Презентація на тему:
"Старицький"

З перших кроків самопізнання на полі народ-нім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окрилити красою і дужістю, щоб воно стало здатним висловити культурну освічену річ, виспівати найтонші краси високих поезій. Я вірю в Божу силу людської душі. Вона підніметься й над внутрішнім падін-ням і над зовнішнім гнітом. Проб'є час – і все чесне, добре, сповнене високих намірів, стане на чолі й під яскравим сяйвом дня піде до владнославних – лю-бови, свободи і правди.

Протягом 1873—1876 pp. M. Старицький писав вірші, перекладав з Г. Андерсена, І. Крилова, М. Лєрмонтова, сербські народні думи та пісні. На початку 80-х pp. він домігся видання літературно-художнього альманаху «Рада». Очолив першу українську професійну трупу. У 1886—1887 pp. трупа з успіхом гастролювала в Москві та Петербурзі, потім — у Варшаві, Мінську, Вільнюсі, Астрахані, Тифлісі. За станом здоров'я у 1893 р. М. Старицький залишив трупу.

Наступного року Російська Академія наук призначила драматургу персональну пенсію «За літературні праці рідною мовою». Він брав участь у створенні Всеросійського театрального товариства.        У 1897 р. відбувся Перший Всеросійський з'їзд діячів сцени, на якому виступив М. Старицький. У Києві він керував драматичним гуртком Літературно-артистичного товариства, продовжував літературну діяльність. У 1903 р. письменник готував видання альманаху «Нова рада», але за його життя альманах не вийшов.

Новаторство поезії Старицького виявилося у розширенні системи жанрів української поезії, збагаченні виражальних засобів. Можна виділити кілька основних мотивів лірики М. Старицького: роль і призначення поета («Поетові»), краса людських почуттів («Виклик»), співчуття до важкої долі простого люду («Швачка»), тема України («До України»).

Людмила Старицька-Черняхівська й Олександр Черняхівський із донькою Веронікою. Київ, 1925 рік (фото із фондів Музею видатних діячів української культури)

Михайло Старицький помер 27 квітня 1904 р., похований на Байковому кладовищі, Київ.

М.Старицький і М.Кропивницький М.Старицький - студент Кабінет Михайла Старицького у меморіальному будинку-музеї в Києві Старицька - Черняхівська Вероніка Черняхівська М.Старицький із дружиною

ТЕМАТИКА ТВОРІВ М.СТАРИЦЬКОГО Тематика творів Приклади Історичні П'єса і повість “Оборона Буші”, драма “Маруся Богуславка”, повість “Устим Кармелюк”, віршована драма “Богдан Хмельницький” Соціально-побутові Драми “Не судилося”, “У темряві”, “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, оповідання Про роль мистецтва, життя інтелігенції П'єса “Талан”, поезії Мелодрами, оперети на побутові теми “Циганка Аза”, “Зимовий вечір”, “Чорноморці”

Творчість М.Старицького стала єднальною лан-кою між традиційною за стилем українською лі-тературою (романтизм, реалізм) і новою, модерні-стською, яка почала зароджуватись на межі XIX – XX ст. Творчість Михайла Стари-цького – значний крок вперед у розвитку української мови, у поширенні тематичного виднокругу української літе-ратури, у зміцненні в нашо-му письменстві реалізму. М.Рильський М.Старицький, 1904р.