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 100…200Р. прихований період може тривати 2-3 тижні, після чого з'являється нездужання, загальна слабкість, почуття важкості в голові, стиснення в грудях, підвищення пітливості, періодичне підвищення температури. у крові зменшується вміст лейкоцитів.

Променева хвороба 2-го (середнього) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 200…400Р. прихований період триває близько 1 тижня. проявляється у вигляді важкого нездужання, розладу нервової системи, головних болях, запамороченнях, часто буває блювота й понос, підвищується температура кількість лейкоцитів (особливо лімфоцитів) зменшується в 2 рази. лікування триває 1,5-2 місяці. смертність - до 20% випадків.

Променева хвороба 3-го (важкого) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 400…600Р. прихований період — до декількох годин. відзначають ті ж ознаки, що й при 2-му ступені, тільки у важчій формі. крім того, можлива втрата свідомості, крововиливи на слизуваті оболонки і як наслідок — запальні процеси. Без лікування в 20…70% випадків наступає смерть від інфекційних ускладнень або кровотеч.

Променева хвороба 4-го (украй важкого) ступеня виникає при дозі більше 600 Р, що без лікування звичайно закінчується смертю впродовж 2-х тижнів. Розрізняють: перехідну форму (600...1000 Р); кишкову (1000...8000 Р); церебральну (більше 8000 Р).

Із зростанням ступеня тяжкості гострої променевої хвороби у осіб, які пережили період її формування, знижується повнота подальшого відновлення, більш виражені залишкові явища ураження кровотворення (тромбоцитопенія і нейтропенія), розвивається катаракта, прогресують дистрофічні зміни шкіри, проявляються ознаки астенії.

Лікування променевої хвороби Лікування променевої хвороби полягає в забезпеченні асептичного режиму (у спеціальних або пристосованих палатах), профілактиці інфекційних ускладнень та призначення симптоматичних засобів. При розвитку агранулоцитозу і лихоманки, навіть без виявлення вогнищ інфекції, застосовують антибіотики широкого спектру дії та за показаннями противірусні препарати.

Дякую за увагу!