Презентація на тему:
Р.Л.Стівенсон "Острів скарбів"

УРОК 52 Р. Л. Стівенсон «Острів скарбів»

Які твори про подорожі та пригоди ви знаєте? Що їх об'єднує? Ж.Верн. «Діти капітана Гранта», «П'ятнадцятирічний капітан". Д.Дефо. «Робінзон Крузо». Д.Свіфт. «Мандри Гуллівера». М.Рід. «Вершник без голови».

Ми пригадали художні твори, а зараз познайомимося із науково-популярною літературою про морських розбійників

Мотивація навчальної діяльності Пірати, корсари, капери, флібустьєри, буканьєри, вікінги... Слова ці мають спільне лексичне значення — «морський розбійник». Там, де пірати, завжди таємниці, скарби, смерть. А це — матеріал для пригодницької літератури.

Які асоціації виникають у вас при слові «пірат»? Давайте зробимо словесний портрет і визначимо риси характеру, притаманні пірату:  засмаглий ,суворий погляд, на тілі шрами, сережка у вус; брудний одяг, наявність зброї, жорстокий, відчайдушний, кровожерливий , злий, підлий, безтурботний. Пірати

Пірати — страшні і відчайдушні люди. Про це свідчать, зокрема, такі факти. Французький пірат Олоне був надзвичайно кровожерливим: зарубавши людину, облизував із шаблі кров. До речі, його самого з'їли канібали. Про британця Едварда Тіча (Чорну Бороду) відомо, що залишався живим, отримавши 5 куль і 20 серйозних ран. Пірати

Тривалий час побутувала думка, що піратство є виключно чоловічим видом діяльності. Але це не так. Китайська жінка — пірат Чен Сяо керувала флотом, що налічував 300 парусних суден і майже 1 тисячу човнів, 70 тисяч чоловік були під її керівництвом. Була надто жорстокою, навіть у ставленні до своїх підлеглих. Пірати

Чи було щось позитивне у діяльності морських розбійників?   а) Вони часто першими прокладали великі водні шляхи, які зв'язали Європу із країнами Сходу і Америкою,

б) Френсіс Дрейк здійснив другу кругосвітню подорож (після Магеллана), завіз у Європу картоплю. в) Цінності, награбовані піратами, перетворювалися на капітал, який вливався у економіку країни і зміцнював її.

Чи є пірати нині? Пірати 21 століття! Ще кілька років тому при такому словосполученні вас сприйняли б як мінімум як жартівника. Проте зараз цим уже нікого не здивуєш. Особливо небезпечні води Південно-Східної Азії, наприклад, Південно-Китайського моря (Малакська протока, Індонезія, Філіппіни, Таїланд).

У Західній Африці, крім Нігерії, особливо активні пірати в Сенегалі, Анголі й Гані. Чимало шансів зустріти піратів і у водах Індійського океану (Індія, Шрі-Ланка, Бангладеш, Танзанія). Південна Америка з Карибським морем пасе задніх, хоча випадки піратства відзначені в Бразилії, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Нікарагуа і Гайані. Але беззаперечним лідером серед сьогочасних корсарів є сомалійці

Роберт Льюїс Стівенсон Роберт Льюїс Стівенсон Володіючи багатством Усієї землі, Ми повинні бути щасливі, Як королі. З піратської пісні

Здавалося, у Роберта Льюїса Стівенсона не було жодного шансу стати автором одного з найпопулярніших пригодницьких романів, адже хвороб у нього було більше, ніж літер в алфавіті. З раннього дитинства він був мешканцем, за його власним висловом, «ковдряної країни». Про письменника

Адже через постійні хвороби він проводив більше часу в ліжку, ніж у хлопчачих іграх на вулиці чи за столом, читаючи захоплюючу книжку. Лікарі поставили дванадцятилітньому підліткові страшний діагноз — сухоти. У ті часи це дорівнювало смертельному вироку.

Можливо, саме ці важкі випробування навчили письменника цінувати життя, щиро радіти кожному прожитому дню й намагатися бути щасливим.

Одного разу, коли біль, здавалося, паралізував усе його тіло, так що він не міг говорити, читати і писати правою рукою, ліва вивела декілька рядків, що аж ніяк не асоціювалися з людиною, прикутою до ліжка: “ Чому мені не можна вирушити у справжню морську подорож? “

І тоді на допомогу приходили мрія і фантазія. Вони переносили мужнього життєрадісного хлопчика в найвіддаленіші куточки землі й знайомили зі справжніми героями . І боротьба з хворобою в його уяві перетворювалася на запеклий двобій з самою смертю, з якого людина може вийти переможцем.

Хоча Стівенсон отримав професію юриста, понад усе мріяв стати письменником. Слава до нього прийшла, коли він 1883 р. окремим виданням надрукували роман «Острів скарбів». Як згадував письменник, одного вечора він грався своїм пасинком Ллойдом Озборном.

Вони змагалися, хто краще намалює географічну карту. Саме тоді Стівенсон і створив карту Острова скарбів. Наступного дня він сів за роман, який назвав «Корабельний кухар», але видавцеві ця на не сподобалася, і вони вирішили замінити її на «Острів скарбів».

Допитливий читач помітить у цьому творі деталі багатьох відомих пригодницьких книжок. Та Стівенсон і не заперечував цього. Він відверто говорив, що, наприклад, папуга до роману «прилетів» від Робінзона Крузо, а кістяка він запозичив з новели американського письменника Едгара По «Золотий жук».

До речі, історія, покладена в основу роману «Острів скарбів», не така вже й письменницька вигадка. В ті часи, як і сьогодні, багато хто марив незліченними скарбами піратів або їхніх жертв, що були завбачливо заховані в різних місцях земної кулі і які можна знайти за певними таємними знаками.

Наприклад, на острові, де більше чотирьох років прожив Александр Селькірк і який згодом було названо островом Робінзона Крузо, до цього часу шукають величезний скарб, який був там захований через декілька років після звільнення Селькірка.

Стівенсон ніби зібрав у своїй книжці всі особливості й знахідки пригодницької літератури, яку важко уявити без таємних карт, захованих скарбів і войовничих піратів. Першими слухачами і критиками ще не надрукованого роману були батько й пасинок письменника.

Стівенсон згадував, що коли необхідно було заповнити скриню Біллі Бонса, то батько письменника майже цілий день на звороті конверта з якогось ділового листа складав реєстр того, що мало бути у схованці колишнього пірата. Цей перелік майже повністю увійшов до роману.

Взагалі, Стівенсону вдалося наповнити свій твір деталями, які в уяві читача саме після цього роману були тісно пов'язані із світом пригод і таємниць: запальна піратська пісня, жахлива чорна мітка, таємнича карта й загублений у океані острів, повний золота, омитого кров'ю.

Успіх «Острова скарбів» забезпечив матеріальний достаток родини Стівенсона. Але прогресуюча хвороба вимагала зміни клімату, і тому він залишив любу Шотландію. Письменник, разом з усією родиною, вирушив у подорож до південних морів. Він оселився на островах Самоа, що в Тихому океані.

Місцеві жителі спочатку насторожено поставилися до чужоземця, адже звикли, що європейці в їхніх краях з'являлися тільки для того, щоб збагатитися. Але, Стівенсон не виказував зневаги до місцевого населення, натомість він радо приймав їх у своєму домі.

Він здавався місцевим жителям величезним палацом. Стівенсон залюбки слухав їхні оповідки із сивої давнини. Дуже скоро до помешкання Стівенсона самоанці заходили не лише послухати дивні й неймовірні історії господаря, а й із проханням допомогти.

Він радив їм, як захищати себе від колонізаторів, як краще облаштувати землю і де найвигідніше продати ті чи ті товари. Білі колонізатори недолюблювали письменника, зате місцеві жителі, на знак особливої поваги й довіри, дали йому ім'я Тузітала — білий вождь-оповідач.

Вони вірили в магічну силу його слова. А ця сила була великою, варто лише згадати якого розголосу наробила в Європі стаття Стівенсона про безсоромне грабіжництво островів провідними європейськими країнами, які колонізували Самоа.

Самоанці самотужки збудували дорогу до будинку Стівенсона й назвали її Дорогою подяки. Смерть письменника для місцевих жителів стала великим горем. Вони цілими селищами йшли попрощатися з Тузіталою. Рада вождів вирішила поховати його на вершині найвищої гори.

Однак дістатися туди було надзвичайно складно, адже гору з усіх боків оточував густий тропічний ліс і до того часу на неї не ступала жодна людина. Тоді найсильніші чоловіки вирушили в дорогу й ціною неймовірних зусиль прорубали у вологих джунглях просіку, щоб потрапити до місця останнього притулку людини, яка змогла перебороти долю.

А потім вожді, під страхом великої кари богів, заборонили всім стріляти біля гори, де було поховано Стівенсона, «щоб над його могилою могли спокійно співати птахи».

Розмірковуючи над долею письменника Стівенсона, не можна забувати: був іще й читач Стівенсон. З самого раннього дитинства він захоплювався романами Вальтера Скотта, історичні твори якого були сповнені пригод і подорожей.

Цікаво, що серед героїв романів великого шотландця Стівенсон знаходив своїх предків, не говорячи вже про те, що вони з В. Скоттом навіть мали спільних далеких родичів. А дід Стівенсона показував авторові «Айвенго» побудовані ним маяки.

Дід і батько письменника — морські інженери, що будували маяки, такі необхідні для урятування кораблів. Але Льюїс не міг слідувати сімейній традиції: з дитинства він багато й часто хворів, тому майже не ходив до школи, не грав з однолітками.

Проте, навіть лежачи у ліжку, він не сумував, тому що вмів фантазувати. А ще батько, годинами сидячи біля хворого на туберкульоз сина, розповідав йому захоплюючі історії про відважних розбійників, відчайдушні плавання, закопані скарби.

Батьки хотіли, щоб Льюїс здобув юридичну освіту, що він і зробив, закінчивши юридичний факультет Единбурзького університету. Але, як і раніше, його приваблювала лише література. Література й подорожі…

Щоправда, життя склалося так, що мандрувати йому доводилося не за власним бажанням, а через жорстоку необхідність. Спочатку, за приписами лікарів,— до м'якого клімату Франції, Голландії та Бельгії, потім — до Каліфорнії за нареченою, американкою Фанні Осборн, і наприкінці життя — на острови архіпелагу Самоа.

Стівенсон рано почав писати й друкуватися, але успіх прийшов лише після виходу роману «Острів скарбів».

Історія створення роману Вперше роман побачив світ у 1881 році. Реакція читачів була більш ніж несподіваною — автора буквально закидали листами з проханням назвати точні координати острова, адже там залишилися скарби.

Наївні сучасники так і не змогли повірити, що події роману — плід фантазії автора. Як же з'явилася ця книга?

Коли вона вийшла вперше, на ній була присвята: «Містеру Л. О.» — з приміткою, що «смак і фантазія» Л. О. допомогли авторові в написанні роману. Усі подумали, що це якийсь критик, а виявилося — хлопчик, Ллойд Осборн.

Одного разу, граючись зі своїм пасинком Ллойдом, Стівенсон намалював карту острова. «Як називається ця земля?» — запитав хлопчик. «Острів скарбів»,— не замислюючись відповів автор, навіть не підозрюючи, що він розпочав створювати свій знаменитий роман.

Кожного дня сім'я збиралася за одним столом, щоб послухати нові розділи майбутньої книги: про піратів, карту та скарби, про бунт та покинутий корабель, про сквайра Трелоні, і доктора, і повара на одній нозі.

Та члени сім'ї Стівенсона не були пасивними слухачами: вони вигадували нові пригоди, підказували імена героїв та назви місцевості. Батько письменника склав список речей, що знаходився у скрині «морського вовка». А Ллойд був першим критиком і редактором «Острова скарбів».

«Острів скарбів» — найвідоміший, але не єдиний твір Стівенсона. Йому належать романи «Чорна стріла», «Володар Баллантре», «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда». Писав Стівенсон до останнього дня свого недовгого життя, скінчити яке йому довелося на полінезійському острові Самоа, що у Тихому океані.

Рідні поховали його над морем, на вершині гори Веа. На могильному камені викарбувані його власні рядки: Під зоряним небом, на вітру Місце останнє виберу. Радісно жив я, легко помру.   На могилі моїй напишете так: «Тут він хотів залишити знак, З моря додому прийшов моряк, І мисливець вернувся з горбів».

Словничок Пригодницький роман — літературний жанр, який характеризується гострим сюжетом, супроводжується загадками, таємницями, несподіванками, напруженим розвитком подій.

1. Розділ СТАРИЙ МОРСЬКИЙ ВОВК У ЗАЇЗДІ «АДМІРАЛ БЕНБОВ»   Коли відбуваються події, описані в романі? Від чийого імені ведеться оповідь? Як називається заїзд ? Як виглядає старий моряк? Який напій він полюбляв? Як просив моряк себе називати? Експрес-опитування

Чим він займався щодня? Як Джим став співучасником його тривог? Чому хлопець і його матір мало уваги звертали на дивного пожильця? Одного разу до заїзду прийшов незнайомець, якого капітан назвав… Що трапилося з капітаном? Яке татуювання було у моряка? Експрес-опитування

2 Розділ. “ЧОРНИЙ ЗНАК”     Кого вважає капітан з усіх тут лише вартого доброго слова?  Кого капітан побачив в кутку?  Що обіцяє він дати Джиму за чарочку рому?  Чим був стривожений після цієї зустрічі Біллі?  На що полюють вороги Білла?  Ким раніше був капітан Білл? Експрес-опитування

 Кого треба стерегтися найдужче?  Кого побачив Джим після похорон батька на дорозі?  Про що він просить хлопця?  Що відбилося на обличчі Білла?  Що переклав сліпий у долоню Білла?  Що сталося далі з Біллом? Експрес-опитування

 Налякані, Джим із матір'ю побігли за допомогою ….  Але його жителі, почувши ім'я капітана Флінта …  В кімнаті померлого вони знайшли …  В ній було чимало всякої всячини:  На споді лежав …  Коли вони вискочили з будинку, побачили … Експрес-опитування

 Оскільки ніч була місячна, Джим та його мати сховалися …  Ватагою керував …  У будинку вони шукали …  На допомогу Джиму та матері прийшов …  Пірати кинулися тікати, залишивши …  Він збився з дороги й загинув … Експрес-опитування

3 Розділ. “КАПІТАНОВІ ПАПЕРИ”    До кого поспішив за допомогою Джим?)  У кого гостював у цей вечір лікар?  Хто такий сквайр …  Що передав Джим лікареві?  Хто такий Флінт?  у кишені лікаря лежить ключ, який … Експрес-опитування

 Усередині там були дві речі …  Лікар обережно розкрив конверта, і з нього на стіл випала …  Острів формою своєю нагадував …  Гора в центрі острова мала назву…  Біля останнього хрестика було написано …  Сквайр назавтра збирається вирушити … Експрес-опитування

 На спорядження судна він збирається витратити …  Гокінс буде в нас …  Лівсі — …  Сам Трелоні — …  Є тільки одна людина, якої побоюється лікар …  Тому що Трелоні … Експрес-опитування

 Шхуна, яку найняв Трелоні, мала назву…  У доборі команди йому неабияк допоміг …  Звати його …  В шинку «Підзорна труба» Джим побачив …  Дорогою до корабля Сілвер розповідав Джиму …  І хлопцеві здалося, що з Сілвера може бути … Експрес-опитування

Домашнє завдання. Підручник с.206-207 Читати розділи “Порох і зброя”, “Плавання”, “Що я почув , сидячи в діжці з-під яблук”