Презентація на тему:
Богомолець О О

Богомолець Олександр Олександрович

Народився у Лук'янівській в'язниці м. Києва, де перебувала його мати Софія Миколаївна Богомолець, засуджена на 10 років каторжних робіт у справі Південноросійсько-го робітничого союзу. Батько - О.М.Богомолець, земський лікар, також брав участь у революційному русі. батьки. місце народження

У 1900 р. закінчив Першу Київську гімназію із золотою медаллю і вступив на юридичний ф-т Університету Святого Володимира у Києві, але того ж року перевівся на медичний факультет. За станом здоров'я в січні 1901 р. переїхав до Одеси, де продовжив навчання на медичному факультеті Новоросійського університету. Під час навчання на 2-му курсі університету (1902 р.) опублікував першу наукову роботу «До питання про будову і мікрофізіологію бруннерових залоз». навчання

У 1909 р. в Петербурзькій Імператорській військово-медичній академії захистив докторську дисертацію «До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз у здоровому і хворому організмі». Одним з опонентів при захисті був відомий російський фізіолог академік І.П.Павлов, що дав високу оцінку роботі молодого ученого. У 1911 р. відбув однорічне відрядження за кордон для підготовки до професорського звання, під час якого працював у найкращих клініках і університетах Франції та Німеччини. навчання

У 1923 р. організував у Саратові першу в СРСР протималярійну лабораторію. У кінці 30-років ХХ ст. написав праці: «Вступ до вчення про конституції та діатези»; «Криза ендокринології»; «Загадка смерті»; «Про вегетативні центри обміну»; «Набряк. Нарис патогенезу»; «Артеріальна гіпертонія. Нарис патогенезу»; переробив і розширив підручник «Патологічна фізіологія». Основні праці

У 1930 р., переїхавши з групою учнів до Києва, створив Інститут експериментальної біології та патології Наркомату охорони здоров'я УРСР і Інститут клінічної фізіології УАН. Під будівництво останнього О.Богомольцю виділили 2,7 га землі в центрі Києва. Після смерті вченого обидва інститути були об'єднані в Інститут фізіології АН УРСР (1953). навчання

У Києві найяскравіше виявився талант Богомольця як організатора науки, багатогранність його наукових інтересів, здатність згуртовувати видатних вчених і готувати молоді наукові кадри, уміння поєднувати наукову працю з державною і громадською діяльністю. О.Богомолець перетворив Київ на один із найпрестижніших наукових центрів СРСР. Творчий шлях

З групою учнів написав багатотомну працю «Основи патологічної фізіології», за яку було присуджено Сталінську премію (1941). Був засновником «Фізіологічного журналу» АН УРСР, організатором щорічних широких наукових конференцій, присвячених найактуальнішим проблемам медицини, редактором багатьох наукових збірників. Помер від туберкульозу, на який хворів ще в юності. Похований у парку на території колишнього Інституту клінічної фізіології (нині — Інститут фізіології НАН України ім. О.Богомольця) в Києві. Останні роки

Син - Богомолець Олег Олександрович, патофізіолог, член-кореспондент НАНУ. Його дочка Олександра Олегівна завідує меморіальним кабінетом Олександра Богомольця. Інша онука Олександра Богомольця, Катерина, та її дочка Ольга - також стали медиками. Двоюрідний брат - Богомолець Вадим Михайлович, військовий діяч УНР, військово-морський дипломат Рідня

Праці Богомольця сприяли розвиткові майже всіх галузей патологічної фізіології. Вони стосувалися питань ендокринології, порушення обміну речовин, імунітету й алергії, раку, патології кровообігу (зокрема гіпертонії), патогенезу шоку, механізму дії переливання крові, старіння організму тощо. Основною ідеєю багатьох праць Богомольця є висунуте ним положення про те, що виникнення, перебіг і кінець захворювання залежать не тільки від причини, яка викликала хворобу, а й від здатності організму до опору, тобто від його реактивності. Остання, на думку Богомольця, зумовлюється станом нервової системи і сполучної тканини. Наука

Створив учення про фізіологічну систему сполучної тканини, до якої включав різноманітні сполучнотканинні клітини та міжклітинні утворення. Богомолець вважав, що така система виконує в організмі кілька функцій: захисну (фагоцитоз і утворення антитіл), пластичну (загоювання ран, виразок, зростання переломів кісток та ін.) і трофічну (участь в обміні речовин). Наука

З метою підвищення функцій сполучної тканини при ряді захворювань запропонував спеціальну антиретокулярну цитоксичну сироватку (АЦС). Цю сироватку широко застосовували в СРСР (зокрема, під час Другої світової війни) та інших країнах. Велике значення мають праці О.Богомольця, присвячені переливанню крові. В них доведено, що переливати кров доцільно не лише за її нестачі, а й з метою підвищення реактивності організму. Наука

В останні роки життя багато уваги приділяв питанням старіння організму. Як і Ілля Мечников, вважав, що людина за своєю природою може жити 125-150 років; старіння, що наступає у 60-70 років, передчасне і зумовлене несприятливими умовами життя та захворюваннями. Останні роки

Лауреат Сталінської премії (1941) Заслужений діяч науки УРСР (1943) Герой Соціалістичної Праці (1944) Нагороджений двома орденами Леніна, іншими орденами та медалями. Нагороди

У 1953 р. Академія наук УРСР заснувала Премію імені О. О. Богомольця, яку вручає Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України за видатні досягнення в галузі технічної фізіології та патофізіології. Вшанування пам’яті