Презентація на тему:
ММДО

Лекція 7.   Аудіювання як вид мовленнєвої діяльності План Зміст навчання аудіюванню. Особливості сприймання на слух та розуміння англійського мовлення дошкільниками. Зміст навчання англійського усного мовлення старших дошкільників. Наочність у навчанні старших дошкільників усного англійського мовлення.  

Зміст навчання аудіюванню. Аудіювання – це розуміння сприйнятого на слух усного мовлення. Вид усної рецептивної мовленнєвої діяльності. Аудіювання та говоріння – це дві сторони усного мовлення.

Структура аудіювання складається з трьох частин: спонукально-мотиваційної, аналітико-синтетичної виконавчої. 1. Сприймання мовлення, під час якого слухач завдяки механізму внутрішнього промовляння перетворює звукові (а якщо він спостерігає за співрозмовником, то й зорові) образи в артикуляційні. 2. Механізм сегментування мовленнєвого ланцюга. Для осмислення всього повідомлення необхідно вичленити в ньому окремі лексико-граматичні ланки (фрази, синтагми, словосполучення, слова) і зрозуміти смисл кожної з них. 3. Механізм оперативної пам'яті — утримує у свідомості слухача сприйняті слова і словосполучення протягом часу. 4. Механізм антиципації або ймовірного прогнозування - початком слова, словоспо лучення, речення, цілого висловлювання передбачити його закінчення. 5. Механізму довготривалої пам'яті, завдяки якому відбувається зіставлення мовлен нєвих сигналів, що надходять, з тими стереотипами, які зберігаються у нашій свідомості. 6. Механізм осмислення, який здійснює еквівалентні заміни шляхом перетворення словесної інформації в образну.

Предмет аудіювання – чужа думка, закодована в аудіотексті і яку належить розпізнати. Продукт аудіювання є умовивід, Результат — розуміння сприйнятого смислового змісту і власна мовленнєва та немовленнєва поведінка

Успішність аудіювання залежить 1) від самого слухача (від його індивідуально-психологічних особливостей: рівня розвитку у нього мовленнєвого слуху, пам’яті, наявності уваги, інтересу, загальні інтелектуальних передумов, фактичних знань, знань та вмінь в рідній мові, іншомовних знань, навичок та вмінь, мотивації,). 2) від мовних особливостей аудіотексту та його відповідності мовленнєвому досвіду і знанням учнів; 3) від умов сприймання аудіо тексту.

Труднощі, пов'язані з індивідуально-віковими особливостями слухачів Індивідуально-психологічні особливості учнів: - рівень розвитку слухової диференційованої чутливості, - слухової пам’яті, - механізму ймовірного прогнозування - рівня концентрації уваги.

Мовні труднощі аудіювання визначаються такими об'єктивними параметрами: рівнем розуміння наявної в аудіотексті інформації (повне розуміння, розуміння важливих ідей, цілеспрямований вибір інформації); видом аудіотексту (опис, розповідь, повідомлення; монолог, діалог); тематикою/ темою; обсягом аудіотексту (кількістю слів у ньому); способом контролю/ оцінювання

Фонетичні труднощі - пов'язані з інтонацією, логічним наголосом і темпом мовлення. Лексичні труднощі виникають: при кількісному збільшенні словникового матеріалу і його різноманітності; при вживанні слів в переносному значенні, наявності слів, що не несуть великого інформаційного навантаження при вживанні аморфних, невмотивованих слів і фразеологічних зворотів. Граматичні труднощі пов'язані як із синтаксисом, так і з морфологією, збільшуються пропорціонально довжині мовленнєвого повідомлення і складності синтаксичних структур у ньому.

Для розуміння при сприйманні на слух велике значення має композиційно-смислова структура аудіотекстів, спосіб викладу думок в них міжфразові зв'язки.

Фактори, що полегшують аудіювання: рит іка, паузація, мелодика — складники інтонації; можливість зорового контакту із співрозмовником; використання позамовних засобів та опори на ситуацію; Фактори, що ускладнюють сприймання на слух: відсутність чітких пограничних сигналів між лексичними одиницями, їх злиття в мовленнєвому потоці, явища асиміляції на стику слів і всередині слів; фонетична редукція; швидкоплинність процесу, що зумовлюється темпом усного мовлення; необоротність слухової реакції; інтерферуючий взаємовплив лексичних одиниць.

Труднощі аудіювання, зумовлені умовами сприймання Залежність аудіювання від умов сприймання визначається а) темпом мовлен нєвих повідомлень б) кількістю пред'явлень аудіотексту в залежності від його обсягу. Темп мовленнєвого повідомлення визначає швидкість і точність розуміння на слух, а також ефективність запам'ятовування.

Загальний темп мовлення Вона залежить від багатьох факторів: типу і виду тексту (монолог, діалог; опис, розповідь, повідомлення; прозовий чи віршований); важливості інформації (більш важлива інформація подається повільніше, менш важлива — швидше); специфіки лексико-граматичної системи англійської мови буква несе більшу кількість інформації, і слова в ній мають в середньому 4-5 букв. Середній темп мовлення на англійській мові 140-150 слів за хвилину.

Опори та орієнтири для подолання труднощів аудіювання насамперед це ритміка, паузація, мелодика та логічний наголос (ці фактори є складниками інтонації аудіотексту). позамовні засоби та опора на ситуацію мовлення, а сама можливість зорового контакту слухача і того, хто говорить, є також опорою для розуміння. Сприймання мовлення на слух починається з виділення смислових орієнтирів. Для цього використовуються не тільки фактори, що складають інформацію тексту, але й вставні слова, повтори, риторичні запитання тощо. Суттєво допомагають в розумінні мовленнєві штампи, широко вживані в розмовній мові. Характер орієнтирів та опор змінюється в залежності від мовленнєвого досвіду слухачів і від способів пред'явлення аудіотекстів. Контактне мовлення (діалогічне та монологічне) відбувається в конкретній ситуації, яка сприяє вірогідному прогнозуванню і збільшує можливості асоціативних зв'язків за рахунок позамовних елементів мовлення. При комбінованому звуко-зоровому пред'явленні мовленнєвих повідомлень можливе використання формальних підказок: підкреслювань, особливого шрифту, кольору, схем, малюнків, заголовків тощо. малюнки (або картина) як орієнтири-підказки використовуються в залежності від мети аудіювання.

Зміст навчання англійського усного мовлення старших дошкільників Аудіювання є і метою і засобом навчання. Мета - навчитися повноцінно спілкуватися ІМ можна лише за умови сформованості умінь в аудіюванні. Засіб - за допомогою аудитивних умінь формуються уміння у говорінні, читанні, письмі. Завдання навчання аудіювання. 1. Вчити дітей сприймати і розуміти на слух одиниці мовлення (фонеми, слова, словосполучення, мікротекст). 2. Формувати аудитивні навички і вміння.

Послідовність навчання аудіювання Перед початком навчання аудіювання необхідно: 1. Підібрати матеріал для аудіювання. 2. Вибрати форму подачі матеріалу. 3. Підібрати опори, що полегшать процес сприймання (наочність, міміка, жести, інтонації тощо). 4. Визначити кількість подач матеріалу. 5. Обрати форму контролю.

На занятті введення нового матеріалу підциклу вводиться новий матеріал. І етап - аудіювання (слухання) нового матеріалу. Тривалість 2-5 хвилин. Діти слухають казкову (проблемну) історію, яку розігрує вихователь. II етап - розучування. Діти, ще раз прослухавши зразок мовлення, повторюють його за вихователем. IIIетап - „музичний сеанс" (сеанссну). Діти слухають новий матеріал на фоні спокійної музики або в тиші. Практичні заняття, як правило, починається фонетичною зарядкою, під час якої діти спочатку слухають, потім повторюють звуки, слова, інтонаційні зразки слідом за педагогом - https://www.youtube.com/watch?v=h4eueDYPTIg

Комунікативне завдання може бути сформульовано так: послухайте і скажіть, як звуть дітей; послухайте і скажіть з чиїм другом знайомляться діти; послухайте і скажіть, про що ви довідалися; послухайте і скажіть, де відбуваються події. Крім комунікативного завдання, діти отримують завдання, спрямоване на формування фонематичного слуху і вимови: Послухайте й повторіть слова діалогу, максимально точно імітуючи вимову та інтонацію диктора; Послухайте й повторіть репліки діалогу. Завдання типу: ―Listen and paint, listen and draw, listen and circle, listen and match.‖

4. Наочність у навчанні старших дошкільників усного англійського мовлення Незалежно від віку учнів, наочність використовується з метою: 1) інформування (засоби наочності використовуються для надання навчальної і пізнавальної інформації); 2) контролю (засоби наочності застосовуються для самоконтролю і контролю за характером знань і навичок, умінь, що формуються); 3) семантизації (засоби наочності допомагають при поясненні іншомовних слів і граматичних форм); 4) створення ситуації спілкування (зорові і слухові образи використовуються як опори для розуміння тексту, що сприймається учнями на слух чи читається); 5) стандартизації (зорові і слухові образи сприяють створенню мовленнєвих автоматизмів); 6) стимулу висловлювання (засоби наочності слугують опорою при організації мовленнєвого висловлювання).

Класифікація видів наочності

Існують три групи засобів навчання, що адресуються в однаковій мірі і вчителю, і учню: 1. Аудіовізуальні засоби навчання (аyдитивні, візуальні, змішані аудіовізуальні). Аудитивні засоби навчання слугують для передачі інформації і сприйнятті її за допомогою слуху. . Аудіовізуальні засоби навчання слугують для одночасного пред’явлення зорової і слухової інформації. До них належать відеофонограми – кіно-, теле- і діафільми зі звуковим супроводом, комп’ютерні програми. 2. Технічні засоби навчання (звукотехнічні, світлотехнічні, звукосвітлотехнічні засоби і засоби програмованого навчання). 3. Мультимедіа є засобом навчання, який включає різні види інформації – у вигляді текстів, аудіо-, відео- і анімаційних елементів.

Виділяють три типи мультимедії: 1) спеціальні комп’ютерні навчальні курси, створені з метою навчання мов; 2) компактдиски комерційного характеру, присвячені культурі, мистецтву, історії; 3) мультимедійні презентації, які дозволяють учителю самостійно готувати навчальні матеріали для демонстрації.

На розуміння дошкільниками основного змісту англомовного аудіотексту впливає використання - ілюстративної статичної наочності без функціональних шумів чи з функціональними шумами; - динамічної наочності без функціональних шумів. На розуміння дошкільниками детального змісту англомовного аудіотексту (з 6-ти деталей) впливає - використання ілюстративної статичної наочності з функціональними шумами - динамічної наочності без функціональних шумів; - статичної наочності без функціональних шумів.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ