Презентація на тему:
Антична філософія. Тема 2.

Антична філософія. Тема 2. Античний атомізм. Філософські погляди Демокріта. Пошук істини. Софісти і Сократ

У чому полягають основні відмінності елейського і гераклітівського учень? Геракліт Елейці все у світі вічно рухається і змінюється перехід явищ з одного стану до іншого відбувається через боротьбу протилежностей відчуттєве пізнання може відбуватися тільки в єдності з мисленням буття означає все, що існує; якщо щось є тепер, то воно існувало і в минулому буття є, небуття немає правильну картину буття малює розум, відчуття ж уводять в оману світ незмінний, неподільний і нерухомий, він є вічною сталістю й абсолютною стійкістю

Гераклітівська та елейська точки зору знайшли примирення в поглядах Демокріта Абдерського (бл. 460-370 рр. до н. е.). Так само як і Геракліт, він уважав, що все у світі перебуває в русі, змінюється і ділиться на частини, але лише буття може бути неподільним і незмінним. Адже буття вічне, що випливає із самого цього поняття, а вічне не може ділитися, оскільки те, що складається з частин, існує не завжди (якщо частини разом, воно існує, якщо ж вони відокремляться, то його не буде). Демокріт (бл. 460-370)

Античний атомізм Обґрунтування матеріалізму Мілет Эфес Елеї Абдери

Кожна річ складається з частин, уважав Демокріт, але й кожна її частина також складається з частин. І так усе ділиться, як завгодно довго. Проте якщо поділ можливий до безкінечності, якщо все складається з частин і все ділиться, то що ж тоді можна назвати буттям? Усе, що ділиться, не вічне, а все є тим, що ділиться, а відтак — не вічне, але буття може бути лише вічним, отже, його взагалі немає. Проте буття не може не бути, що випливає із самого поняття.

Припустимо, що все ділиться не до нескінченності, а до якоїсь певної межі, за якою поділ неможливий, тобто існує деяка частинка, нехай дуже маленька, але неподільна. Будучи неподільною, вона не може знищитись, бо не складається з частин, на які може розпастися. Вона існує вічно, а значить, і є дійсною основою буття, його носієм, власне, є буттям. Усе, що ділиться, з грецької перекладається як «томос». Заперечна частка — «а». Тому неподільне — це «атомос», або атом.

Атоми – маленькі тіла, що не мають якостей порожнеча ж – певне місце, в якому усі ці тіла, протягом усієї вічності носяться догори і вниз… Клавдій Гален про атомістів

Понятие атома Атомы и составные тела

Демокріт уважав, що світ вічно змінюється, що атомів нескінченно багато, вони рухаються в порожнечі і, зіштовхуючись, з'єднуються, існують якийсь час разом. Потім під впливом нових зіткнень відокремлюються і знову рухаються, взаємодіючи один з одним. Сполука атомів приводить до народження речей, роз'єднання — до їх загибелі. Усі предмети, таким чином, виникають і знищуються, а світ є вічним рухомим і мінливим.

Усі речі цілком різні, але всі вони — одне і те ж саме, адже складаються з одних і тих самих атомів. Світове різноманіття зводиться до однієї основи — атомів, що рухаються в порожнечі. Як за різноманітністю світобудови у Фалеса стоїть єдиний початок — вода, а в Анаксімена — повітря, у Піфагора — число, так у Демокріта — атоми. Чому речі відрізняються одна від одної, якщо зроблені з одного матеріалу? Тому що атоми, з яких вони утворені, поєднуються в кожній речі в різних пропорціях та в різній конфігурації.

Понятие атома Атомы и составные тела Речі складаються з неподільних тіл безкінечних за кількістю і формами та відрізняються одна від одної складом, а також розташуванням і порядком цих (неподільних) Аристотель. «Про виникнення і знищення».

Α відрізняється від Ν формою (ςχημα), ΑΝ от ΝΑ – порядком (τάξις), Ζ от Ν – положенням (θέσις) або поворотом (τροπή). Α Ζ Ν Α Α Ν Ν Ν Арістотель. «Метафізика». З одних і тих самих букв виникає і трагедія і комедія

Будь-який предмет — усього лише тимчасова комбінація неподільних частинок, яка існує тільки до того часу, поки вони разом. Речі то з'являються, то зникають, а відтак — вони не є дійсним буттям, інакше кажучи, їх узагалі немає, а є тільки те, з чого вони складаються, — набір незмінних атомів. Так само і властивості речей існують тимчасово: немає речі, немає і її властивостей. Вони, таким чином, також не існують, оскільки речі є лише породженнями атомних комбінацій.

За Демокрітом, усе, що ми бачимо навколо себе, насправді не є справжньою реальністю. За тим несправжнім світом, який нас оточує, перебуває дійсний, але невидимий нами світ атомів і порожнечі. Він і є істинно сущим, а все, що ми сприймаємо чуттєво, — усього лиш його породження, а тому — ефемерність, фантом, міраж, ілюзія. Немає ні небесних тіл, ні води, ні землі, ні повітря, немає рослин і тварин, уважає мислитель, немає ні холодного, ні теплого; ні солодкого, ні солоного, ні білого, ні зеленого, немає взагалі нічого, а нам тільки здається, що все це є. А от єдино і дійсно існують лише атоми, порожнеча.

Великою заслугою Демокріта є запропонований ним науковий метод пізнання, що ґрунтувався на досліді, спостереженні й теоретичному узагальненні фактичного матеріалу. Відчуття, уважав він, є недостатнім, але необхідним джерелом пізнання. Свідчення про навколишній світ, які ми отримуємо через відчуття, доповнюються та виправляються ювелірною роботою нашого розуму. Всесвіт Демокріта підпорядкований причинності: усе виникає на якійсь підставі та в силу певної причини. Саме в причинності він убачав суть речей та подій. Філософ з пафосом сказав: «Знайти одне причинне пояснення для мене краще, аніж оволодіти всім Перським царством!»