Презентація на тему:
Закони відбивання світла

Закони відбивання світла Розробив Студент групи: 13 1.9 ОП Плужник Олександр Юрійович

Історична довідка Питання про природу світла та закони його поширення цікавили грецьких філософів ще до нашої ери.Так, у трактатах Евкліда „Оптика” і „Катоприка” (3 ст. до н. е. ) на основі уявлень про світло як промені, що виходять з ока, сформульовано закони прямолінійного поширення світла та рівності кутів падіння та відбивання. Протилежну думку про природу світла висловив Лукрецій (бл. 96 – 55 до н. е. ) у поемі „Про природу речей” . Він вважав, що світло випускається світними тілами у вигляді досить малих зліпків. Клавдій Птолемей (2 ст. до н. е.) встановив, що для малих кутів падіння відношення кута падіння до кута заломлення є величина стала. Але сформулювати закон заломлення світла вони так і не змогли.

У 1621 р. В. Снелліус (1580 - 1626) встановив кількісно закон заломлення світла, що проходить плоску межу двох середовищ. А Рене Декарт (1596 – 1650 ) математично записав цей закон у вигляді відношення синусів кутів падіння і заломлення. На початку 17 ст. було винайдено мікроскоп і зорову трубу, які широко застосовуються і зараз. Для вдосконалення цих приладів треба було знати не тільки закони відбивання, а й заломлення світла. Рене Декарт

Розрізнені відомості про природу світла було систематизовано, на основі чого створено теорію про корпускулярну природу світла, основоположником якої є Ісаак Ньютон. Саме в той час перед фізиками постав ряд питань: що являє собою світло; що саме поширюється по прямій лінії, відбивається, заломлюється; що надає тілам колір, несе із собою тепло; що утворює, пройшовши через лінзу, зображення; що діє на сітківку ока? Р. Декарт при виведенні законів відбивання і заломлення ввжав, що світло являє собою потік частинок. Р.Гук (1635-1703) вважав, що світло - це процес поширення імпульсів деформацій стиску раптово або з досить великою швидкістю. Й.Марці і Ф.Грімальді також вважали, що світло являє собою процес поширення хвиль із великою швидкістю.

Внесок Гюйгенса у розвиток хвильової теорії світла Христиан Гюйгенс брав участь у сучасних йому диспутах про природу світла. У 1678 р. він випустив «Трактат про світло» — нарис хвильової теорії світла. Інший твір він видав у 1690 р.; там він виклав якісну теорію відбиття, заломлення і подвійного променезаломлення в ісландському шпаті у тому самому вигляді, як викладається нині у підручниках фізики. Він сформулював так званий принцип Гюйгенса, що дозволяє досліджувати рух хвильового фронту. Розвинутий далі Френелем цей принцип зіграв значну роль у хвильовій теорії світла і теорії дифракції.

Закони відбивання світла Пучок світла на межі між повітрям і водою одночасно відбивається і заломлюється. Перший закон: Промінь падаючий і промінь відбитий лежать в одній площині з перпендикуляром до поверхні, що відбиває, у точці падіння променя.

Закони відбивання світла Другий закон Кут падіння променя Дорівнює куту його відбивання.

Дзеркальне відбивання Дзеркальне відбивання –світло, що падає на гладеньку поверхню, відбивається у вигляді паралельного пучка.

Розсіяне відбивання Розсіяне відбивання – світло, що падає на шорстку поверхню, відбивається у всіх напрямах.

Оборотність світлових променів Якщо падаючий промінь спрямувати шляхом відбитого променя, то відбитий промінь піде шляхом падаючого.