123456789
Завантажити презентаціюПрезентація по слайдам:
Неурядові організації - неприбуткові формальні громадські об'єднання за інтересами, які беруть участь у громадській діяльності. За визначенням Світового банку, під неурядовими організаціями слід розуміти приватні організації, які своєю діяльністю намагаються зменшити страждання, представляють інтереси бідних, захищають довкілля, надають базові соціальні послуги або займаються проектами розвитку на місцях. Неурядовими організаціями в Україні називаються - громадські об'єднання, благодійні організації (благодійне товариство, благодійна установа, благодійний фонд), професійні спілки, їх об'єднання, об'єднання організацій роботодавців, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, представництва, філії іноземних благодійних організацій, творчі спілки, їхні територіальні осередки.
Тип Міжнародна неурядова, некомерційна організація Заснована 1961 р., Пітер Бененсон, Велика Британія Штаб квартира Міжнародний секретаріат — Лондон, Велика Британія Генеральний секретар Саліл Шеті Гасло «Краще запалити свічку, ніж проклинати темряву» Веб-сайт www.amnesty.org Веб-сайт українського представництва www.amnesty.org.ua
Рікзаснування 1978, під назвою Helsinki Watch Сучасну назву отримала в 1988 р.[1] Засновник Роберт Берштейн (Robert L. Bernstein) Розташування Емпайр-Стейт-Білдінг, Нью-Йорк, США Ключові фігури Кеннет Рот, виконавчий директор Сфера діяльності Неприбуткова правозахисна діяльність Слоган To become a voice of Justice Веб-сайт https://www.hrw.org
До недержавного сектору належать громадські, благодійні, релігійні організації чи фонди та фізичні особи, діяльність яких пов’язана з наданням соціальних послуг. Управління цим сектором здійснюється в порядку, визначеному законодавством та відповідними статутами. Ці організації найчастіше першими беруть на себе вирішення нових соціальних проблем.
Завдяки своїй мобільності, творчим підходам вони здатні допомогти тим, хто в потребі, та одночасно посприяти у наданні їм соціальних послуг. У демократичних країнах громадянське суспільство є рівноправним партнером держави й бізнесу у вирішенні соціальних і суспільних проблем. Держава бере на себе зобов’язання створити сприятливі правові умови для діяльності організацій громадянського суспільства (ОГС), фінансує значну частину їхньої діяльності та залучає до надання соціальних послуг. Наприклад, у країнах Євросоюзу 40–60 % від загального доходу ОГС становить державне фінансування, у Німеччині 60 % гарантованих державою соціальних послуг надають неурядові організації.
З точки зору законодавчого регулювання прийнято поділяти всі НДО на дві великі групи - асоціації та фонди. Асоціації - то є групи людей, що добровільно об’єдналися заради досягнення якоїсь мети. Фонди - це організації, які акумулюють засоби заради досягнення певної мети. Асоціації потребують грошей, аби забезпечити своє існування, а фонди потребують людей, які могли б реалізувати цілі, поставлені фондом, і ефективно використовувати кошти фондів
Ріна Шашуа-Хассон вирізняє шість головних принципів, які регулюють роботу НДО й відображені в міжнародних угодах, національних конституціях та законах, статутах асоціацій та фондів:
До першої групи відносяться НДО, що працюють у таких областях: охорона здоров’я, наука, культура, мистецтво, допомога бідним та малозабезпеченим, охорона навколишнього середовища, релігія та загальнолюдські цінності, соціальний добробут, права людини
Розглядаючи галузі діяльності НДО, можна виділити такі групи Політичні, в тому числі: політичні партії, громадсько-політичні рухи, ті що займаються переважно виборами та референдумами, Правозахисні що займаються законотворчістю; Економічні, в тому числі: підприємницькі, приватизаційні, інвестиційні, кредитні спілки, профспілки
НДО, що стосуються духовного життя суспільства і працюють у таких галузях, як: релігія,творчість, культура, національно-культурні відносини, мова, освіта, друковані засоби масової інформації, електронні засоби масової інформації, охорона авторських прав, наука та науково-технічна діяльність, винахідництво;
НДО, що діють у соціальній сфері, зокрема, в таких галузях: сім’я та шлюб, діти, молодь, у тому числі студентство, фізкультура та спорт, охорона здоров’я, охорона навколишнього середовища, праця, житло, споживання, правопорушення, дозвілля.
НДО можна також класифікувати за ознакою об’єднання в них певних соціальних та професійних груп населення військовослужбовці, «чорнобильці», «афганці», інваліди (в тому числі різні групи інвалідів: позбавлені зору, слуху, діти-інваліди, діти-інваліди, що страждають ДЦП тощо), ветерани, представники депортованих у період сталінщини народів, реабілітовані, депортовані до Німеччини за часів Другої світової війни, вузькопрофесійні об’єднання (математичні, фізичні, хімічні, біологічні, географічні, юридичні, медичні товариства та ін.).
Нині в Україні діє досить багато недержавних громадських і благодійних організацій, які допомагають найвразливішим категоріям населення (інвалідам, літнім людям, невиліковно хворим, дітям-сиротам, неблагополучним сім’ям). У сфері соціальної допомоги населенню громадські і благодійні організації – не конкуренти державі, а є її партнерами. Неурядовим організаціям може по праву належати провідна функція у наданні соціальних послуг на рівні громади.
Таким чином, неурядові організації допомагають громадянам усвідомити, що діяльність влади можна оцінювати й усвідомити критерії для оцінки діяльності держави і політиків та створити контроль над політичними і державними рішеннями, які зачіпають їх інтереси. Фактично, головним об’єктом, на який спрямовані ці вторинні функції, є “громадянськість”, точніше її виховання, підтримання і розвиток. Отже, неурядові організації виступають одними з агентів, відповідальних за те, який рівень “громадянськості” притаманний громадянам.
Схожі презентації
Категорії