Презентація на тему:
І.Мартос

Скульптура України наприкінці XVIII- у першій половині XIX ст.

Українська скульптура кінця XVIII- І пол. XIX ст. розвивалась під впливом класицизму. Найбільш талановиті українські скульптори прославляли себе на ниві російського мистецтва. Серед них – І.Мартос (1754-1835), професор, а згодом ректор Петербурзької Академії мистецтв, автор пам’ятника Мініну і Пожарському в Москві (1804-1818), А.Рішельє в Одесі (1823-1828). Скульптор В.Демут-Малиновський та архітектор К.Тон спроектували пам’ятник князю Володимиру Великому (1853), а виконав Клод (1805-1867).

Васи ль Іва нович Демут-Малино вський, (13 березня 1779— 16 липня 1846) — російський скульптор українського походження, вихованець і ректор Імператорської академії мистецтв (1835-1846). Автор скульптурного оформлення багатьох імперських будівель у Санкт-Петербурзі. Один із авторів пам'ятника Володимиру Великому у Києві. Більшість його робіт зв'язані з тематикою Вітчизняної війни 1812 року, у цій тематиці він був одним з провідних авторів.

Центральний парадний портик Казанського собору

Центральна вежа Головного Адміральства

Муцій Сцевола, 1791 Мармур. Французька Королівська академія, Франція

В. І. Демут-Малиновський Російський Сцевола, 1813 Прообраз - Муцій Сцевола, Французька Королівська академія Мармур. Державний Російський музей, Росія.

Фасад Михайлівського палацу з боку Михайлівського саду

Нарвські тріумфальні ворота.

Мартос Іван Петрович. Мартос Іван Пертович [1754 − 5 квітня 1835] — видатний український скульптор. Народився у місті Ічня Полтавської губернії (тепер Чернігівська область) в козацькій родині. Був прийнятий у вихованці Імператорської академії в першому році за її установи (в 1761), розпочав навчання у 1764 р., закінчив курс в 1773 р. з малою золотою медаллю. Був відправлений до Італії, в якості пенсіонера Академії. У Римі старанно займався в своїй галузі мистецтва, вправляючись, крім того, в малюванні з натури у майстерні П. Баттон і з антиків, під керівництвом Р. Менгса. Повернувся до Санкт-Петербурга. в 1779 р. і відразу ж був назначений викладачем скульптури в Академії, а в 1794 р. був уже старшим професором, в 1814 р. - ректором і нарешті в 1831 р. - заслуженим ректором скульптури. Імператори Павло I, Олександр I і Микола I постійно доручали йому здійснення важливих скульптурних підприємств; численними роботами Мартос склав собі гучну популярність не тільки в Росії, але і в чужих краях. Помер Мартос в Петербурзі 5 (17) квітня 1835 р. і похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської Лаври.

І. Мартос. Пам'ятник Мініну і Пожарському.

Пам'ятник де Рішельє в Одесі

Пам'ятник Святому Володимиру Велична статуя князя, що хрестив Русь, стоїть на Володимирській гірці над Дніпром. Святий князь тримає в правій руці великий хрест, у лівій — князівську шапку. Пам’ятник стоїть на цегельному п’єдесталі із чавунним облицюванням, що нагадує каплицю.

Історія памя’тника святому Володимиру Історія монумента святому Володимиру хрестителю Русі почалася в 1840 роках з реконструкції Володимирської гори. Схил зміцнили і зробили на ньому проміжну терасу. Відомий російський скульптор Василь Демут-Маліновський запропонував поставити пам’ятник князеві Володимиру над тим самим місцем де відбувалося хрещення руського народу. Цар Микола I особисто вибрав варіант пам’ятника з фігурою князя на високому п’єдесталі. Зі спорудженням монумента вийшла невелика затримка — київський митрополит заявив що протиприродно ставити пам’ятник-ідол на честь того самого князя який скидав язичницьких кумирів. Але знайшли компромісний варіант — столична влада затвердила надісланий Філаретом проект Володимирського собору. Виготовили статую у Санкт-Петербурзі, і відправили до Москви на поїзді, а з Москви у Київ її довелося везти на конях, тому що на той момент залізної дороги що їх поєднувала б не було. Володимира поставили на восьмигранному цегельному п’єдесталі облицьованим чавуном з рельєфними зображеннями хрещення Русі й заступника Києва архістратигу Михайла. У підніжжя фігури зображені зброя, символи родючості і смолоскип освіти. На хресті Святителя Русі встановили спершу газові ріжки, а потім електричні лампочки — у нічній тьмі хрест миготів і був видний здалеку.