Презентація на тему:
Григорій Савич Сковорода : біографія

Міністерство освіти та науки України Донецька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 49 Калінінський район Чиркова Людмила Вікторівна Учитель української мови та літератури І категорія

Григорій Савич Сковорода (1722-1794)

Філософська та байкарська спадщина Огляд життя і творчості. Григорій Сковорода — видатний український письменник і філософ. Загальна характеристика поглядів Сковороди як просвітителя-демократа. Ідея “сродної праці” у філософському трактаті “Алфавит, или Букварь мира”. Літературно-естетичні погляди Г.Сковороди. Григорій Сковорода — перший український байкар, автор збірника “Басни Харковскія”. Теоретичні погляди його на байки та притчі в передмові до збірника. Художнє вираження філософських ідей Г.Сковороди в його байках. Утвердження ідеї “сродної праці”, осуд неробства, паразитизму (“Пчела й Шершень”). Відтворення педагогічних поглядів Г.Сковороди у байці “Кукушка й Косик”.

Біографія Г. С. Сковороди 3 грудня 1722 року — народження Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи Лубянської округи Київського намісництва. 1738 р. —вступає до Києво-Могилянської Академії. 1742 р. — Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної капели. 1744 р. — з валкою Єлізавєти Петрівни повертається до Києва й продовжує навчання в Академії. 1750 р. — подорож до Венгрії і далі по країнах Західної Європи. 1753 р. — повернення із-за кордону. 1 липня 1753 року написаний перший датований вірш Сковороди, присвячений вступові на єпископську кафедру в місті Переяславі Іоанна Козловича. 1753 — 1754 — час написання трактату «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной».

1754 р. — усунення Сковороди з посади вчителя піїтики в Переяславській семінарії. Григорій наймається домашнім вчителем до маєтку Каврай поміщика Степана Томари. 1755 р.- подорож до Москви і перебування в Троїце-Сергіївій лаврі. 1755-1758- Сковорода знову живе в селі Каврай в Степана Томари. 1759 р.- Григорія Сковороду запрошено на посаду вчителя поезії до Харківського колегіуму Влітку 1760 року після сварки з архімандритом Гервасієм Сковорода йде з колегіуму. 1760 — 1761 — перебування в селі Стариця. Влітку 1761 року — повернення до Харківського колегіуму. 1761-1764 - Сковорода- вчитель синтаксису та грецької мови в колегіумі. 1764 р. — подорож до Києва. 1766 р. — складено лекцію «Начальная дверь ко христианскому добронравию». Цього ж року Сковорода усамітнюється в гужвінському лісі на околицях Харкова і створює свій перший філософський діалог «Наркисс». 1767 р. — написано діалог «Асхань».

1768 — 1769 — Сковорода викладає катехізис в додаткових класах при Харківському колегіумі. 1769 р. — початок странницького періоду в житті Григорія Сковороди. 1770 р. — останні відвідини Києва. Сковорода три місяці живе в Китаєвій пустині, звідки перебирається до ахтирського Троїцького монастиря. 1772 р. — написаний «Разглагол о древнем мире», одразу після нього — «Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни». 1774 р. — з початку цього року Сковорода живе в селі Бабаї на околиці Харкова. Тут він закінчує «Басни Харьковския» і дописує діалог «Кольцо». 1775 р. — Григорій Саввич присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу — діалог «Алфавит, или букварь мира». 1776 р. — написано трактат «Икона Алкивиадская». 1781 р. — подорож до Таганрогу. 1783 р. — в Бабаях Сковорода закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига Михаила со сатаною».

1783 — 1785 — в цей період написані три праці: «Беседа 1, наре-ченная observatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с Варсавою». 1785 — 1790 — Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук. 1787 р. — він присвячує Федору Диському діалог «Убогий жайворонок», цього ж року пише свій другий педагогічний діалог «Благодарный Еродий». 1790 р. — дарує Я. М. Донцю-Захаржевському «Книжечку Плутархову о спокойствии души». Цього ж року переїжджає жити до села Іванівка. 1791 р. — присвячує Михайлу Коваленському свій останній філософський діалог «Потоп Змиин», що був написаний наприкінці вісімдесятих років. 1792 р. — весь цей рік Григорій Саввич знову живе у Гусинці. 1794 р. — навесні цього року в Івановці художник Лук’янов пише портрет Г. С. Сковороди; — влітку Сковорода відвідує Коваленського в його орловському маєтку — селі Хотетові. 29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: «Мир ловил меня, но не поймал».

Український філософ, містик, поет

"Світ ловив мене, але не впіймав"

“Славолюбіе” і “сластолюбіе” У байці “Жаби” Сковорода вчить, що будь-яке “ізобіліє” нетривке, тимчасове, зрадливе. Багатство протиставляється мислителем не небесним благам, а земному “честному ремеслу”. “Всякеє изобиліе, — пише Сковорода в “силі” цієї байки, — оскудъть і вьісхнуть, как озеро, может, а честное ремесло єсть не оскудеваюшій родник не изобилнаго, но безопаснаго пропитанія” . Прагнення до багатства завжди пов’язане із зайвими клопотами і навіть небезпеками. Загроза втратити внутрішню свободу — одна із найстрашніших небезпек.

Сковорода “був живою доганою проти захоплення матеріальними інтересами”, можна порівняти українського митця із Львом Толстим, наголошуючи, що грунтом світогляду і Сковороди, і Толстого “була не так сила ідейної проповіди, як власне моральне удосконалення та вплив особистого прикладу життя на оточення”.

АФОРИЗМИ Г. С. СКОВОРОДИ

Світ ловив мене, та не впіймав. Без бажання все важке, навіть найлегше. Не все те невірне, що тобі незрозуміле. Нi про що не турбуватися, нi за чим не турбуватися - значить не жити, а бути мертвим, адже турбота - рух душi, а життя - це рух. Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Не все те отрута, що неприємне на смак. Добрий розум робить легким будь-який спосiб життя. Бери вершину i матимеш середину. Кожного вабить до себе своя пристрасть. Ти не можеш вiднайти жодного друга, не нашукавши разом з тим i двох-трьох ворогiв. Бiльше думай, а тодi вирiшуй. Спiши повiльно!

БАЙКИ ХАРКІВСЬКІ Байка 1 ПСИ У селi в господаря жило два пси. Довелося якось повз ворота проїжджати незнайомцевi. Один пес вискочив, погавкав, доки чоловiк не зник iз очей, i повернувся до двору. Що це тобi дало? — спитав другий собака. У всякому разi не так нудно, — вiдповiв той. Але ж не всi,— сказав розумнiший, — переїжджi такi, щоб їх обов'язково мати за ворога нашого господаря. Коли б так, то б i я повинностi своєї не залишив, хоч iще з минулої ночi в мене пошкоджено вовчими зубами ногу. Собакою бути — це рiч непогана, а от брехати на кожного — зле. С и л а. Розумний чоловік знає, що ганити, а дурний ляпає без розбору

Байка 2 ВОРОНА I ЧИЖ Неподалець озера, з якого визирали жаби, сидiв на гiлцi й висшвував Чиж. Поблизу нього каркала собi й Ворона та, бачачи, що  Чиж не полишає спiвати, сказала: — Чого ще й ти сюди пнешся, жабо? — А чому це ти мене жабою звеш? — спитав Чиж Ворону. — Тому, що ти такий же зелений, як та жаба. — Коли я жаба, — мовив на те Чиж, — тодi ти сама справжнiсiнька жабера за внутрiшньою своєю сутнiстю, бо спiв твiй зовсiм схожий на жаб'ячий. С и л а. Серце i звичаї людськi мають свiдчити, хто вiн такий, а не зовнiшнi якостi. Дерево по плодах пiзнається.

Байка 13 ОРЕЛ ТА ЧЕРЕПАХА На похилiм до води дубi сидiв Орел, а поблизу Черепаха своїй братi проповiдувала таке: — Пропадай воно, оте лiтання! Покiйна наша прабаба, дай Боже їй царство небесне, навiки згинула, як видно з переказiв13, за те, що почала цi гиблої науки вчитися в Орла. Сам сатана таке вигадав!.. — Слухайно, дурепо! — обiрвав її проповiдь Орел. — Не тому загинула премудра твоя прабаба, що лiтала, а тому, що взялася за неналежну їй справу. Лiтання нiколи не гiрше повзання. С и л а. Марнославство i прагнення насолод багатьох потягло у протиприродний стан. Це тим шкiдливiше для них буває, чим вищий стан. І зовсiм небагатьох мати зродила, примiром, до фiлософiї та янгольського життя

“Сродна праця” Погляди на життєву необхідність працювати за природними нахилами, осудження неробства, ледарства, паразитизму.

Пчела й Шершень 1. У чому зміст життя таких людей, як Бджола? 2. Як розкривається ідея “сродної” праці в байці? 3. Які елементи драми ви помітили у байці? 4. Як називається збірник байок, до якого увійшов твір “Пчела й Шершень”? Що ви знаєте про історію його створення?

ПРИМІТКИ Збiрка складається iз 30 байок, написаних Г. Сковородою в 60-70-х роках. Першi 15 байок написав вiн по тому, як залишив Харкiвський колегiум, приблизно 1769 року. Решту 15 байок було закiнчено в селi Бабаях 1774 року. Подано в перекладi з мови, наближеної до росiйської. Переклав Шевчук Валерій.

ДЖЕРЕЛА ЖИТТЄВОЇ МУДРОСТІ У “БАЙКАХ ХАРКІВСЬКИХ” Г. С. СКОВОРОДИ. Про своїх персонажів Г.С.Сковорода пише: “То лише образи, що криють, як полотном, істину”. Істина для письменника — в Біблії, філософії і народній мудрості. Тому і звертається він постійно до них, коли робить у своїх байках висновок із змісту — виводить силу. Джерелами життєвої мудрості для письменника, передусім, є а) Біблія: “Сонце всіх планет і цариця Біблія з тайнотворених фігур, притч і подобизн утворена”. “Біблія — наш верховний товариш та ближній і приводить нас до єдиного, найдорожчого й найлюб’язнішого”.

б) Платон: “І недаремно Платон сказав: “Усі королі — з рабів, а всі раби походять із королів”. в) Сократ: “І тепер можна зрозуміти таке Сократове слово: “Одні живуть для того, щоб їсти й пити, а я п’ю і їм для того, щоб жити”. г) Езоп: “Той самий Гній, у якому в давнину Езопів півень вирив коштовний камінь, дивувався Діаманту [ …] “ г ) Арістотель: “І хай завершиться наша байка Арістотелевими словами про музику: “У ритмі дає нам насолоду знання його та лад”. д) Вергілій: “У Тітура, пастуха, жили Левкон та Фирідам, два пси, у великій дружбі”.

е) Епікур: “Про це єство сказав древній Епікур таке: “Вдячність моя блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке — непотрібним”. є) українські, російські, латинські та інші прислів’я й приказки: “Давня приказка [ свідчить] : “Дурень шукає місця, а розумного і в кутку видно”; “Мудро каже прислів’я; “В полі пшениця роком родиться…”; “Є стародавня еллінська приказка: “Мавпа мавпою і в золотім уборі”; “Є і в Малоросії приказка: “Далеко свині до коня”; “Сюди добре лучиться й приказка з Євангелія: “Гроби побілені”; “У Великій Русі про це освічено кажуть: “В поле пшеница годом родится, а доброй человек всегда пригодится”; “Ходить і в Малоросії приказка: “Не май сто рублів, а одного друга”; “Старовинна приказка каже: “Бажання согірш неволі”

Вікторина 1. Що представляє собою філософська та літературна спадщина Григорія Сковороди?  Перу Г.Сковороди належить близько 20 філософських трактатів і діалогів (найголовніші з них: “Начальная дверь ко христіанскому добронравію”, “Наркісс. Розглагол о том: узнай себе”, “Симфоніа, вареченная Книга Асхавь о познаніи самого себе”. “Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира”, “Благодарный Еродій”, “Убогій Жайворонок”, “Пря бъсу со Варсавою” та ін.), збірка поезій “Сад божественних пъсней”, ряд інших цікавих поетичних творів; збірка байок “Басні Харковскія”, кілька прозових і поетичних перекладів з античної літератури, листи. 2. Які слова написані на могилі великого філософа? Прокоментуйте їх.   На могилі Г. Сковороди як епітафія (на його надгробку) вибиті слова: “Світ ловив мене, та не спіймав” (зробити це заповідав сам філософ). Афоризм цей символізує зневагу до чинів, титулів, багатства та багатьох інших земних “благ”, якими сильні світу цього намагались спокусити Сковороду.

3. Як називається перша віршована байка Г.Сковороди? В чому її суть? Перша віршована байка Г.Сковороди називається “Басня Езопова”, яка не увійшла до збірки “Басни Харковскія”. Написав її Сковорода в 1760 р., коли вчителював у Харкові. У байці автор висміює тих учнів, що вчаться, не маючи до того природного нахилу. 4. Кому Г.Сковорода присвячує збірку “Басни Харковскія”? У якому філософському творі Г.Сковорода згадує свого приятеля? Збірку “Басни Харковскія” Г.Сковорода присвячує своєму приятелю П.Ланкову. У філософському трактаті “Алфавит, или Букварь мира” один із учасників діалогу — Афанасій — це якраз і є Панас Панков, колезький реєстратор в Острогозьку. Реальними, а не вигаданими особами є, як встановили вчені, й інші учасники розмов, що лежать в основі багатьох філософських творів Сковороди.

5. Який політичний ідеал просвітителя і філософа Сковороди? Політичним ідеалом Григорія Сковороди була “Горняя республика” — таке суспільство, в якому всі будуть рівними, люди житимуть у взаємній любові і дружбі, їх надихатиме чесна “сродна” праця на благо всіх. 6. Хто автор першого поетичного великого твору про Сковороду — поеми “Грицько Сковорода”? Пантелеймон Куліш. Грицько Сковорода. Староруська поема. Вперше цей твір надруковано у виданні: Твори Пантелеймона Куліша — Львів, 1909. — Т. 2 — С. 285–386. 7. Назвіть перший в пожовтвевій українській історико-біографічній прозі роман про Г. Сковороду та його автора. Роман “Григорій Сковорода” Валер’яна Поліщука, надрукований у 1929 р.

8. Назвіть художні твори про життєвий і творчий шлях Сковороди. Поезії про Г.Сковороду створили П.Тичина, М.Рильський, А.Малишко, Б.Олійник, П.Мовчан, І.Драч, Ліна Костенко, Л.Горлач, М.Самійленко та ін. Прозові художні твори про життєвий і творчий шлях Сковороди створили: І.Драч, С.Кримський, М.Попович, Л.Ляшенко, І.Пільгук, Вас.Шевчук, Вал.Шевчук та ін. 9. Назвіть авторів скульптурних робіт про Сковороду. Скульптори І.Каяалерідзе, М.Гельман, В.Зноба. 10. Складіть розповідь за малюнком В.Лопати “Пчела й Шершень”, використовуючи при цьому висловлювання автора байки.   На малюнку В. Лопати чітко відбита алегоричність образів байки “Пчела й Шершень”: на передньому плані — Бджола-трудівниця з коромислом, за нею — землероби, що орють, косять. 11. Хто з художників, графіків звертався до відтворення сторінок життя і діяльності великого українського філософа. І.Їжакевич, К.Трохименко, В.Касіян, Т.Яблонська, В.Лопата.

“Сад божественних пісень”. Сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління (“Всякому городу нрав й права”). Піднесення найвищих якостей людини: розуму, совісті, працьовитості, проповідь життя, близького до природи (“Ой ти, птичко жолтобоко”). Уславлення свободи людини як найвищої суспільної цінності. Вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва (“Де ІіЬегіа’Ье”). Мрія письменника про красу вільної творчої праці як основу чесного, справедливого, корисного людям життя, уславлення миру між народами, гнівний осуд загарбницьких воєн (“Кто сердцем чист й душею”).

Значення творчості Сковороди Творчість народного любомудра сприяла створенню передумов для початку нового етапу в історії українського письменства. Ним захоплювався Т.Шевченко, І.Франко вказував на “життєрадісну гуманність” його творів. Життєвому і творчому шляху Сковороди присвячено чимало поетичних, прозових та драматичних творів сучасних українських письменників, серед яких і великі епічні полотна, і короткі оповідання, як, приміром, “У череві апокаліптичного звіра” Валерія Шевчука, де відтворено процес народження пісні 19-ї “Ах ты, тоска проклята”. Твори, які сьогодні повернулись до нас із забуття, теж засвідчують, наскільки значним був на їх авторів вплив особистості Сковороди і його поетики. Так, про Василя Барку, автора роману про великий голодомор 1933 р. “Жовтий князь”, дослідники пишуть як про “народного філософа когорти послідовників Григорія Сковороди, який свідомо усамітнився від цивілізації, щоб творити, мислити, пізнавати цей динамічний і таємничий світ”.

І сьогодні актуальна проблема зв’язку філософської, літературної творчості Григорія Сковороди з російською культурою і літературою, впливу його спадщини на творчість В.Капніста, В.Нарежного. Недослідженим повною мірою є і питання впливу українського Сократа на таких цінувачів його генія, як Максим Горький, М.Лєсков, Л.Толстой, на таких видатних вчених, як Ф.Буслаєв, І.Срезневський, О.Шахматов та ін. І сьогодні творча спадщина Сковороди хвилює наших сучасників, хвилюватиме й наступні покоління пошуками відповіді на запитання, що лягло в основу назви пісні 21-ї: “Щастіе, гдъ ты живеш?”

Гуманістичні, волелюбні ідеї філософа знайшли подальший розвиток і збагачення в літературі, культурі наступних етапів розвитку. У 1972 році за рішенням ЮНЕСКО в світовому масштабі широко відзначалося 250-річчя від дня народження геніального мислителя, просвітителя, письменника Григорія Сковороди. У 1973 р. твори його вдруге побачили світ у повному академічному виданні (перше таке видання здійснене у 1961 р.) — з ними ознайомить нас наша книжкова виставка. В переддень 270-річчя від дня народження Сковороди Республіканська асоціація українознавців установила іменну премію імені Г.С.Сковороди в галузі філософії, соціології, політології, педагогіки та права.

Пам’ятник Г.С.Сковороді (м. Київ)

М. Харків

Пам’ятник на батьківщині

Полтавська область Садиба Г. Сковороди

Село Сковородинівка Дом-музей Сковороди

село Сковородинівка Улюблений дуб філософа Кімната Г. Сковороди

Мюзікл “Григорій Сковорода”

В обігу з 21 червня 1996 року.

В обігу з 2006 року