Презентація на тему:
Кажани

Спеціалізована школа №273 з поглибленим вивченням української мови та літератури Голосіївського р-ну м.Києва Роботу виконала: Можаровська Анастасія Перевірила: Павленко Т.І.

Рукокрилі або кажани - одна з найбагатших за видовим складом груп ссавців. Сучасна світова фауна нараховує більше 900 видів, тобто до ряду рукокрилих належить кожний п’ятий вид ссавців. В Україні налічується 26 видів кажанів, з них 23 види живуть в Карпатах. Вони належать до двох родин - звичайні або гладконосі кажани і підковоносі. Більшість видів є рідкісними.

 Вони з'явились 60-70 мільйонів років тому, коли у якихось деревних комахоїдних ссавців сформувались літальні перетинки, схожі на ті, як й зараз є у кажанів. Перетинки надалі еволюціонували в справжні махальні крила.

 Тому назва «рукокрилі» походить від того, що між хвостом та кінцівками тягнеться шкіряна перетинка, яка виконує функцію польоту. Цю перетинку підтримують кістки чотирьох дуже довгих пальців рук. М'язи, що приводять крила в рух, складають всього 7% від маси тіла (у птахів - у двічі-тричі більше).

Ряд рукокрилі включає два підряди: крилани (або: летючі лисиці та летючі собаки) і справжні кажани. До підряду криланів належить тільки одна родина, до підряду справжніх кажанів - 16 родин.

Кажани або летючі миші є сестринською групою підряду криланів - фруктоїдних рукокрилих, типовий представник яких є летюча лисиця. Кажани нашої місцевості є комахоїдними тваринами, що харчуються в основному комахами.

Довжина тіла кажанів від 2,5 до 14 см. Вони – нічні тварини, добре бачать, але орієнтуються у просторі, випускаючи локаційні сигнали у вигляді коротких ультразвукових імпульсів частотою 20-120 кГц і тривалістю 0,2-100 м\с.

Багато видів кажанів мають дві активні польотні фази - одну ввечері, другу на світанку. Між цими польотними фазами кажани відпочивають у своїх схованках. Такі схованки знаходяться у різноманітних підземних печерах, дуплах дерев, ущелинах і на горищах.

Кормом для них служать комахи різного розміру - від мініатюрних мух до масивних травневих хрущів. Окремі представники роду нічниць, які полюють над поверхнею води, живляться також маленькими рибками і водними безхребетними тваринами.

За місцями схованок кажанів можна поділити на тих хто віддає перевагу дуплам дерев і тих хто ховається у печерах. Хоча є такі кажани, що живуть влітку у дуплах дерев, а зимують у печерах. Наприклад, у карстових печерах зимують тисячі особин.

Дупла дерев кажани використовують переважно влітку, бо взимку для них вони є захолодними. Хоча деякі види можуть зимувати і там. Деякі кажани охоче влаштовують свої схованки у будинках, де вони живуть разом із мишами, горобцями і голубами.

Зморшки на мордочках багатьох кажанів допомагають їм орієнтуватися при польотах у темряві. Більшість цих тварин випускають звуки, які допомагають природній ехолокації, ротом. Однак багато хто з них — використовують у таких випадках ніс.

Борозни над носом відіграють роль резонаторів, посилюючи визначені частоти видаваного звуку. У результаті цього борозни по-різному керують звуком: 60-кілогерцові коливання поширюються у вертикальному напрямку, тоді як 80-кілогерцові — прямо.

Ця складна система борозен посилає звуки в різних напрямках, що допомагає кажанам орієнтуватися в складних умовах, наприклад, у густому лісі або при одночасному рішенні декількох завдань — переслідуванні жертви і уникнення перешкод.

Кажанам властива зимова сплячка. У цей час вони застигають нерухомо в одному положенні і температура їх тіла наближається до навколишньої. Також і влітку під час денної сплячки температура тіла кажанів може опускатися до цих значень.

Хоча кажани досить поширені, у регіонах з інтенсивним розвитком промисловості і сільського господарства чисельність їхніх популяцій катастрофічно зменшується, і багато видів зараз знаходяться на межі зникнення. В Україні більшість видів внесено до Червоної книги України.