Презентація на тему:
"Чи розуміють нас рослини?"

Презентація Яричевської Ярини, 10 – б клас. “Чи розуміють нас рослини?”

Чи розуміють нас рослини?

Рослини розуміють все Мало хто знає, що рослини розуміють те, що ми говоримо. Ви спитаєте:” Як це можливо? Вони ж не мають вух! Окрім того є багато різних мов. Рослини не можуть їх знати!” Так, це правда. Рослини дійсно не є поліглотами і у них немає вух. Проте нас вони таки розуміють. Оболонка кожної рослинної клітини надчутлива і може вловлювати навіть ультразвук. Вона відчуває звук нашого голосу і наші інтонації. А коли ми щось думаємо про певну рослину вона, теж оболонкою, відчуває тепло, або холод, які від нас йдуть. Ці слова чи думки можуть впливати на ріст і розвиток рослин. Щоб довести це я провела експеримент.

А що якщо?

А що якщо?

Ці рослини не одноразово чули від мене які вони хороші, красиві, прекрасні. Перша рослинка пустила новий підземний пагін, з якого виросла нова квітка. Друга почала активніше рости і дуже скоро переросла багато інших рослинок, а також почала часто цвісти, що для квітів цього виду не характерно.

Цей кактус ніколи не чув від мене доброго слова. Я завжди казала йому лише те, який він поганий, негарний і колючий. В результаті кактус пожовтів, а його колючки стали зовсім не колючими. Та я продовжувала ображати кактус і він зігнив, а його “братик” , який стояв разом з ним на підвіконні похилився і трохи пожовк.

Цій рослині я ніколи нічого не казала: не ображала, проте й не хвалила. В результаті рослина розвивалась не показуючи ніяких див, але втративши яскраво – зелене забарвлення. Далі я зробила ось що: я почала хвалити цю квітку. Спершу вона ніяк не реагувала, а потім почала пришвидшено розвиватись. Коли я знову перестала звертати на неї увагу, її розвиток зупинився. А після того, як я її образила вона зав”яла і вже ніщо, ніякі добрі слова не змогли її відживити. Рослини не довіряють тим – хто їх ображає. Обпікшись раз, вони не обпечуться вдруге: вони раз і назавжди втратять довіру до усіх людей, незалежно від того ображали вони їх чи ні.

Чи відчувають щось рослини без кореня? Звичайно відчувають. Хоча їх ні відчуття трішки відрізняються від відчуттів тих рослин, що ростуть в землі, як відрізняється їхній зовнішній вигляд. Реакції цих рослин на добрі чи погані слова такі ж, як і в рослин з коренем, просто дещо уповільнені. Значно більше відрізняються реакції тих рослин які лишаються зовсім без уваги.

Поки ця рослина була в воді я зовсім не звертала на неї увагу, а дарма, бо з усіх квітів над якими проводився експеримент її реакція виявилась найдивнішою. Що ж у ній такого дивного? А от що: у воді ця квітка ледь – ледь росла, а після пересадки в землю почала активно розвиватись: пустила багато листочків, а потім і нову рослинку. Зацікавившись цим я почала говорити їй різні хороші слова і за літо вона переросла рослину того ж виду, проте старшу за неї на рік. Далі я стала говорити їй погані слова і після цього пожовкла не тільки материнська рослина, а й її “дітки”.

Наші думки щодо рослин Як я вже згадувала вище, рослини крім слів розуміють і наші думки. Це здалось мені зовсім неправдоподібним і я вирішила це перевірити.

Таким собі піддослідним кроликом цього мого експерименту стала пальма з дивною назвою “ Монстера”, яку я вибрала через великі розміри, яких досягають пальми цього виду навіть у помірних широтах.

Початкова реакція пальми мене ніяк не здивувала – вона не реагувала. Та менш ніж через місяць я зрозуміла, що жорстоко помилялася. Пальма росла, ще й як росла! Навіть після того, як я почала її усіляко обзивати вона не припинила пришвидшено рости – ті хороші слова, що я думала про неї подіяли, мов допінг. Мені стало цікаво, що ж буде далі і я залучила до цього експерименту батьків і бабусю. Реакція була дійсно вражаюча.

Я від експерименту відійшла - була спостерігачем. Інші ролі розподілились так: мама думала про пальму добре, тато погано, а бабця взагалі не звертала уваги. Проте думали не всі одразу, а по черзі – місяць мама, місяць – тато і т. д. і т. і. Спершу пальма не звертала на нову людину уваги – звикала. Потім змінювала свій ріст і розвиток відповідно до думок. Далі мінятись стали через два тижні. Реакція пальми була дивовижною. Вона настільки звикла до моєї родини, що через півроку почала сама то активніше, то пасивніше розвивались. А коли я знову подумала щось хороше про неї почала ще активніше розвиватись, аніж під час “розумового” спілкування з мамою. Вона ніби вітала мене, як старого, але незабутнього друга. Це доводить, що реакція рослин на думки інша ніж на слова, а також те, що рослинки мають пам”ять і пам”ятають всіх, незалежно від почуттів цієї людини чи людей до них.

Реакція рослин на хочу й не хочу

Знаючи, що рослини розуміють наші думки я вирішила дізнатись, як вони реагують на хочу й не хочу. Тобто проходячи повз піддослідного я думала не: “ Ой, яка красива рослинка”, а:” Я так давно хотіла в себе мати таку рослинку!” або:” Я ніколи не хотіла мати у дома таку рослинку”. Реакція була такою, як я й очікувала. Об”єктами досліджень стали китайська троянда і лимон, які стояли у різних кімнатах.

Звичайно лимон, якому я казала приємні слова про те, що я все життя мріяла мати саме таку квітку, розвивався швидше, а китайська троянда повільніше. Проте після місяця такого “хочу” лимон перестав рости. Коли поруч поставили троянду рости перестала вона, а потім навіть почала гнити. Її звідти забрали і вона знову почала рости, а от лимон пожовтів і віджив лише після того, як поруч поставили троянду, а я перестала думати їм:” хочу – не хочу”. Це доводить, що реакція рослин на “ хочу – не хочу” згубна. У них розвиваються, хоч як це дивно не звучить, такі відчуття, як заздрість та хвалькуватість. Також не варто спершу ставити рослини поруч, а потім забирати – у них може розвинутись спершу почуття прив”язаності, а потім самотності.

Почуття рослин З минулих дослідів стало відомо, що рослини можуть відчувати самотність, прихильність, заздрість, хвалькуватість. Мені ці докази здались недостатніми і вирішила провести ще один експеримент.

Цього разу моїми піддослідними стали дерево Різдва, яке цвіте лише на Різдво, і кактус.

Протягом місяця я подумки або вголос казала дереву Різдва, який він високий, який його стовбур гладенький, а кактусу, який він низький і колючий. В результаті кактус став трішечки вищий і менш колючий, дерево перестало рости. І лише після того, як я вибачилась перед кактусом сказавши, що він дуже красивий, він заспокоївся. Дереву Різдва я сказала, що нема чим гордитись, бо усі рослини по – своєму гарні. Він зрозумів і стосунки між ним і кактусом поліпшились: він тепер нахилений над ним, ніби захищає його. Це доводить, що рослини можуть мати почуття.

Оце дружба!

Висновки Висновки з вище згаданого матеріалу такі: 1) Усі рослини розуміють наші думки і слова. 2)Ріст і розвиток цих рослин можуть змінюватись під впливом наших слів і думок. 3)Усі рослини мають почуття.

Домашня оранжерея, що тебе розуміє Ще одним висновком з презентації може бути створення домашньої оранжереї, що тебе розуміє. І хоч з першого погляду це здається не можливим – це вже дійсність. У кожного з нас у дома є хоча б одна квітка, а цього цілком достатньо для створення своєї неповторної оранжереї.

КІНЕЦЬ