Презентація на тему:
Василіян

Історія медицини регiону і навчального закладу

Князь Костянтин Острозький в 1570р. заснував поряд з церквою Різдва Христового «руський шпиталь». Потім шпиталь було перенесено ближче до Кременецької брами. В дарчій грамоті було сказано: «При церкві має бути шпиталь для убогих, до шпиталя придаємо лан від с.Білої». Там же сказано, що однією з границь згаданого лану був лан, приданий польському шпиталю. Отже, вже на самому початку існування міста в ньому працюють два шпиталі. Їхній персонал, очевидно, складали монахи, зокрема в українському — отці Василіяни.

Згадка про лікарів датується 1830р. Прізвища лікаря Массинга та аптекаря Фукса стоять під зверненням до цісаря з проханням відкрити в місті гімназію.

Значно більше маємо даних про медицину міста в кінці XIX століття. Зокрема, є свідчення про здоров'я мешканців за 1860-1890 рр. В 1890 р. в Тернопільському повіті проживало 120006 жителів, з них 1575 військових, чоловіків — 59482 (49,56%), жінок — 60524 (50,44%). На території повіту було 16890 домів. Отже, на один дім пересічно припадало 7.01 мешканця, а на 1 км2— 101. Працездатна людність (від 15 до 60) складала 69681 особу, 60 років і старші — 4706.

У Тернополі проживало 27405 мешканців, в т.ч. чоловіків — 13960 і жінок — 13445. Від 1881 до 1890 р. включно в повіті народилося живими 54338 дітей, пересічно за рік — 5554, що становить 48,31 новонароджених на 1000 мешканців. Померло більше 40 тисяч або 34,8 померлих на 1000 мешканців. Природний приріст відповідно становив 13.5. Тож не випадково, за період з 1869 до 1890р. людність повіту зросла на 26325 осіб або на 21,9%.

Смертність немовлят становила 259.9 на 1000 живо-народжених (1890р.), до 6 років з новонароджених доживало лише 56,3% або кожна друга дитина. Основною причиною смерті дітей були гострі інфекційні захворювання. Це стосується і дорослих. Від інфекційних захворювань щорічно вмирало більше 1000 осіб, це біля 25% від усіх померлих. Відомо також, що в 1890 р. на території повіту проживало: сліпих (на обидва ока) — 122, глухонімих — 95, психічно хворих — 52 та осіб з розумовою відсталістю — 23.

Працювало 15 лікарів та 169 акушерок, один лікар припадав на 8000 жителів, що було одним з кращих показників у порівнянні з іншими повітами. В Тернополі функціонував «повшехний» шпиталь на 70-85 ліжок та ізраєльський шпиталь на 40 ліжок. Працювало також 3 фармацевти, дві аптеки.

В роки першої світової війни в Тернополі працює військовий шпиталь для січових стрільців, шефом якого був військовий лікар Тит Євген Бурачинський.

Відтворюючи історичні події тих літ на Тернопільщині, не можна не згадати про т.з. Галицьку соціалістичну радянську республіку, що мала адміністративним та політичним центом М.Тернопіль. Республіка існувала два місяці. В окремих повітах були створені органи охорони здоров'я. Зокрема, в Тернополі при повітовій державній владі існувала т.з. санітарна комісія на правах відділу. З її ініціативи в першій декаді серпня в місті було відкрито чотири лікарні на 166 ліжок, 4 загальних та 4 зуболікарські амбулаторії. Місто було поділено на 9 дільниць і за кожною було закріплено лікаря.

За часів польської окупації м.Тернопіль стає воєводським центром. Тут розмістились такі адміністративні органи, як воєводське управління на чолі з воєводою. В склад управління входив уряд здоров'я з директором і досить чисельним апаратом.

На другу половину XIX ст. припадає розквіт наукової діяльності Івана Горбачевського. Перша його публікація вийшла у 1875 р. Він одним із перших виділив амінокислоти, встановив, що вони є тими цеглинками, з яких побудований білок, еластин. Першим у світі синтезував (1882) сечову кислоту з сечовини і амінокислоти гліцина. У 1886 р. опубликовав працю про синтез креатину, відкрив фермент ксантиноксидазу (1889-1891). Праці Горбачевського започаткували вивчення метаболізму азотних сполук та патології пуринового обміну, а саме подагри. Частина праць вченого рисвячені загальній хімії, гігієні, єпідеміології.

Згідно з архівними даними, у воєводстві в ті роки проживало 1268638 жителів. Прир. рух людності був таким:1932 /33 1937/38 Народжуваність (на 1000 осіб) 26,1 20,6 Смертність (на 1000 осіб) 15,2 13.6 Природній приріст 10,9 7.0 Смертність немовлят (на 1000 живонароджених) 156,0 141,0

В 1932р. було зареєстровано таку кількість інфекційних (заказьних) хвороб та смертних випадків від них: Хвороба Число Число Летальність,% зах-вань померлих Черевний тиф 171 17 9,9 Плямистий тиф 91 13 14,3 Різачка 17 3 17,6 Туберкульоз 791 325 41,1 Трахома 766 — — Шкарлятина 897 111 12,4 Менінгіт 394 28 7,1 Кір 1171 14 1,2

«Заказьне» хвороби займали перше місце серед причин смертності. Як видно з наведених даних, особливо високою була летальність від туберкульозу, що мав досить вагоме поширення серед дітей шкільного віку. Так, згідно з даними профілактичних оглядів, у школярів молодших та старших класів було виявлено: вошивість —16-18%, ураженість трахомою — 1%, захворюваність на туберкульоз — 5% .

Забезпеченість медичною допомогою мешканців Східної Галичини була значно гіршою у порівнянні з Польщею. В одному з архівних документів вказано, що у воєводстві в 1938 р. забезпеченість ліжками складала 5,8 на 10000 жителів, на «півдні» Польщі цей показник досягав 16,8 (Протокол з'їзду повітових лікарів в Бережанах, 1938р.).

Амбулаторно-поліклінічна допомога мешканцям воєводства надавалась осередками здоров'я, до складу яких входили "ПШИХОДНІ" (спеціальні прийоми), касами хворих (страхова медицина) та приватно практикуючими лікарями (в їхніх офісах). Чисельність осередків здоров'я з року в рік зростала. Так, в 1930р. у воєводстві нараховувалось 24 осередки здоров'я, 5 самостійних «пшиходні», 25 протитуберкульозних, 31 протитрахомний і 5 венерологічних спеціалізованих прийомів, в 1938 р. — 51 осередок здоров'я та 10 самостійних «пшиходні». Функціонувало 13 станцій «опіки над матір'ю та дитиною» і 16 молочних кухонь.

Стаціонарна допомога мешканцям воєводства надавалась 9 «повшехними» (простолюдними) шпиталями, де було розгорнуто 740 ліжок, 4 «жидівськими» шпиталями на 90 ліжок, 2 фундаційними шпиталями (утримувались за рахунок пожертвувань) на 69 ліжок та одним приватним шпиталем на 16 ліжок. На кінець 1928р. в шпиталях було розгорнуто 915 ліжок (1 ліжко на 1500 мешканців), лікувалось 15080 хворих. Пересічне щоденне число хворих складало 725 осіб. В 1938р. кількість ліжок в шпиталях збільшилась до 969, з них 129 інфекційних.

В Тернополі був один «повшехний» шпиталь (теперішня лікарня №1), який виконував роль повітового, де було розгорнуто 120 ліжок (1928р.). їхня профілізація: внутрішні хвороби (терапія) — 29, хірургія — 37, пологові — 8, інфекційні — 16 та інші профілі — 30 ліжок. В 1928р. на лікуванні знаходилось 3928 хворих. До кінця 1938р. потужність шпиталю зросла до 144 ліжок за рахунок новозбудованого інфекційного корпусу, який шині виконує ці ж функції.

Окрім «повшехного» в Тернополі був ще «жидівський» шпиталь на 40 ліжок (будинок колишнього онкодиспансеру). Як свідчать архівні документи, а також розповіді старожилів тодішні лікарі незалежно від політичного кредо, національності та віросповідання, твердо дотримувались клятви Гіпократа, з гідністю виконуючи свій обов'язок. Медицина була єдиною ділянкою, на яку не розповсюджувався заклик — «свій до свого по своє...»

В 1934р.начальником (директором) уряду здоров'я був Чеслав Киявський, лікарським інспектором Генріх Файт, фармацевтичним інспектором Вітольд Саскі, інспектором по «пєлєгняретву» панна Пікулувна. В кінці 30-х років доктора Киявського змінює Ян Данієльський. Багато років працював директором шпиталю в Тернополі Ігнат Герпіер, він же хірург. Повітовим лікарем в Тернополі був Станіслав Зелінський. В місті працювали лікарі-українці: доктор Острозький, доктор Нестерчук, доктор Чумак (постійно патронував спортивний клуб «Поділля»), доктор Свистун (перший власник рентгенапарату), а також Моріс Шмід, доктор Шупарський, доктор Розенфельд (педіатр), Мостовий (хірург), Михайло Лібергаль та інші. Фармацевтом був магістр Бєлінський, його аптеки знаходились в центрі міста.

Кардіохірург 36-річний Ігор Мокрик очолює відділення дитячої кардіохірургії в інституті ім. Гусака. Він народився і вчився в Тернополі, захистив дисертацію в Італії — має європейський диплом магістра. Шість років пропрацював в столичному інституті Амосова. У Донецьк переїхав 2007 року. Планує створити дитячий кардіоцентр.

У серці Ганни Шубіної був зміщений тристулковий клапан. Не було легеневої артерії. Права частина серця не працювала. Дитині встановили протез, який спрямовує кров у легені

Артем Шубін (ліворуч), Яна Шубіна з дочкою на руках та кардіохірург Ігор Мокрик(фото надане Інститутом невідкладної і відновної хірургії імені Гусака)

Інноваційна реалізація кращих наукових розробок в університеті В університеті постійна увага надається створенню нових медичних технологій, розробці оригінальних способів діагностики, лікування і профілактики, створенню нових медичних препаратів. У 2010 році сумарний науковий продукт захищено 50 охоронними документами.

Інноваційна реалізація кращих наукових розробок в університеті Завершено перший етап інноваційної реалізації створених в університеті виробів медичного призначення, зокрема у вигляді біоімплантатів ксеногенної шкіри (лікувальні заклади України щороку використовують біля 2 млн кв. см ксеношкіри для лікування опечених хворих). На черзі впровадження у широку медичну практику поліфункціональної харчової добавки на основі кріоліофілізованої субстанції шкіри свині.

Інноваційна реалізація кращих наукових розробок в університеті Розроблено перспективну медичну технологію в клінічній і експериментальній офтальмології у вигляді способу хірургічної ксенокератопластики. Останній є прямим результатом біотехнології виготовлення нового виробу медичного призначення, а саме кератоксеноімплантату із рогівки свині. Інноваційно спроможна лікувальна технологія створена спільно з Одеським Інститутом очних хвороб і тканинної терапії імені В.П. Філатова АМН України. Технічне рішення захищено як об’єкт права інтелектуальної (промислової) власності. Інновація здійснюється у лікувальних закладах і установах України.

Наприкінці січня 2010 р. делегація хірургів-науковців ТДМУ ім. І.Я. Горбачевського перебувала в Празі, Республіка Чехія, для проходження стажування по робото-хірургії на люб’язне запрошення п. Мартіна Калоша з компанії Hospimed, яка є європейським дистриб’ютором роботичних систем Da Vinci. Мета відрядження полягала в ознайомленні та тренінгу на роботичних системах Da Vinci, що використовуються для проведення оперативних втручань в урології та абдомінальній хірургії.

Роботична система da Vinci була розроблена за сприяння Міністерства Оборони США у 1999 р. для дистанційного хірургічного лікування. При її використанні хірург сидить за консоллю, спостерігає за тривимірним операційним полем і виконує операцію шляхом контролю маніпуляторів робота, що тримають стереоскопічний відеотелескоп і хірургічні інструменти, симулюючи рухи пальців хірурга. Тривимірне зображення і рухи, ідентичні з рухами рук людини, полегшують виконання малоінвазивних втручань.  

Робот Da Vinci для виконання хірургічних втручань Система складається з трьох основних частин: 1) операційна консоль з чотирма робочими маніпуляторами, 2)операційний візок і 3)консоль управління для роботи оператора, звідки він керує рухом робота.

Принциповою відмінністю при роботі з роботом є те, що оператор працює в нестерильній зоні біля консолі управління. При цьому асистент залишається протягом операції біля пацієнта і разом з операційною сестрою працює в стерильній частині системи. Одним з основних методів безпеки є оптичний захист - інструментальні маніпулятори активізуються лише в тому випадку, якщо голова оператора правильно позиціонується роботом біля консолі управління

Робот повторює точні рухи хірурга при накладанні лапароскопічного шва.

Дякую за увагу!