Презентація на тему:
еволюція людини

Догляд за хворими з ураженням дихальної системи Маджар В.Д.

Основними ознаками захворювань органів дихання є задишка, кашель, біль у грудній клітці, кровохаркання. Задишка. У здорової людини в нормальних умовах час тота дихання становить від 14 до 20 за 1 хв. Під задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму дихання, яке супроводжується об'єктивним відчуттям нестачі повітря. Задишка може супроводжуватись різким прискоренням дихання (тахіппое) і його уповільненням (брадипное), аж до повної зупинки дихання (апное). Залежно від того, яка фаза дихання стає утрудненою, розрізняють інс-піраторну (яка проявляється утрудненим вдихом і зус трічається, наприклад, при звуженні трахеї та великих бронхів), експіраторну (утруднений видих при спазмі дрібних бронхів і скупчення в їхньому просвіті в'язкого секрету) та змішану задишку.

Ядуха — це раптовий напад сильної задишки. Невідкладна допомога при раптовій появі у хворого задишки або ядухи полягає в таких заходах: • надати хворому підвищеного положення; • звільнити грудну клітку від тісного одягу; • забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню; • створити хворому повний фізичний та психічний спокій; • негайно викликати лікаря. Спостереження за хворими з ядухою передбачає постійний конт роль за частотою, глибиною та ритмом дихання.

Кашель — це складний рефлекторно-захисний акт, під час яко го організм звільняється від залишків, що утворилися внаслідок патологічного процесу в легенях (слиз, гній) і сторонніх часточок (пил, їжа), які потрапили туди із зовнішнього середовища. Виникає кашель унаслідок подразнення слизової оболонки гортані, трахеї, бронхів та при ураженні плеври. Кашель може бути постійним, пе ріодичним, нападоподібним. Виникає зазвичай при захворюваннях органів дихання, але може виникнути і при застої крові в малому колі кровообігу (при вадах серця). Іноді кашель буває центрального походження.

Розрізняють кашель сухий і вологий (з виділенням мокротин ня). При бронхіальній астмі мокротиння буває слизисте, безбарвне, в'язке, при бронхопневмонії — слизисто-гнійне, при прориві абсцесу легені у просвіт бронха або при бронхоектазах — гнійне. За наявності мокротиння необхідно забезпечити кожного хворо го індивідуальною плювальницею, на дно якої перед користуванням налити на 1/3 об'єму відповідного дезінфекційного розчину.

Догляд за хворими з кашлем. Хворому слід надати зручного по ложення (сидячи або напівсидячи), при якому зменшується кашель; дати тепле питво, бажано молоко з натрієм гідрокарбонатом. Таким хворим показані гірчичники, банки на грудну клітку. Хворих тепло вкривають, щоб запобігти переохолодженню організму. Забезпечу ють доступ свіжого повітря. При наявності у хворого мокротиння треба визначити його харак тер і добову кількість, результати щоденно записувати у відповідну медичну документацію. Якщо кашель супроводжується виділенням значної кількості мокротиння, його не слід намагатися придушити, щоб не виникла закупорка дихальних шляхів. Такому хворому рекомендується по декілька годин на добу перебувати у положенні, яке сприяє кращому відходженню мокротиння (дренажне положення).

Щоб уникнути зараження осіб, які його оточують, хворого треба навчити правильно поводитись. При спілкуванні зі здоровими людь ми хворий повинен стримувати кашель, якщо ж це не вдається, то треба прикривати рот хустинкою, щоб частинки мокротиння не пот рапили на інших людей. Не треба спльовувати мокротиння на підло гу, бо коли воно висихає, то заражує повітря, а через нього й інших людей. Не можна його спльовувати у хустинку, оскільки воно може потрапити на одяг хворого, і під час прання служити джерелом зара ження інших людей. Збирати мокротиння треба тільки в плюваль ницю темного кольору або баночку з щільною кришкою, яку бажано

Біль у грудній клітці може бути пов'язаний з багатьма причи нами. Виникає внаслідок розвитку патологічного процесу безпосе редньо в грудній стінці, плеврі, серці та аорті, нарешті, внаслідок ір радіації болю при захворюваннях органів черевної порожнини. При захворюваннях органів дихання виникнення болю в грудній клітці залежить від подразнення плеври. Плевральний біль буває колючого характеру, може бути дуже сильним, гострим. Він посилюється при глибокому диханні, кашлі і в положенні хворого лежачи на здоро вому боці. При такому положенні дихальні рухи ураженої ділянки грудної клітки стають частішими, внаслідок чого підсилюється тер тя запалених шорстких плевральних листків. При виникненні болю у грудній клітці перш за все треба викли кати лікаря, щоб він установив причину появи болю. Слід надати хворому зручного положення, заспокоїти його. Якщо відомо, що біль пов'язаний із запаленням плеври, то пацієнт повинен лежати на хво рому боці. Біль у плеврі також зменшується при іммобілізації груд ної стінки.

Біль у грудній клітці може бути пов'язаний з багатьма причи нами. Виникає внаслідок розвитку патологічного процесу безпосе редньо в грудній стінці, плеврі, серці та аорті, нарешті, внаслідок ір радіації болю при захворюваннях органів черевної порожнини. При захворюваннях органів дихання виникнення болю в грудній клітці залежить від подразнення плеври. Плевральний біль буває колючого характеру, може бути дуже сильним, гострим. Він посилюється при глибокому диханні, кашлі і в положенні хворого лежачи на здоро вому боці. При такому положенні дихальні рухи ураженої ділянки грудної клітки стають частішими, внаслідок чого підсилюється тер тя запалених шорстких плевральних листків. При виникненні болю у грудній клітці перш за все треба викли кати лікаря, щоб він установив причину появи болю. Слід надати хворому зручного положення, заспокоїти його. Якщо відомо, що біль пов'язаний із запаленням плеври, то пацієнт повинен лежати на хво рому боці. Біль у плеврі також зменшується при іммобілізації груд ної стінки.

Кровохаркання — це виділення мокротиння з кров'ю з дихаль них шляхів при кашлі у вигляді прожилок. Значне ж виділення крові спостерігається при легеневій кровотечі. Внаслідок цього ви никає загроза життю хворого, смерть може настати протягом кіль кох хвилин. Причиною виникнення кровохаркання може бути бронхіт, брон-хоектатична хвороба, абсцес, рак і туберкульоз легень, пневмонія, стеноз мітрального отвору, тромбоз легеневої артерії, набряк, травма легень тощо. Легеневу кровотечу треба відрізняти від стравохідної та шлун кової. Кров, яка виділяється при кашлі, змішана з мокротинням, яскраво червоного кольору, піниста. Кров при шлунковій кровотечі виділяється з блювотними масами, вона подібна до кавової гущі, має кислу реакцію, іноді в ній трапляються рештки їжі.

При виникненні кровохаркання хворий потребує невідкладної допомоги. У першу чергу йому потрібно надати підвищеного поло ження, щоб кров не потрапила в бронхи. Хворого повертають на ура жений бік, його заспокоюють, забороняють розмовляти, оскільки це може посилити кровотечу. Хворому можна дати шматочки льоду або холодне пиття невеликими порціями. Негайно викликають лікаря і вводять коагулянти внутрішньовенно: 10 % розчин кальцію хлориду 10 мл; 5 % розчин аскорбінової кислоти 5—10 мл; 5 % розчин аміно капронової кислоти 100 мл; 12,5 % розчин етамзилату 2 мл. Внутрішньом'язово вводять 1 % розчин вікасолу 1—2 мл. При кровохарканні і легеневій кровотечі категорично заборо няється застосовувати банки, гірчичники та інші фізіотерапевтичні методи лікування.

Гостра дихальна недостатність — це гостро розвинутий хво робливий стан, при якому навіть граничне напруження механізмів життєзабезпечення організму є недостатнім для постачання його тканин необхідною кількістю кисню і виведення вуглекислого газу. Іншими словами гостра дихальна або легенева недостатність — це неспроможність легенів перетворювати венозну кров на артеріальну. Причини дихальної недостатності можуть бути пов'язані з уражен ням центральної нервової системи (коми, які зумовлені отруєнням чадним газом, інтоксикаціями, набряком моз«у); порушенням брон хіальної прохідності (наявність сторонніх тіл, утоплення, бронхо-спазм); ураженням легеневої тканини (запалення легенів, бронхо-спазм та ін.).

На початку гострої дихальної недостатності у хворого з'являються відчуття нестачі повітря, неспокій. При огляді привертає увагу при швидшене дихання, участь допоміжних м'язів у диханні; надалі шкіра синіє, укривається холодним липким Дотом. Спостерігається порушення свідомості, кома. Невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності спря мована на поновлення і підтримання прохідності та дренування ди хальних шляхів, покращання альвеолярної вентиляції і легеневого газообміну, усунення супутніх порушень кровообігу. Однією з причин порушення прохідності дихальних шляхів є за падання язика і нижньої щелепи у непритомного хворого. Найпро стішим методом надання допомоги є виведення нижньої щелепи впе ред. Для цього великими пальцями рук натискують на підборіддя, опускаючи нижню щелепу хворого донизу; пальцями, які розташо вані на кутах щелепи, висовують її наперед, доповнюючи цей при йом відхиленням голови назад. Таким чином, Прохідність дихальних шляхів відновлюється. Простим прийомом, який не потребує ніяких пристосувань і за безпечує вільну прохідність дихальних шляхіц у непритомного хво рого, є надання йому стійкого бокового положення, коли язик не має змоги западати і викликати аспірацію.

Щоб запобігти западанню язика, рекомецдуЮТЬ застосовувати спеціальні повітроводи. Вони можуть бути металевими, гумовими або пластмасовими. Перед уведенням повітровода необхідно очистити ротову порожнину хворого за допомогою марлевої серветки на затис качі. Уводять повітровід, дотримуючись таких правил: довжина його введення повинна відповідати відстані від кута рота до кута нижньої щелепи. Спочатку його вводять угнутістю до носа, щоб притиснути СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ХВОРИМИ З ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЙ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ 279 язик, а потім повертають у правильне положення і обов'язково за кріплюють бинтом навколо голови. Повітровід необхідно одразу вий няти з рота при перших спробах хворого витиснути його за допомо гою язика.

Причиною порушення бронхіальної прохідності може бути нако пичення мокротиння в бронхах. За наявності густого і в'язкого мок ротиння, відсмоктування якого утруднене, доцільно використати га рячі інгаляції 2 % розчином натрію гідрокарбонату. Для полегшення відкашлювання використовують перкусійний ма саж (постукування по грудній стінці в момент видиху) і допоміжний кашель (у момент видиху натискають на нижню частину груднини). Оксигенотерапію застосовують при лікуванні гострої та хроніч ної дихальної недостатності, яка супроводжується ціанозом, тахі кардією, зниженням артеріального тиску до 70 мм рт. ст.

" Особливості догляду за хворими на бронхіт При гострому бронхіті у перші 3—4 дні хворий повинен дотримуватися ліжкового режиму, знаходитись у теплі (зменшується кашель). Необхідно 2 рази на день прибирати приміщення (палату) і часто провітрювати. Хворому давати тепле питво (молоко з натрієм гідрокарбонатом), на спину накласти банки або гірчичники. При хронічному бронхіті хворому надають зручного положення в ліжку, піднімають узголів'я, дають подихати киснем (у разі пот реби), провітрюють приміщення, дають тепле питво, відхаркувальну мікстуру. Оберігають від протягів, за призначенням лікаря на спину накладають банки, гірчичники.

Пневмонія (запалення легенів) може бути крупозною та вогнищевою. Найбільш характерними симптомами вогнищевої пневмонії є кашель і гарячка. Для крупозної пневмонії характерним є гострий початок хвороби (озноб, кашель, задишка, біль у грудній клітці, підвищення температури до 38—40 °С. Крупозна пневмонія характеризується частковим або сегментарним ураженням легенів з поширенням процесу на плевру. Для запобігання розвитку ортоста-тичного колапсу хворого на крупозну пневмонію транспортують тільки на ношах у положенні лежачи на хворому боці. У перші дні необхідне дотримання ліжкового режиму. Палата повинна регуляр но провітрюватись, вологе прибирання здійснюють 2 рази на день. У перші дні рекомендують пацієнтові положення напівсидячи, що сприяє кращій вентиляції легенів. При сухому кашлі пацієнта тре ба напоїти основним теплим питвом, необхідно стежити за характе ром мокротиння. Пацієнтові слід пояснити, що мокротиння потрібно спльовувати у плювальницю, а не ковтати його, це може призвести до інфікування шлунка й кишок. За призначенням лікаря хворому накладають банки і гірчичники. При наявності болю в грудній клітці пацієнтові допомагають вибрати таке положення у ліжку, при якому біль зменшується.

Необхідно пам'ятати, що при появі у хворого раптового гострого колючого болю в грудній клітці, який супроводжується сильною за дишкою, ціанозом, холодним потом, зниженням артеріального тис ку, треба негайно викликати лікаря. Хворих лікують антибіотиками та сульфаніламідними препара тами, які можуть спричинити алергійні реакції, тому медична сестра повинна уважно поставитися до скарг пацієнта і своєчасно повідоми ти про це лікаря. Медикаменти призначають за схемою, тому треба чітко дотримуватись її виконання. їжа повинна бути висококалорійною, напіврідкою, багатою на ві таміни, особливо вітамін С. Можливе швидке і критичне зниження температури, внаслідок чого може розвинутись колапс. Пацієнтові необхідно надати поло ження лежачи. Тіло хворого потрібно витерти сухим рушником, перемінити натільну та постільну білизну, дати гарячий міцний на туральний чай, до ніг прикласти теплі грілки. Потрібно стежити за загальним станом пацієнта, пульсом та шкірою. Якщо хворий непри томніє, то опускають головний і піднімають ножний кінець ліжка, негайно викликають лікаря. Треба стежити за фізіологічними відправленнями. У разі потреби проводять клізму, пацієнта підмивають. Велике значення має лікувальна гімнастика, яку призначає лікар залежно від віку й загального стану хворого.

Особливості догляду за хворими на плеврит Плеврит — запалення плеври. Розрізняють сухий і ексу дативний плеврит. Характерною ознакою сухого плевриту є біль у грудній клітці, який посилюється при кашлі та диханні. Температу ра тіла іноді підвищується до 37,2—37,8 °С. На початку захворюван ня хворий повинен перебувати у ліжку, лежати на хворому боці. При сильному болю іммобілізують грудну клітку. Призначають відволі-кальні засоби (грудну клітку з хворого боку змазують 5 % спиртовим розчином йоду, накладають банки, гірчичники).

Перебіг ексудативного плевриту тяжчий. Спостерігається на копичення рідини в плевральній порожнині, тому хворих турбує задишка, гарячка з високою добовою температурою, озноб. Хворим надають зручного положення в ліжку з піднятим головним кінцем. При ознобі їх добре вкривають, кладуть грілку до ніг, а після силь ного потовиділення витирають насухо, перемінюють натільну та пос тільну білизну. У разі потреби застосовують оксигенотерапію. Годувати такого пацієнта треба часто, невеликими порціями. їжа має бути висококалорійною, легкозасвоюваною, вітамінізованою. Стежать за випорожненнями, оскільки їхня затримка веде до погір шання стану хворого. При накопиченні великої кількості рідини у плевральній порожнині лікар проводить плевральну пункцію, у разі потреби налагодясують систему для відсмоктування плеврального випоту.

Особливості догляду за хворими з абсцесом легені Абсцес легені — це гнійне розплавлення легеневої ткани ни на обмеженій ділянці, оточеній запальним валиком. Основні симптоми: кашель з виділенням великої кількості мокро тиння, гарячка зі значними коливаннями температури тіла (увечері підвищується до 39—40 °С, а вранці знижується до 35—36 °С), яке супроводжується сильним потовиділенням і слабкістю.

Хворі з абсцесом легені — це найтяжчі хворі пульмонологічних відділень, тому за ними необхідно здійснювати ретельний догляд. Таких хворих ізолюють, тому що їхнє мокротиння і дихання мають гнильний характер, а це негативно впливає на інших. Хворі повинні часто і ретельно полоскати рот блідо-рожевим розчином калію пер манганату. Вологе прибирання, провітрювання палат здійснюють декілька разів на день. Мокротиння пацієнт протягом доби збирає в одну посудину і медична сестра доповідає про кількість виділено го мокротиння лікареві. Зміна кольору мокротиння, поява в ньому прожилків крові не повинні бути непоміченими медичною сестрою. Для поліпшення відкашлювання мокротиння хворому допомагають знайти найбільш зручне положення. Для зменшення запаху мокро тиння в плювальницю наливають розчин калію перманганату. Потрібно ретельно доглядати за шкірою, здійснювати заходи про філактики пролежнів, стежити за фізіологічними відправленнями. Хворі потребують повноцінного харчування з великою кількістю аскорбінової кислоти. Необхідно стежити за своєчасним введенням ліків. Абсцес легені може ускладнитися легеневою кровотечею, у тако му разі терміново викликають лікаря.