Презентація на тему:
Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі, їх взаємодія і взаємовпливи. Веди як пам’ятка світової літератури

Індри Агні

И того, чего нет,— не было, И не было того, что есть. Ни воздуха, ни вечного неба, Ни понятий ТАМ или ЗДЕСЬ. Было только само движенье — Безначально туда и сюда, Было только тьмы напряженье, И глубже глубин вода. Ни смерти, ни бессмертия не было, Как не было ни ночи, ни дня, Только не задевавшее небо Единое дыхание огня, Ибо мрак в пучине таился, В пучине безвидных вод, И вот из огня явился Мир жизни в безднах пустот. Кто владеет тайной рожденья? Кто в силах силою слов Представить нам ход сотворенья Сотворивших миры богов, Что себя же создали сами? Кто на это найдет ответ? Даже Тот, Кто свыше следит за мирами,— Может быть, знает, а может — нет...

Сонце святе, що все віда, встає перед поглядом світу, Коні блискучі несуть його. І перед сонцем, Оком світовим, зникають, як злодії, темрява й зорі. Промені, наче палкії вогні, освітили живучих. Сурія, прудкий їздець! Ти нам світло приносиш, Сяєвом небо сповняєш! Перед богами ти сходиш, Ти очищаєш, од лиха борониш! Ти світлом вкриваєш Землю і люди, а небо й повітря ти нам заливаєш. Міряєш ночі і дні, споглядаєш створіння наземні. Сім ясних коней твій повіз везуть, о Сурія, боже! Боже-споглядачу, маєш вінець ти з проміння над чолом. Їде твій повіз, сім коней упряг у ярма окремі. Вглядівши сяйво твоє, що блищить після темряви ночі, Падаєм ниць: ти найвищий з богів! Ти Найкращєє світло! О доброчинець, зійшовши сьогодні високо на небо, Тугу з серденька мого прожени, а з лиця мого блідість. Кидаю блідість пташкам лісовим, щоб мені не марніти, А жовтяницю на жовтії квіти я кину. Син Адіти встав потужний,— він ворога мого поборе! Сам же не маю я сили змагатися з лихом жерущим.

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про Біблію.