Презентація на тему:
Т.Г. Шевченко. Біографія

Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) поет художник мислитель

Багатогранний талант Т.Г. Шевченка – поета, прозаїка, драматурга й художника – найбільш повно виявився в поезії, хоча він був професійним художником і поетом за покликанням. «Странное, однако ж, это всемогущее призвание. Я хорошо знал, что живопись – моя будущая профессия, мой насущный хлеб. И вместо того, чтобы изучить её глубокие таинства, и ещё под руководством такого учителя, каков был бессмертный Брюллов, я сочинял стихи, за которые мне никто ни гроша не заплатил и которые, наконец, лишили меня свободы, и которые, несмотря на всемогущее бесчисленное запрещение, я все-таки втихомолку кропаю» (Із щоденника, 1 липня 1857р.)

Поезія і живопис у творчості Т.Г. Шевченка нерозривно пов’язані. У живописі він був поетом, у поезії – живописцем. Малювання й поезія стали для Шевченка життєвою потребою, вираженням його творчої індивідуальності. До нас дійшло 240 поетичних творів великого Кобзаря і 1200 мистецьких робіт художника.

Шевченкова серія автопортретів - справжнє багатство, своєрідний психологічний самоаналіз, в якому художник передав свій настрій, думки, переживання за два десятиліття: від романтичного юнака, якого одухотворяла воля, до збагаченої досвідом, але вже хворої, виснаженої людини. 1840 1847 1847 Таким він був, таким він бачив сам себе...

Шляхами України Почаївська лавра, 1846 Будинок І.Котляревського в Полтаві, 1845 … Я богу…помолюсь… Я так її, я так люблю Мою Україну убогу, Що проклену святого бога, За неї душу погублю («Сон» 1847. Орська кріпость)

З любов'ю до Києва Романо-католицька церква у Києві 1846 Аскольдова могила у Києві 1846 Здається – кращого немає Нічого в бога, як Дніпро Та наша славная країна… («І виріс я на чужині» 1848)

У степах Аралу Пожежа в степу. 1848 Форт Кара-Бутак. 1848-1849 Форт Кос-Арал зимою. 1848-1849 10 тяжких років провів Шевченко на казахській землі. Але, незважаючи на важкі умови солдатчини – знущання, муштру, заборону писати й малювати, – Кобзар не припинив творчої роботи. Його олівцем рухало щире співчування до народу, приреченого царатом на вимирання.

Дві Катерини Катерино, серце моє! Лишенько з тобою! Де ти в світі подінешся З малим сиротою? Хто спитає, привітає Без милого в світі? Батько, мати – чужі люде, Тяжко з ними жити! … серце моє! Не плач, Катерино… Не показуй людям сльози, Терпи до загину!

Шевченко й жінки Портрет Маєвської 1843 Портрет Ганни Закревської 1843 Портрет Кекватової 1847 ...А ти, доле! А ти, мій покою! Свято моє чорнобриве, І досі між ними Тихо, пишно походжаєш? І тим очима, Аж чорними-голубими, І досі чаруєш Людські думи? Чи ще й досі Дивується всує На стан гнучкий? Свято моє! Єдинеє свято! (1948)

МАЙСТЕР ПЕЙЗАЖУ Т.Г.Шевченко – неперевершений майстер пейзажу. Чарівна природа і на малюнках, і в ліричних творах є контрастом до важких соціальних умов життя. “Я хочу рисовать нашу Украину…” (7 травня 1844р. Лист до О.Бодянського)

Шляхами Чернігівщини Портрет І.Лизогуба 1846-1847 В Седніві 1846 Чернігів Ніжин Прилуки Козелець Борзна Ічня Варва Седнів Качанівка Батурин

Він був селянський син і став князем в царстві духа. Він був кріпак і став великою силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим новіші і свобідніші степені. Доля переслідувала його ціле життя та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові до людства в ненависть, ані його віри – в розпуку. І. Франко

Презентацію підготували: учні 9-Б класу Карпетян Едуард, Артюшкін Всеволод ЗНЗ №2 м. Чернігів 2007 Учитель інформатики: Коваленко О.І. Учитель української літератури: Трофименко О.Ф.