Презентація на тему:
Канберра столиця Австралії

Джаз –це вид музичного мистецтва, що виник на зламі XIX-XX ст. на основі поєднання європейської та африканської культур.

Блюз (blues,від blue devis – “меланхолія”, “зневіра”, чи від to feel blue – “засмучуватися”) – пройняті смутком ліричні пісні негрів, які жили вздовж берегів річки Міссісіпі. У блюзах туга поєднана з почуттям розпачу, зневіри. Спіричуелз – духовні пісні-молитви афроамериканців, пісні, сповнені болю. Регтайм (ragtime, від ragged time –”рваний ритм”, буквально “розірваний час”) – це танцювальна мелодія, дуже ритмічна, з характернім синкопованим ритмом. Дослідники джазу так говорять про них: “Це спроби негрів зіграти польки й кадрилі на свій манер”

Протягом перших двох десятиліть 20 ст. сформувався новоорлеанський стиль джазу, для якого характерна колективна імпровізація молодійної групи оркестру (до нього входять корнет, кларнет тромбон) на тлі чотиридольного акомпанементу, що виконується ритмогрупою (до неї входили такі інструменти, як ударні, духовий чи струнний бас, банджо, іноді фортепіано). У новоорлеанському джазі відчувається суттєвий потяг до маршової музики.

Білі музиканти не бажали, щоб їхні колективи теж мали назву новоорлеанських. Тоді вони придумали додати до назви оркестру слово “диксиленд”, яке повинне було позначити, що в оркестрі грають тільки білі музиканти. Диксиленд – один із стильових різновидів класичного джазу, виконавцями його були білі поселенці США. У період розквіту новоорлеанського джазу з’явилися перші колективи білих музикантів, які назвалися диксилендами. Цей термін, напевно, має фольклорне походження “Країна Диксі” – символічна назва південних штатів Америки, але заміна назви пов’язана з расовою дискримінацією в США, яка мала місце у сфері джазового мистецтва приблизно до 1930-х років.

Саксофон Банджо Рояль Контрабас Барабани

Новоорлеанський стиль (колективна імпровізація) Диксиленд (колективи білих музикантів) Чиказький джазовий стиль (сольні імпровізації) Свінг (пов’язаний із діяльністю великих оркестрів – біг-бендів) Бі-боп (модерн)

Ранній джаз (хот-джаз(гарячий джаз)) Холодний джаз (кул-джаз) Світ-джаз (солодкий джаз) Бі-боп (нервовий джаз) Симфоджаз

БІГ-БЕНД (англ. big band - великий оркестр) - великий джазовий оркестр з 17 - 20-ти музикантів. Складається з двох груп - мелодичної (саксофони або кларнети, труби, тромбони) та ритмичної (фортепіано, гітара, контрабас, ударні). Відзначається своєрідною технікою ансамблевої гри - сполученням аранжованих розділів композиції з імпровізацією солістів, особливим типом оркестрового супроводу, специфічною метроритмічною пульсацією, змішуванням тембрів тощо. Джаз-оркестр Валентина Спориуса. 1937 Джазовый ансамбль Bolden band (1905)

Лариса Доліна Ірина Отієва Елла Фіцджеральд Перша леді джазу

Джордж Гершвін Дюк Еллінгтон Луї Армстронг

Луї Армстронг – це історія джазу. З нього почалася ера солістів-віртуозів.

Найвідоміший джазовий музикант планети. Кличка Сачмо. Найвідоміша композиція - «Хелло, Долі!». За частотою виконання і кількістю перезапису вона увійшла в книгу рекордів Гіннеса. Цікаво, що Армстронг заспівав її один раз і закинув як безперспективну. Коли на концертах від нього вимагали «Доллі» він навіть не розумів про що йдеться. Директору насилу вдалося умовити маестро знову включити її в репертуар.

Дюк Еллінгтон— видатний афроамериканський джазовий музикант, композитор, піаніст, керівник всесвітньо відомого оркестру. Еллінгтон одним з перших довів, що в джазі можна грати й голосно й тихо й переходити від одного нюансу до іншого, у нього вперше контрабас став не ритмічним, а мелодійним голосом.

В основу своєї музики поклав негритянську народну музику джазового характеру, поєднуючи її з симфонічною музикою. Створив новий музичний жанр – симфоджаз