Презентація на тему:
Липинський В'ячеслав Казимирович

Липинський В'ячеслав Казимирович

Липинський В’ячеслав (1882-1931) видатний український історик, політолог, соціолог.

В'ячеслав Липинський народився 5 квітня 1882 року в селі Затурці на Волині у шляхетській родині.

Здобув блискучу освіту: спочатку в Київській класичній гімназії, потім у Ягеллонському університеті.

В Кракові вивчав агрономію, у Женевському університеті — соціологію, знову в Кракові — історію.

Першу світову зустрів у Росії й був мобілізований як офіцер-кавалерист. У 1914 році перебував в армії Самсонова, яка зазнала поразки у Східній Пруссії. Захворів на сухоти, і його відпровадили в тилові частини.

1909 року видав брошуру "Szlachta na Ukrainie".

Наступний твір Липинського “Листи до братів-хліборобів” має політологічний характер і є наслідком розчарування невдачами національно-визвольних змагань 1917-1920рр.

На початку червня 1918 року В'ячеслав Липинський виїхав з України до Відня, щоб обійняти там посаду посла Української Держави.

У листопаді 1926 року Липинський за дорученням Гетьмана Павла Скоропадського переїжджає до Берліна працювати до новоствореного Українського Наукового інституту як його дійсний член.

Тяжко хворий на сухоти, він не полишає ні наукової, ні громадської праці.

Він залишився в історії засновником державницької школи в українській історіографії, теоретиком українського консерватизму й монархізму.

Але хронічна легенева недуга Липинського загострюється. Навесні 1931 року хворобою вражене вже і його серце.

Після серцевого нападу 26 квітня 1931 року Липинського перевозять до санаторію «Вінервальд», де він помирає 14 червня 1931 року.

Похований В'ячеслав Липинський у с. Затурцях на Волині. У перші роки незалежності місцеві рухівці розчистили кладовище й встановили пам'ятник на символічній могилі В'ячеслава Липинського.

2011 року, напередодні 20-річчя незалежності України було відреставровано та відкрито меморіальний музей В. Липинського.

В’ячеслав Липинський один з найвидатніших істориків і політологів був, фактично, учнем Михайла Грушевського, який пішов іншим шляхом трактування історії України, започаткувавши державницьку концепцію, на відміну від народницької, єдиної на той час концепції, в чому і полягає основна заслуга Липинського.

Основні праці: Шляхта на Україні (1909); Z dziejow Ukrainy (1912); Україна на переломі (1920); Релігія і церква в історії України (1925); Покликання „варягів” чи організація хліборобів (1925); Листи до братів-хліборобів (1926); Теорія управління (1927).

Підготувала учениця 11-А класу Попова Яна

Дякую за увагу.