Презентація на тему:
Ом

Постійний електричний струм

Про що свідчать дані досліди?

Металева кристалічна структура Розум полягає не тільки в знанні, але й в умінні застосовувати знання на ділі. Аристотель

Електричний струм - це упорядкований рух заряджених частинок. Напрямок електричного струму співпадає з напрямком руху позитивних зарядів Упорядкований рух електронів у металевому провіднику та струм I S – площа поперечного перерізу провідника, Е – електричне поле.

Умови існування електричного струму: 1 Наявність носіїв струму; 2 Наявність електричного поля. Носіями струму в металах є електрони провідності, в електролітах – позитивні і негативні іони, у газах електрони та позитивні іони. Сила струму – фізична величина, яка показує, який заряд проходить через переріз провідника за одиницю часу Для характеристики напрямку електричного струму в різних точках поверхні і розподілу сили струму по цій поверхні вводиться вектор густини струму:

Електрорушійна сила (ЕРС) Для створення постійного струму в провіднику не можна використовувати заряджений конденсатор: заряди перейдуть із обкладинки на обкладинку, поле зникне, оскільки різниці потенціалів не буде. Тому, для одержання постійного струму на заряди в електричному колі мають діяти які-небудь сили не електростатичної природи - сторонні сили. Пристрій, у якому виникають сторонні сили, називається джерелом струму. Електрорушійна сила чисельно дорівнює роботі, яку виконують сторонні сили при переміщенні по замкнутому колу пробного заряду.

Схематичне зображення джерела постійного струму: 1 – батарея розімкнута; 2 – батарея замкнута на зовнішній опір R; 3 – режим короткого замикання.

Хто, експериментальну провів роботу, Закон нам відкрив про залежність Між струмом, напругою й опором дроту? (Г.С.Ом)

Народився в Німеччині у досить бідній родині. Тому, почавши в 1805 р. навчання в Ерлангенському університеті, він не зміг його закінчити. Працював учителем у Готштадті (Швейцарія). В 1811 р. підготував і захистив в Ерлангені докторську дисертацію. Протягом 20 років Ом викладав у гімназіях Бамберга, Кельна, Берліна. Науковими дослідженнями йому вдавалося займатися лише у вільне від викладання час. В 1833 р. він став директором Політехнічної школи в Нюрнберзі, а в 1849 р. - професором Мюнхенського університету. В 1826 р. Ом відкрив свій основний закон електричного кола. В 1881 р. на Міжнародному конгресі електриків ім'ям Ома була названа одиниця електричного опору (Ом). Ом також займався дослідженнями в області оптики та кристалооптики. В 1842 р. він був обраний членом Лондонського королівського товариства. ГЕОРГ СИМОН ОМ  1787—1854 Німецький фізик

- зовнішній опір. – опір джерела струму - внутрішній опір ЗАКОН ОМА Закон Ома для ділянки кола в інтегральній формі:

Електричний опір Електричний опір залежить від електричних властивостей провідника і його геометричних параметрів. Для однорідного провідника постійного перерізу: