Презентація на тему:
харчувавння

МНС України Львівський державний університет безпеки життєдіяльності ОХОРОНА ПРАЦІ ЛЕКЦІЯ №6 ТЕМА 2.3. Вентиляція виробничих приміщень. Види вентиляції. Основні вимоги до систем вентиляції. Системи опалення. План лекції. Призначення та класифікація систем вентиляції. 1.1. Природна вентиляція. 1.2. Штучна вентиляція. 1.3. Методи розрахунку систем штучної вентиляції. 2. Основні вимоги до систем вентиляції. 3. Кондиціонування повітря. 4. Системи опалення.

Вентиляція – це організований і регульований обмін повітря, який забезпечує видалення з приміщень повітря, забрудненого шкідливими речовинами, а також для покращення метеорологічних умов у приміщеннях. Технологічне призначення вентиляції полягає в забезпеченні в приміщеннях чистоти, температури, відносної вологості, швидкості руху повітря, виходячи з особливостей технологічного процесу і умов збереження предметів, апаратів, приладів.

Класифікація систем вентиляції за способом переміщення повітря: природна штучна (механічна) суміщена (природна і штучна одночасно) за напрямком потоку повітря: припливна витяжна припливно-витяжна за місцем дії: загальнообмінна місцева комбінована за призначенням: робоча аварійна

Розподіл тиску повітря при дії вітру

Природна вентиляція поділяється: організовану; неорганізовану. При неорганізованій природній вентиляції (природне провітрювання) – зміна повітря в приміщеннях відбувається через нещільності в елементах будівельних конструкцій.

Тиск теплового напору Швидкість руху повітря у вент. отворі – густина зовнішн. і внутрішн. повітря, кг/м3; – відстань між центрами верхніх і нижніх вентиляційних отворів, м. – прискорення вільного падіння, 9.8 м/с2; – різниця тисків всередині та зовні, кг/м2.

Об’єм повітря, що проходить через отвір Підвищений вітровий тиск чи розрідження – площа вентиляційного отвору, м2; – коефіцієнт втрат, який залежить від конструкції стулок та кута їх розкриття. – аеродинамічний коефіцієнт, який залежить від конфігурації будівлі. K = 0,7…0,85 на навітряній стороні та 0,3…0,5 – на підвітряній.

Схема дефлектора продуктивність дефлектора – діаметр підвідного патрубка вентиляційного отвору , м; – швидкість вітру, м/с.

Схема організації повітрообміну а – зверху вниз; б – зверху вверх; в – знизу вверх; г – знизу вниз

Схема припливної вентиляції Схема витяжної вентиляції

Повітряно-теплові завіси а – з нижньою подачею; б – з боковою двосто-ронньою; в – з боковою односторонньою

Витяжні шафи а – з верхнім відсмоктуванням; б – з нижнім; в – комбіновані; г – відсмоктувач-завиток

Витяжні зонти а, в – над тепловим джерелом; б – біля отвору печі; г – над декількома джерелами однакової полярності

Всмоктувальні панелі а – одностороння; б – з екраном; в – комбінована з відсмоктувачем вгору і вниз

Бортові відсмоктувачі а – однобортовий; б – двобортовий; в – з передувом; г – перевернутий

Виділення шкідливих речовин Виділення надлишкового тепла – кількість речовин, що надходять в повітря цеху , мг/год; – ГДК шкідливих речовин, що надходять в повітря цеху, мг/м3; – густина припливного повітря, кг/м3; – концентрація тих же речовин у припливному повітрі, мг/м3; – надлишкове тепло в цеху, кДж/год; – питома теплоємність повітря при Р=сonst, C=1 – температура повітря, що виходить з цеху, ºС; – температура припливного повітря, º С.

Виділення водяних парів – маса водяних парів, що виділяються, г/год; – вологовміст повітря, що виходить з цеху, г/кг; – густина припливного повітря, кг/м3; – вологовміст повітря, що надходить у цех, г/кг. Без шкідливих виділень – об'єм приміщення , м3.

Немає шкідливих виділень та надлишкового тепла Для місцевої витяжної вентиляції – мінімальна подача повітря на одного працівника, м3/год; – кількість працівників у приміщенні. – площа поперечного перерізу отвору місцевої витяжки, м2; – швидкість руху вилученого повітря, м/с.

Література: Основи охорони праці: Навч. посіб./В.В. Березуцький, Т.С. Бондаренко та ін. – Х.: Факт, 2008. – 480с. (с.141-149). 2. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник. - Львів: УАД, 2006. – 336с. (с.65-69; 83-84). 3. Катренко Л.А., Кіт Ю.В., Пістун І.П. Охорона праці. Курс лекцій. Практикум. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. – 496с. (с.52-56;155-197).