Презентація на тему:
Радіонукліди

Ю. Посудін. Моніторинг довкілля з основами метрології Лекція 17 РЕМЕДІАЦІЯ Ремедіація – це процес вилучення забруднювачів з навколишнього середовища, зокрема з ґрунту, підземних та поверхневих вод, а також атмосфери з метою захисту здоров’я людини та довкілля. Yuriy Posudin Environmental Monitoring with Fundamentals of Metrology Lecture 17 REMEDIATION

Remedy (від латин. remedium - лікувати) – застосовувати щось, що знімає біль, лікує, або позбавляє порушень.

Два підходи до ремедіації In Situ Ex Situ

РЕМЕДІАЦІЯ EX SITU ҐРУНТУ ТА ҐРУНТОВИХ ВОД Ненасичена (вадозна) зона Насичена зона

ЗАБРУДНЕННЯ Ґрунт містить надзвичайно велику кількість металів та радіонуклідів, які знаходяться у розчинах завдяки різноманітним процесу сорбції або іон-обмінним реакціям. Розчинені забруднювачі мігрують у підземних водах, поступають у рослини чи водні організми. Найбільш поширеними неорганічними забруднювачами у ґрунті та підземних водах є свинець, хром, цинк, арсен, кадмій. На відміну від органічних забруднювачів та короткоживучих радіонуклідів, метали вважаються консервативними забруднювачами, які не розпадаються у ґрунті.

РЕМЕДІАЦІЯ ҐРУНТУ Забруднення ґрунту призводить до руйнування екосистем, зменшення продуктивності сільського господарства, порушення харчових ланцюгів, захворюванням людей та тварин. Незважаючи на користь, яку можна отримати від очищеного ґрунту, процедура ремедіації ґрунту часто сповільнюється через високу вартість та трудомісткість.

РЕМЕДІАЦІЯ ҐРУНТУ Ґрунтові компоненти та забруднювачі, які взаємодіють завдяки силам електричного притягання, дуже важко роз’єднати. Крім того, ґрунт є механічно густе середовище, що утруднює та здорожчує процес розкопування та транспортування ґрунту з метою подальшого очищення.

Технології ремедіації ex situ Є три основних підходи щодо стратегії ремедіації: 1) утримання забруднювачів в обмеженій просторовій зоні з метою запобігання його подальшого поширення; 2) вилучення забруднювачів з відкритої у контрольовану зону; 3) обробка забруднених об’єктів до безпечних субстанцій.

УТРИМАННЯ ЗАБРУДНЮВАЧІВ Фізичний бар’єр Принцип дії фізичного бар’єра полягає у контролі водних потоків з метою запобігання їх поширення. Глибина занурення такого бар’єра досягає 50 м, а горизонтальні розміри залежать від забрудненого ареалу і варіюють від десятків до кількох сотень метрів.

Заповнення рідким розчином Slurry-Trench Cutoff Walls Slurry – рідкий будівельний розчин Ці фізичні бар’єри складаються з вертикально викопаних траншей, заповнених рідким розчином. Рідкий розчин являє собою суміш ґрунту+бентоніту та води або цементу+бентоніту та води. Останні затримують важкі метали та деякі органічні сполуки. Такі фізичні бар’єри з рідких розчинів мають розміри 30 м у глибину та 0,6 – 1,2 м у ширину.

Заповнення рідким розчином Бентонітові глини (K, Na, Al) мають добру каталітичну активність, зв'язуючі і склеюючі властивості. Спочатку вздовж викопування траншеї її заповнюють бентонітом для зміцнення стінок, а потім заповнюють траншею рідким розчином, який характеризується невисокою проникністю та хімічною резистивністю.

Переваги та недоліки Ефективність таких бар’єрів може досягати 95 %. Обмеження: деякі агресивні компоненти (кислоти, луги, сольові розчини, деякі органічні сполуки) можуть викликати руйнування бар’єрів. Самі бар’єри деградують та руйнуються з часом. Вартість методу становить $540 - $750 за квадратний метр

Цементна завіса Grout curtains Цементна завіса (Grout curtains) – затверділа матриця, заповнена цементним розчином (grout), яки занурюється у ґрунт під тиском. Втричі дорожче ніж фізичні бар’єри.

Листова укладка Sheet piling Листова укладка складається з великих металевих листів, що занурюються у ґрунт. Ці листи мають практично нульову проникність та низьку реактивність. Однак, вони можуть мати просвіти між окремими листами; крім того, вони характеризуються більшою вартістю порівняно з фізичними бар’єрами та складністю їх встановлення. Зазвичай, листову укладку використовують для невеликих ареалів.

Пасивні та реактивні бар’єри Passive/Reactive Treatment Walls Проникна реактивна стінка встановлюється поперек потоку забруднювача. Вода проходить через таку стінку, тоді як забруднювач затримується. Як матеріал для такого бар’єра застосовують залізо нульової валентності або інші сорбенти. До основних забруднювачів слід віднести хлоровмісні розчинники, органічні сполуки, метали, радіонукліди. У США працюють близько 125 таких бар’єрів. Typical Passive Treatment Wall (Cross-Section)

Пасивні та реактивні бар’єри Як приклад можна навести використання гранул заліза, що взаємодіє з трихлороетаном, дихлороетаном, вінілхлоридом. Коли залізо окислюється, атом хлору віддаляється від сполуки через один з механізмів дехлорування, використовуючи електрон, який завдяки окисненню заліза. Хоча гранули заліза розчиняються, цей процес довготривалий.

Пасивні та реактивні бар’єри Обмеженість методу: стінки пасивної дії втрачають з часом свої реактивні властивості та вимагають заміни. Проникність бар’єрів зменшується завдяки осадженню солей металів. Вартість 1,3 – 2,5 $ за куб. метр.

Воронка з фільтром Funnel and Gate Забруднювачі направляють за допомогою воронки в отвір, який містить реактивний матеріал. Метод дозволяє забезпечити економію реактивних середовищ та легку їх заміну

ГІДРАВЛІЧНІ БАР’ЄРИ Принцип дії гідравлічного бар’єра полягає у маніпулюванні водним тиском, який утворюється внаслідок додавання або вилучання води. Ключовим моментом цієї технології є можливість окреслити та зафіксувати зону забруднення з метою її захоплення, що здійснюється за допомогою системи траншей або колодязів.

Гідравлічні бар’єри

Гідравлічний бар’єр У такій дренажній системі забруднена вода збирається та відкачується. Можливо застосування колодязів, в яких утворюється підвищений тиск, з метою обмеження поширення забруднених вод. Глибина гідравлічних бар’єрів досягає 50 м, а периметр може простягатися до кількох кілометрів.

Гідравлічні бар’єри Гідравлічні бар’єри зазнали більшого поширення порівняно з фізичними, не зважаючи на вищу вартість та довготривалість процесу установлення бар’єрів та необхідність зберігання, обробки та розміщення великої кількості забрудненої води, яка викачується на поверхню.

ТВЕРДІННЯ Твердіння – це процес, під час якого зв’язувальний агент змішується з забрудненим середовищем з тим, щоб створити твердий продукт. Ця технологія передбачає такі різновиди: Стабілізація – затвердіння небезпечних компонентів, які перетворюються у хімічно стабільніші форми з обмеженою розчинністю; Іммобілізація – позбавлення забруднень можливості мігрувати у просторі (наприклад, перетворення шестивалентного хрому, який розчинюється у воді, у тривалентний хром, що не розчинюється у воді та осідає на середовищі). Інкапсулювання – створення захисної оболонки навколо забруднювачів з цементу або полімерів; Вітрифікація – нагрівання матриці із забруднювачем до високої (1600-20000С) температури, що викликає розплавлення пористого середовища (наприклад, кремнієвих компонентів), що призводить до створення склоподібної непроникної оболонки. Метод застосовують для руйнування та вилучення органічних матеріалів, а також для утримання важких металів та радіонуклідів. Недоліки – недостатня ефективність, довготривалість.

Розкопування Excavation

Розкопування Вартість викопування та обробки ґрунту варіює від $270 до $460 за тону ґрунту.

Розкопування Переваги: Дуже простий, широко поширений Недоліки: Але цей метод передбачає контакт робітників з забрудненим ґрунтом; він є дорогим, оскільки вимагає подальшої обробки ґрунту; він може застосовуватися для невеликих ареалів забруднення.

Небезпека Дуже сумно, але близько 400 робітників гинуть щорічно та тисячі отримують поранення у США через інциденти з викопуванням ґрунту. Не слід забувати, що густина сухого ґрунту становить близько 1300 кг/м3; отже 1 кубометр важить 1350 кг!

Розкопування Depending on the project,excavations can be enormormous

Розкопування ґрунту Excavation

НАКАЧУВАННЯ ТА ОБРОБКА Pump and Treat Але найбільш поширеним є метод накачування та обробка забруднених ґрунтових вод. Забруднена вода відкачується для подальшої обробки, тоді як замість неї у забруднену зону накачується чиста вода.

Накачування та обробка

Накачування та обробка ВИСНОВКИ Переваги: Цей метод дозволяє швидко зменшити високі концентрації забруднювачів. Недоліки: 1. Метод не завжди ефективний; рівень віддалення забруднювачів залежить від хімічної природи забруднювачів та геології простору; 2. Серйозну проблему являє наявність у ґрунтових водах рідин неводної фази (Non-Aqueous Phase Liquids або NAPL), густина яких перевищує густину води та які не змішуються та не розчинюються у воді. 3. Забруднення, що знаходяться у вадозній (ненасиченій) зоні не підлягають відкачуванню; після припинення відкачування води мігрують у водоносний шар. Вартість методу відкачування та обробки становить $50,000 - $5 мільйонів, хоча в екстремальних випадках витрати можуть бути більшими.

ПРИСКОРЕНА ПРОМИВКА Вилучення забруднювачів ускладнюється, якщо останні характеризуються низькою розчинністю та високим рівнем сорбції. Щоб запобігти впливу цих факторів, запропоновано ввести у ґрунт спеціальні розчини (Поверхнево-активні речовини або сурфактанти), які містять молекули детергентів.

Сурфактанти Сурфактанти характеризуються малим значенням коефіцієнту поверхневого натягу, через що вони зменшують взаємодію рідин на границі поверхонь. Окремі молекули забруднювачів покриваються молекулами сурфактантів (розмірами 5-10 нм) та «розчинюються» в межах цього покриву.

Сурфактанти Застосування прискореної ремедіації за допомогою сурфактантів дозволяє полегшити процес відкачування завдяки збільшенню рухливості та розчинності забруднювачів, прикріплених до ґрунтової матриці.

ҐРУНТОВА ПАРОВА ЕКСТРАКЦІЯ Ґрунтова парова екстракція (ГПЕ) – це in situ технологія ремедіації ненасиченої (вадозної) зони ґрунту, в основі якої лежить застосування вакууму до ґрунту з тим, щоб стимулювати контрольований потік повітря та вивести леткі та напівлеткі забруднювачі з ґрунту.

ҐРУНТОВА ПАРОВА ЕКСТРАКЦІЯ Глибина занурювання свердловин становить від 1,5 м до 90 м

ҐРУНТОВА ПАРОВА ЕКСТРАКЦІЯ

ҐРУНТОВА ПАРОВА ЕКСТРАКЦІЯ Газ, що покидає ґрунт, підлягає обробці – його пропускають через гранульований активований вуглець. Крім того, потік повітря може стимулювати біодеградацію тих органічних забруднювачів, які у меншій мірі леткі. На відміну від методу накачування та обробки, який передбачає застосування повітря; оскільки в’язкість повітря менша, ніж води, такий метод вимагає менше енергії і є менш коштовним.

ҐРУНТОВА ПАРОВА ЕКСТРАКЦІЯ ВИСНОВКИ Переваги методу ГПЕ: Нескладне обладнання, яке легко установлюється; Мінімальне турбування ґрунту; Короткотривалість процесу (від 1-30 днів до 0,5-2 років): Невисока вартість ($20-50 за тону забрудненого ґрунту). Недоліки методу ГПЕ: Може бути застосований лише до ненасиченої (вадозної) зони; Втім, застовування вакууму може призвести до засмоктування ґрунтової води, через що вона може бути забруднена; Метод не віддаляє важкі нафтопродукти, метали, діоксани, поліхлорбіфеніли; Важко досягнути ефективність методу більшої, ніж 90%; Можливі викиди забруднювачів в атмосферу.

Недоліки методу ГПЕ

РОЗПИЛЕННЯ ПОВІТРЯ Air Sparging Цей метод передбачає підвищення швидкості вилучення забруднювачів за рахунок інжекції повітря у забруднену зону з метою перенесення маси летких та напівлетких забруднювачів від ґрунтових вод до повітряних пухирців, які завжди прагнуть рухатися догори, де їх уловлюють.

РОЗПИЛЕННЯ ПОВІТРЯ

Розпилення повітря Забруднена ґрунтова вода відкачується біореактором або іншим засобом, де вона очищується фільтрацією, активованим вуглецем або згорянням. У воду додають поживні речовини або кисень для прискорення біодеградації забруднювачів, але якщо їх концентрація незначна.

РОЗПИЛЕННЯ ПОВІТРЯ

РОЗПИЛЕННЯ ПОВІТРЯ ВИСНОВКИ Переваги методу: Нескладне обладнання, що легко встановлюється; Неруйнівність методу; Невисока вартість ($20-50 за тонну насиченого ґрунту). Недоліки методу: Наявність численних каналів, якими повітря прямує до поверхні та які не завжди перетинають забруднену зону; Наявність зон з низькою проникністю, на яких диспергують забруднювачі у просторі: Недостача лабораторних та експериментальних даних для повного розуміння процесів, що відбуваються під час розпилення повітря.

ТЕПЛОВІ МЕТОДИ В основі теплових методів лежить нагрівання забрудненого ґрунту або ґрунтових вод, що призводить до руйнування летких органічних сполук, а також густих та легких рідин неводної фази. З метою інтенсифікації десорбції (фізичного відділення від ґрунту), звітрювання (утворення летких речовин) та випаровування забруднювачів використовують нагрівання забрудненої зони або нагрітою водою, повітрям, парою, або електричним чи радіочастотним способом, або за рахунок теплопровідності.

Нагрівання повітрям чи парою Інжекція нагрітого повітря або пари забезпечує випаровування летких органічних сполук, присутніх в залишках нафтопродуктів. До глибоко розташованих шарів ґрунту нагріте повітря постачається за допомогою високого тиску. Пара сприяє зменшенню в’язкості рідин, утворенню газової фази та збільшенню рухливості рідин неводної фази. На глибині 40 м під тиском близько 7 атмосфер температура ґрунту досягає 164 0С.

Нагрівання повітрям чи парою

Нагрівання електричним струмом Електричний спосіб передбачає використання теплоти, що виділяється у провіднику у процесі проходження ним електричного струму. Нагрівання забезпечується електродами, що занурюються у ґрунт навколо центрального електрода. Температура ґрунту при цьому підвищується до 100-150 0С. Слід зазначити, що такий спосіб забезпечує швидку (менш ніж 40 днів) ремедіацію ґрунту, хоча вимагає витрат на енергію, через що є більш коштовним.

Нагрівання радіочастотним полем Радіочастотне нагрівання забезпечується вертикально розташованими електродами, що оточують забруднену зону та утворюють конденсатор. Прикладання напруги до електродів викликає нагрівання до 300 0С.

Метод теплопровідності Метод теплопровідності забезпечує нагрівання глибоких шарів ґрунту за допомогою колодязів, а неглибоких – завдяки поверхневому покриву. Внаслідок нагрівання виділяються продукти випаровування, які відкачуються до системи обробки

Метод теплопровідності

ТЕПЛОВІ МЕТОДИ ВИСНОВКИ Переваги Метод може бути застосований для будь-яких ґрунтів; Можливість проводити ремедіацію під будівлями; Після закінчення процесу нагрівання, ґрунт залишається нагрітим довгий час (місяці або роки), що сприяє біоремедіації. Недоліки Можливість обробляти невеликі за розмірами ділянки; Ділянки невеликої глибини, але великої площі характеризуються втратами енергії; Нафтопродукти та мастила утруднюють процес ремедіації; Наявність металевих конструкцій в зоні обробки спотворює шляхи проходження зони електричним струмом.

ЕЛЕКТРОКІНЕТИЧНИЙ МЕТОД Електрокінетичний метод являє собою техніку, в основі якої лежить використання електричного струму для віддалення органічних, неорганічних забруднювачів та важких металів з ґрунту, до якого прикладений електричний потенціал. Метод характеризується мінімальною руйнівною дією на ґрунт.

Електрокінетичний метод В основі методу лежить збільшення рухливості забруднювачів за рахунок прикладання електричних полів: у забруднену зону занурюються металеві електроди, до яких прикладена напруга 50-150 В.

Електрокінетичний метод Електроосмос – це рух води (вологи) у ґрунті під впливом прикладеного електричного поля. Електрофорез – це рух твердих частинок або краплин, завислих в електроліті, під впливом прикладеного електричного поля. Електроміграція – це перенесення іонів або інших комплексів до електроду протилежного заряду.

Електрокінетичний метод Кожний електрод занурюється у циліндричний резервуар (колодязь) з електролiтом який служить провідною рідиною, для виведення забруднювачів та введення хімікатів та біологічних агентів. Метод електрокінетичної ремедіації дає можливість віддаляти з ґрунту такі забруднювачі як важкі метали, радіоізотопи (137Cs, 90Sr, 60Со, уран), токсичні аніони (нітрати та сульфати), рідини неводної фази, ціаніди, вуглеводні нафтопродуктів (дизельне паливо, бензин, керосин), вибухові матеріали.

Електрокінетичний метод

Електрокінетичний метод Конкретний прилад для електрокінетичної ремедіації ґрунту складається з боксу, що містить три відділення (6x5x10 см), розділених напівпровідними мембранами. У середньому відсіку розміщують ґрунт; у два інших відсіки занурюють електроди

Електрокінетичний метод

Електрокінетичний метод

ELECTROKINETIC METHODS Courtesy of Prof. S. Tanaka, Hokkaido University

Електрокінетичний метод Courtesy of Prof. S. Tanaka, Hokkaido University

LasagnaTM Ще один метод –технологія застосовується для вилучення важких металів з однорідних ґрунтів низької проникності.

LasagnaTM

Електрокінетичний метод Переваги: Характеризується високою ефективністю; Віддаленню підлягає багато різних забруднювачів; Можливість обробляти ґрунти з низькою проникністю (глину); Можливість застосування як в насиченій, так і в ненасиченій зонах; Невисока собівартість Недоліки: Залежність ефективності методу від вологості ґрунту: максимальна ефективність відповідає діапазону вологості 14-18%; якщо вологість стає меншою ніж 10%, ефективність методу різко спадає; Вплив металевих та провідних матеріалів в ґрунті на процес ремедіації; Необхідність застосування інертних електродів (вуглець, графіт, платина); Залежність розчинності забруднювачів та ефективності процесу ремедіації від рН середовища (низькі значення рН сприяють збільшенню ефективності ремедіації); Необхідність застосування розчинів, що прискорюють процес.

Електрокінетичний метод ВИСНОВКИ Електрокінетичні методи застосовуються для очищення ґрунту від важких металів, радіонуклідів, нітратів та сульфатів, залишків нафтопродуктів. Ці методи успішно використовуються для очищення ґрунтів з високим рівнем вологості, глини; вони характеризуються невисокою собівартістю.

Ex Situ БІОРЕМЕДІАЦІЯ Біоремедіація – це процес застосування біологічних організмів для відновлення або очищення забрудненого ґрунту та ґрунтових вод.

Заорювання (Land Farming) Заорювання – це процес біоремедіації, що реалізується у верхньому шарі ґрунту. Забруднений ґрунт, седименти або бруд вносяться у ґрунт, після чого верхній шар періодично перевертають з метою аерації або обробляють. Метод успішно застосовується для ремедіації ґрунтів з залишками нафтопродуктів, вуглеводнів та пестицидів. Заорювання ґрунту сприяє прискоренню мікробної деградації небезпечних компонентів.

Заорювання Переваги: Простота, не потребує складного обладнання. Недоліки: Потребує великих площ; Процеси, що відбуваються у ґрунті, не завжди контрольовані; Довготривалість процесу ремедіації; Неорганічні сполуки не підлягають біодеградації; Іони металів можуть бути токсичними для мікроорганізмів.

Компостування Компостування являє собою ex situ технологію ремедіації. Компост – це залишки органічних речовин рослинного та тваринного походження. Компост (або гумус) є продуктом розкладання органічної речовини. Компост покращує структуру ґрунту, збільшує кількість органічної речовини та забезпечує постачання поживних речовин. Компостування є контрольоване розкладання органічної речовини. Щоб сприяти активності мікрофлори, купа компосту мусить містити такі інгредієнти як вуглець, азот, кисень, вода. Найбільш активну участь у розкладанні беруть бактерії, гриби, плісняві гриби та актиноміцети – бактерії, що мають подібну грибам міцеліальну будову, черв’яки, мурашки, равлики, слимаки тощо.

Компостування Максимальне розкладання забезпечується за співвідношенням вуглець: азот (С:N) = від 25:1 до 30:1. Наприклад, для зрізаної трави С:N = 19:1, тоді як для осіннього листя C:N = 55:1; отже, перемішуючи ці два середовища, можна отримати оптимальне співвідношення С:N. Солома, осіннє листя містять багато вуглецю; гній після травоїдних тварин, залишки фруктів та овочів забезпечують азот. Кінський гній дає вуглець та азот разом.

Компостування

Компостування Large-scale composting systems are used by many urban centers around the world. Co-composting is a technique which combines solid waste with de-watered biosolids, although difficulties controlling inert and plastic contamination from municipal solid waste makes this approach less attractive.

Edmonton Composting Facility The world's largest MSW co-composter is the Edmonton Composting Facility in Alberta, Canada, which turns 220,000 tonnes of residential solid waste and 22,500 dry tonnes of biosolids per year into 80,000 tonnes of compost.

БІОКУПА (BIOPILES) Ця техніка передбачає збирання забрудненого ґрунту у купу та стимулювання активності мікроорганізмів через аерацію або додавання поживних речовин, солей, вологи. На відміну від заорювання та компостування, де процеси аерації забезпечуються завдяки природному повітрю, біскупи використовують вимушені потоки повітря яке постачається або екстрагується через труби.

БІОКУПА

БІОКУПА Переваги: Застосовується для зменшення концентрації майже всіх компонентів нафтопродуктів. Відносна простота обладнання та процедури обробки; Короткочасна дія – від 6 місяців до 2 років; Невисока собівартість: $30-90 за тону забрудненого ґрунту; Ефективна дія на органічні компоненти з повільною швидкістю біодеградації; Потребує менші площі, ніж заорювання; Може бути сконструйована як закрита система з контрольованою емісією газів. Недоліки: Важко досягнути ефективності > 95% та зменшення концентрацій < 0.1 ppm; Метод неефективний, якщо концентрації нафтових вуглеводнів перевищують 50,000 ppm; Наявність високих (>2,500 ppm) концентрацій важких металів викликає пригнічення росту мікрофлори; Леткі компоненти прагнуть до випаровування раніше, ніж їх оброблять.

Ex situ БІОРЕМЕДІАЦІЯ ВИСНОВКИ Всі методи біоремедіації привернули серйозну увагу упродовж останнього часу; Ефективність цих методів підтверджена реальними тестуваннями (наприклад, очищення від нафтопродуктів); Приваблює невисока собівартість технології. Втім, слід зазначити складність та непередбаченість біологічних систем, що застосовуються під час біоремедіації; Біоремедіація рідко відновлює середовище до його первинного стану; Залишки забруднювачів сорбуються ґрунтом та через тривалий проміжок часу повільно звільнюються, створюючи додаткові проблеми.