Презентація на тему:
ПП

сучасні системи та організація оплати праці на підприємстві Виконав: Студент 1 курсу магістратури за спеціальністю 073 Менеджмент Муравський Павло Ігорович

Оплата праці (заробітна платня) грошове вираження вартості та ціни робочої сили, яка виступає в формі заробітку, виплаченого власником підприємства працівнику за виконану роботу. Відповідно до Закону України "Про оплату праці" заробітна платня – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Характерною особливістю сучасних систем оплати праці на заході є значне поширення системи заохочення за впровадження різноманітних нововведень. Так, більшість західноєвропейських фірм формують преміальні фонди за створення, освоєння й випуск нової продукції, але їх розмір залежить від приросту обсягу продажу нової продукції, її частки у загальному обсязі виробництва. Причому розумова праця оплачується вище, ніж фізична. За даними спеціальних досліджень, заробітна плата працівників розумової праці у середньому перевищує заробітну плату робітників: у Німеччині – на 20%, в Італії і Данії – на 22%, у Люксембурзі – на 44%, у Франції та Бельгії – на 61%.

Німеччина До особливостей Німецької системи оплати праці на коллективно-договірному рівні слід віднести індексацію заробітної плати у залежності від галузі, яка визначається на рівні міжгалузевих тарифних угод.

Швеція Характерними рисами Шведської моделі оплати праці є діяльність профспілок, завдяки яким досягнута найменша у світі диференціація між доходами низькооплачуваних і високооплачуваних категорій працівників. Зниженню диференціації сприяє також податкова політика держави, відповідно до якої після сплати податків співвідношення доходів між будь-якими категоріями населення не перевищує 1:3.

Франція Французька система оплати праці має розширене використання накопичувального преміювання (за підсумками роботи працівника і підприємства за один, три, п’ять років). Тут проводиться планування й узгодження загального розміру фонду оплати праці з профспілками, а також здійснюється індексація заробітної плати після узгодження з профспілками.

Австралія Ефективність застосування системи матеріального стимулювання персоналу в Австралії була досягнута завдяки впровадженню нових форм і систем заробітної плати. Структура загальної моделі оплати праці включає: основну заробітну плату (оклад); змінну частину, що включає додаткову винагороду у вигляді бонусу, відрядну оплату, оплату за понаднормовий час і надбавки; забезпечення на старість; асиг- нування на відпустку, страхування, особистий транспорт і житло.

Австрія Зростання заробітної плати на підприємствах Австрії залежить від трьох основних факторів: продуктивності праці, стажу роботи і віку працівника, що, власне, притаманне й для українських підприємств.

Японія Японська система оплати праці ґрунтується на залежності величини заробітної плати від віку і трудового стажу працівника, тобто має силу так звана «політика довічного найму». Використовуються дві тарифні ставки: особиста (на основі стажу та віку працівників) і трудова (залежно від кваліфікації та результативності праці). В даний час величина заробітної плати на 40% визначається стажем роботи в компанії.

США Оплата праці в США заснована на компетенції працівника, підвищеній увазі до його здібностей і його постійного розвитку, що особливо важливо в умовах економіки, заснованої на знаннях. До основних видів додаткової оплати праці в США відносять: премії залежно від отриманого прибутку підприємства, компенсаційні виплати при виході на пенсію, доплати за підвищення кваліфікації та стаж роботи, продаж працівникам акцій компаній, преміювання на свята, тринадцята зарплата. Значну роль відіграє преміювання за раціоналізацію та винахідництво. Крім грошової винагороди, поширені пільги і безкоштовні послуги з фондів соціального споживання.

Найсуттєвіші складові зарубіжного досвіду: 1. Повсюдне використання тарифної системи як інструменту диференціації оплати праці залежно від складності, умов праці та її важливості; 2. Переважне застосування почасової форми заробітної плати в різних її модифікаціях. 3. Повсюдне поширення заохочення нововведень. 4. Стійка тенденція до індивідуалізації заробітної плати, виходячи з оцінювання конкретних заслуг працівника. 5. Стратегія залучення та партнерства. 6. Стимулювання наданням різних пільг, що відповідають потребам працівників і стилю їх життя.

Найсуттєвіші складові зарубіжного досвіду: 4. Стійка тенденція до індивідуалізації заробітної плати, виходячи з оцінювання конкретних заслуг працівника. 5. Стратегія залучення та партнерства. 6. Стимулювання наданням різних пільг, що відповідають потребам працівників і стилю їх життя.

Сучасні системи оплати праці Система контролю денного виробітку Система оплати з урахуванням підвищення кваліфікації Система оплати праці з урахуванням заслуг Система Хелсі Система Бедо Система Роурена Система Варта із вібруючим розподілом Система Сканлона Емпіричні системи заробітної плати (Емерсона, Бігелоу, Кнаппеля та ін.) Система Раккера Система «Умпротейр»