Презентація на тему:
Коцюбиньский

Клод Моне: "Імпресія. Схід сонця"

М.Бурачек “Натюрморт із жовтими та червоними квітами”, натюрморт

(від фр. impression — враження) — художній напрям, що заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Мистецька течія, у живописі, а також в літературі та музиці — котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася у другій половині 19 століття у Франції. Засновники імпресіонізму діяли на противагу реалізму. Імпресіоністи намагаються у своїх творах відтворити шляхетні, витончені особисті враження та спостереження мінливих миттєвих відчуттів та переживань, природу, схопити мінливі ефекти світла. Термін уперше використовувався в негативному значенні при критичній оцінці твору Моне «Враження, схід сонця» (1872)

«Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створення, кричать, метушаться і смітять» «Ви не можете уявити собі, що я пережив, бачачи все те на власні очі, і який це вплив мало на мої хворі нерви. Мені тепер ще гірше, ніж було: не можу ані спати, ані їсти» «Треба рятуватися, спочити. Полежать у шпиталі або санаторії, а нема за що »

Справжнім порятунком стали кононівські поля відомого мецената і друга М. Коцюбинського Євгена Чикаленка, в будинку якого письменник провів кілька благодатних тижнів улітку 1908 р., що й лягло в основу новели “Intermezzo”

Інтермецо (італ. intermezzo, від лат. intermedius — що знаходиться посередині, проміжний) — невелика музична п'єса, що розташовується зазвичай всередині циклічного твору і служить для зв'язки між частинами

Слово «intermezzо» означає «перепочинок», «пауза» Перерва в творчості, насолода музикою природи

два образи-персонажі образи тварин і птахів образи-предмети образи природи — пейзажі

«Ах, як всього багато: неба, сонця, веселої зелені…»

«Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини…»

«...я повний приязні до сонця» «Сонце, я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? Може вогні?» «Ти дороге для мене» «Я тебе люблю».

«Вона моя. Всю її, велику, розкішну, створену вже,— всю я вміщаю в собі…»

«Коли лежиш у полі лицем до неба…»

«П'ятеро діток голодних чомусь не забрала гарячка» «Раз на тиждень б'ють людину в лице» «Найближча людина готова продати» «Між людьми, як між вовками»

«Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню. Покрий її хмарами твойого горя, щоб були блискавка і грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце й засвіти друге на небі. Говори, говори»

«Прощайте, ниви. Котіть собі шум свій на позолочених сонцем хребтах. Може, комусь він здасться, так як мені. І ти, зозуле, з вершечка берези. Ти теж строїла струни моєї душі. Вони ослабли, пошарпані грубими пучками, а тепер натягаються знову. Чуєте? Ось вони бренькнули навіть... Прощайте. Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає...»