Презентація на тему:
Аналітична, герменевтична та феноменологічна філософія науки М.Гайдеггера

Аналітична, герменевтична та феноменологічна філософія науки М.Гайдеггера.

Ма ртін Га йдеггер (нім. Martin Heidegger) німецький філософ, який зосереджував свою роботу у сферах феноменології та екзистенціалізму. Один із засновників герменевтики та сучасної лінгвістичної філософії. Професор Марбурзького (1923-28) і Фрайбурзького (1928—45) університетів. Найвидатніші праці: «Буття та час» (1927), «Вступ до метафізики»(1935), які стали фундаментом герменевтики кінця ХХ ст.

Герменевтика (від грец. ερμηνεύειν — тлумачити) у первісному значенні — напрям наукової діяльності, пов'язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням філологічних, а також філософських, історичних і релігійних текстів. Герменевтика є допоміжною дисципліною тих гуманітарних (і насамперед історичних) наук, які займаються писемними пам'ятками (історії літератури, історії філософії, історії релігієзнавства, мовознавства та ін.). У XX ст. набуває ширшого значення як метод, теорія чи філософія будь-якої інтерпретації.

Герменевтика герменевтику часто визначають як спосіб філософствування, центром якого є інтерпретація, розуміння текстів. Філософи з давніх часів бачили своє покликання в роз'ясненні собі та іншим глибинного сенсу існуючого і того, що відбувається. Але герменевтикою є лише ті філософи, які саме розуміння вважають першопринципом філософії. Для них людина є істота, яка розуміє. Все інше людське другорядне і виступає чи то як сторона процесу розуміння, чи то як його специфікація.

У ХХ столітті в основному культивуються дві форми філософської герменевтики: герменевтика свідомості (Шлеймахера - Дільтея) герменевтика буття (Хайдеггера). Принципова відмінність: Згідно герменевтиці свідомості, розуміння є проникнення в психологічний світ іншого, форма співпереживання (конгеніальність, психологічної спорідненості суб'єктів). Згідно герменевтиці буття, розуміння є сенс людського досвіду, який реалізується у справах і мовою індивідуумів.

феноменологія Одним з основних філософських напрямів ХХ століття. Феномен - в перекладі з грецького «те, що зя,вляється». Щодо філософського сенсу - це те, що з'явилося в свідомість людини в її чуттєвому досвіді і далі в процесі його осмислення. Феномен - це і відчуття, і сприйняття, і подання і думка. Феноменологія - це вчення про свідомість, про феномени і їх сенс.

В своїй найпростішій формі феноменологія намагається створити умови для об'єктивного вивчення того, що зазвичай вважається суб'єктивним — свідомості та таких її проявів, як судження, сприйняття та почуття. Хоча феноменологія прагне бути науковою, вона не намагається вивчати свідомість із точки зору клінічної психології чи неврології. Замість цього за допомогою систематичних міркувань вона ставить собі метою визначити суттєві властивості структур свідомості та проявів свідомості.

Аналітична філософія це філософствування за допомогою детального аналізу використовуваної логіки і мови. Логіка та мова висуваються на передній план.

Основні положення аналітичної філософії наступні: Думка виражається у мові, а значить, саме мова є межа мислення. Є тільки один світ - світ фактів, подій, які описуються сукупністю природних наук. Пропозиція - картина світу, воно має з останнім одну і ту ж логічну форму (якщо б світ був нелогічним, то його не можна було б представити в формі пропозиції). Сенс пропозиції виражає подія. Складні пропозиції складаються з елементарних пропозицій, які співвідносяться безпосередньо з фактами. Вища невимовно (мається на увазі, що пропозиції етики, естетики, релігії не можна обгрунтувати фактами. Те, що взагалі може бути сказано, може бути сказано ясно. Про все інше, наприклад, містичному краще мовчати. Філософія не може складатися з наукових пропозицій, бо філософські пропозиції не можна перевірити на істинність і хибність, вони безглузді. Мета філософії - не особливі філософські пропозиції, а логічні прояснення мови. Тому філософія не особливе вчення, а діяльність з проясненню мови

Дякую за увагу