Презентація на тему:
Микола Міхновський

Микола Іванович Міхновський (1873 - 1924)

Ранні роки Нащадок старовинного козацького роду, корені якого простежуються ще з 17 століття. Микола Міхновський народився у сім'ї сільського священника у селі Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині (тепер — Згурівський район Київської області) у 1873 році . Дитинство пройшло серед української природи, народних пісень, оповідань і дум. Світогляд дітей формувався під впливом батька, який виховував їх у «самостійницькому дусі». Батько Миколи — Іван — свято беріг національні традиції і сміливо правив богослужіння українською мовою. Освіту Микола Міхновський здобув у Прилуцькій гімназії. Закінчивши гімназію, у 1890-му році вступив на юридичний факультет Київського університету.

Участь у «Братстві тарасівців» Будучи першокурсником університету Святого Володимира Микола Міхновський долучився до українського національного руху і став членом «Молодої громади». Влітку 1891 року неподалік могили Тараса Шевченка четверо молодих людей склали присягу на вірність Україні, та заснували таємне політичне товариство «Братство тарасівців». Міхновський, хоч і не був серед засновників, невдовзі став ідеологом і провідником Братства. Микола Міхновський у студентські роки

Мета братства: «Братство тарасівців» проголосило своєю метою боротьбу за «самостійну суверенну Україну, соборну, цілу і неподільну, від Сяну по Кубань, від Карпат по Кавказ, вільну між вільними, без пана й без хама, без класової боротьби, федеративну всередині». Організація припинила існування 1893 року після того, як частину «тарасівців» було заарештовано, а іншу — вислано у села.

«Харківський період» 1899 року Міхновський переїхав до Харкова. Займається адвокатською практикою. Енергійно і швидко Микола Міхновський завоював авторитет серед української громадськості Харкова. На початку 1900 року студентська громада під його проводом влаштувала у зрусифікованому Харкові святковий концерт, присвячений 100-річчю «Енеїди» Івана Котляревського. 19 і 26 лютого 1900 року Міхновський виступав перед учасниками Шевченківських свят у Полтаві і Харкові, закликав до збройної боротьби за права українського народу. Микола Міхновський (другий ряд, перший праворуч) серед прибічників у Харкові

Самостійна Україна (маніфест) Січень 1900 року, Микола Міхновський у Харкові взяв участь у створенні Революційної Української Партії (РУП) — першої української політичної самостійницької організації у Наддніпрянській Україні. Міхновський узагальнює ідеї партії в окремій брошурі. Вона з'явилася того самого року під назвою "Самостійна Україна" і була видана у Львові, накладом у тисячу примірників.

Створення УНП У 1902 році, коли у Революційній Українській Партії почали перемагати соціалістичні та автономістські тенденції, Міхновський разом із небагатьма однодумцями вийшов із РУП. На початку 1904 року заснував Українську Народну Партію (УНП), що проголосила своєю метою боротьбу за самостійність України.

Доба визвольних змагань З початком Першої світової війни з'явилася ідея закласти підвалини майбутньої української армії. З початком Української революції наприкінці березня 1917 року «самостійники» Міхновського ввійшли до складу ЦР, серйозні розходження виникли вже під час написання першої спільної відозви. Побачивши, що у дискусіях лише марнується дорогоцінний час, Микола Міхновський повністю віддався творенню українського війська.

Розбудова українського війська 11 березня 1917 ухвалено рішення про формування Першого українського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. 16 березня 1917 року було створено товариство "Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка" на чолі з Миколою Міхновським. На І-му Всеукраїнському військовому з'їзді (5 — 8 травня 1917) Микола Міхновський увійшов до складу Українського генерального військового комітету (УГВК) — вищої військової установи в Україні. Мітинг з нагоди 3-го військового з'їзду у Києві. Міхновський — серед керівників

Конфлікт з Центральною Радою Полуботківці вдалися до спроби воєнного заколоту з метою проголошення незалежної України. У ніч з 3 на 4 липня 1917 р. полк вийшов з казарм, здобув арсенал і частину центру Києва. Але виступ не підтримала Центральна Рада, яка ще сподівалася досягти української автономії політичним шляхом. 6 липня повстанці склали зброю. Прямих доказів участі Миколи Міхновського у повстанні не було. На прохання Володимира Винниченка та Симона Петлюри військова влада відправила Міхновського на Румунський фронт для проходження служби. На фронті або у військових в'язницях, опинилося й багато інших самостійників. Публікація ІІ Універсалу остаточно спонукала Міхновського до повстання

Участь у гетьманському русі Самостійники підтримали державний переворот 29 квітня 1918 року. Міхновському запропоновано посаду особистого радника гетьмана. Від цього амбітний Микола Міхновський відмовився. Разом з УДХП він став в опозицію до гетьманського режиму. Микола Міхновський, як і всі хлібороби-демократи, не підтримував ідеї масового антигетьманського повстання. Коли ж воно розпочалося виступав за примирення сторін, утворення коаліційного українського кабінету при збереженні гетьманату. Мітинг самостійників у Києві з нагоди гетьманського перевороту

Спроба повалення Директорії Ставлення Міхновського до Директорії було відверто негативним. Наприкінці 1918 — на початку 1919 року становище УНР стало критичним. «Необхідно щось робити! Інакше — кінець Україні! Держава наша загине», — заявляв Микола Міхновський. Хлібороби-демократи розробили відчайдушний план усунення Директорії від влади. Рішення УДХП було однозначним — «Необхідно їхати до Болбочана. Єдина надія на нього». Місія до Болбочана стала останньою політичною акцією. З наказу Петлюри П.Болбочана було заарештовано. Міхновський повністю виключений з політичного життя. Полковник УНР Петро Болбочан — остання надія Міхновського

Останні роки життя Деякий час мешкав на Полтавщині, звідки пізніше, спустошений невдачами, виснажений фізично і психічно, розчарований в українській еліті, виїжджає на Кубань. Чотири роки Микола Міхновський жив на Кубані. 1924 року Микола Міхновський повернувся до Києва, де був заарештований ДПУ. Вже наступного дня, 3 травня 1924 року, трапилася трагедія: Миколу Міхновського було знайдено повішеним у садку в садибі Володимира Шемета, де він квартирував. Могила М. Міхновського на Байковому кладовищі