Презентація на тему:
Зима

Зима Зробив учень 6-Б класу Сердцов Дмитро

Зима — незвичайна пора року. Білий пухнастий сніг, засніжені дерева, морозне повітря. Недаремно в народі називають зиму красунею, чарівницею. Це дивна пора року. Ось якою різною буває зима: і понуро - одноманітною, і царственно - прекрасною.

Вона грає з нами, змінюється, змушує нас і сумувати, і захоплюватися. За вікном тихо падає сніг, пухнасті сніжинки у красивому танку спускаються з піднебесся, зимове сонце несміливо торкається кожного своїми промінчиками. Пухнасті сніжинки м'яко лягають на землю, незвичайні картини складаються з гілок, прикрашених снігом.

Я дуже люблю зиму. Особливо приємно насолоджуватися ії красою, коли просто гуляєш під час сильного снігопаду і радієш неповторній красі. Адже кожному знайома картина: ніч, вулиця, жовтий ліхтар і великі сніжинки, які падають прямо перед очима.

Зранку світить яскраве сонце на блакитному чистому небі. Легкий морозець… Сніг міниться різноколірною веселкою…На вулиці незвичайно тихо. Таємничо стоять дерева, укутані в теплу білу шубу зі снігу. Варто дмухнути легкому вітерцю, і з найближчої гілки сипне сніг. Здається, усе завмерло довкола, але це оманливе враження.

Зима і дитинство здаються нероздільними. Зима – це не лише коли холодно та красиво, але й коли дуже весело. Радісні діти ліплять снігову бабу, грають в сніжки, катаються на гірках.

Дітям та дорослим зима приносить багато свят, подарунків, солодощів. У кожному домі прикрашають ялинку. І чекають під Новий рік гарних подарунків від Діда Мороза.

Варто лише раз поглянути у вікно і побачити там падаючий сніг, і ти відчуєш, як стає якось добре на душі, а білий сніг за вікном, який так красиво падає, заворожує все сильніше і сильніше.

Хоча дерева взимку стоять голі, без листя, варто пташці сісти на гілку, дерево ніби оживає. Особливо якщо снігурі сідають поласувати калиною. Кущ мов вкривається червоно- білим вбранням.

Зима — чародійка!

Падає на землю таємничо, Ніби казка, що тамує біль, Білий сніг, і нас с тобою кличе В віхоли стерильну заметіль. Стрімголов у снігові замети Ми пірнаєм, мов в перини пух, Розігралась віхола й відверто Б’є в лице, аж забиває дух. Не лякають буйні сніговії Розпашілі молоді літа, Тож нехай вирують заметілі, І в снігах кохання розквіта. Віктор Геращенко