Презентація на тему:
Інтелектуальна гра

Інтелектуальна гра “Гостини в Рудого Панька”

Упізнайте за портретом … На возі сиділа гарненька дочка з круглим личком, з чорними бровами, що рівними дугами зводилися над ясними карими очима, з безжурно усміхненими рожевими устами, з зав’язаними на голові червоними і синіми стрічками, які разом з довгими косами і пучком польових квітів, дорогоцінною короною лежали на її чарівній голівці

…Повненькі щічки в козачки були свіжі та яскраві, як мак найніжнішої рожевої барви, коли, вмившися божою росою, палає він, розправляє листочки і чепуриться перед сонечком вранішнім; що брови, мов чорні шнурочки, що їх купують тепер для хрестиків та дукачів дівчата наші у москалів, які ходять по селах з коробками, рівненько посхилявшися, немов дивилися у ясні очі; що ротик, на який дивлячись облизувалися тодішні парубки, мовби на те й створений був, щоб виводити солов’їні пісні; що волосся її, чорне, як крило ворона, і м’яке, як молодий льон (тоді ще дівчата наші не заплітали волосся в дрібушки, перевиваючи красивими, яскравими скиндячками), дрібно кучерявлячись, спадало на шитий золотом кунтуш.

…І дівчина на порі сімнадцятої весни, оповита присмерком, несміливо оглядаючись і не випускаючи дерев’яної закрутки, переступила поріг. В півпрозорій імлі горіли привітно, мов зірочки, ясні очі; блищали червоні коралі, і від орлиних парубкових очей не могло сховатися навіть те, як соромливо запаленіло її обличчя

“ Брешуть люди , я зовсім не гарна. – Але свіже, жваве, юне личко, з блискучими чорними очима та невимовно привабливою усмішкою, що пропікала душу, майнувши в дзеркалі, враз довело інше. – Хіба чорні брови та очі мої, – казала далі красуня, не випускаючи дзеркала,– такі гарні, що вже подібних до них немає й на світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? І в щоках? І в губах? Ніби гарні мої чорні коси? Ух! Їх можна злякатися увечері: вони, як довгі гадюки, переплелись та обвились круг моєї голови. Я бачу тепер, що я зовсім не гарна!– І, відхиляючи трохи далі від себе дзеркало, скрикнула: – Ні, гарна я!”

Відповіді “Сорочинський ярмарок”. Параска “Вечір проти Івана Купала”. Пидорка “Майська ніч або утоплена”. Ганна “Ніч перед Різдвом”.Оксана

Літературне лото Учасникам роздаються текстові картки, де необхідно вставити пропущене слово. Відповідь зараховується, якщо речення не тільки відтворено, але й названо повість, з якої воно взято.

Очі в нього загорілися…, розум змішався…, як божевільний, ухопився він за (...), і безневинна кров бризнула йому межи очі… Диявольский регіт загримів з усіх боків. Спочатку страшно здалося Вакулі, коли піднявся він від землі на таку висоту, що нічого вже не міг бачити знизу, та пролетів, як муха, під самим місяцем так, що якби не нахилився трохи, то зачипив би його (...).

У той-таки час увійшла бабуся, низенька, справжній (...) у чепчику, з двома панночками – білявою й чорнявою. Дід не любив довгих зборів: зашив (...) в шапку; вивів коня. На ранок, ще й півень вчетверте не проспівав, як дід був уже в Конотопі.

Пацюк роззявив рота, подивився на (...) і ще більше роззявив рота. Тоді (...) вискочив з миски, шубовснув у сметану, перекинувся на другий бік, підскочив угору і якраз потрапив йому в рот. Нарешті, через чотири дні після цього всі побачили викочену з сарая у двір (...). Кучер Омелько, він же городник і сторож, ще з самого ранку стукав молотком і прибивав шкіру, відганяючи безперестану собак, що лизали колеса.

На ярмарку трапилася дивна пригода: скрізь пішла чутка, що десь між крамом з’явилася (...). Але в той самий час, коли коваль готувався бути рішучим, якийсь злий дух проносив перед ним усміхнений образ Оксани, що говорила глузливо: “Дістань, ковалю, (...), вийду за тебе заміж!”

Довго думали чумаки, спершись підборіддями на батоги; покрутили головами і сказали, мовляв, не чули ще вони такого дива на хрещеному світі, щоб гетьманську грамоту украв (...). Зирк – червоніє маленька квіткова (...) і, неначе жива, рухається. Справді, дивно! Рухається і дедалі більшає, більшає і червоніє, як жаринка. Спалахнула зірочкою, щось тихо затріщало, і квітка розкрилася перед його очима, як вогонь, осяявши й інші навколо себе.

–Ну, Вакуло! – пропищав чорт, не злазячи з ковалевої шиї, ніби боячись, щоб той не втік. – Ти знаєш, що без (...) нічого не робиться. Парубоче, найди мені мою мою (...)! Вона страшна відьма: мені не було від неї спокою на білому світі.

Ведучий називає слова:

Як ми з козаками цитати добирали... до ілюстрацій

Упізнайте за реплікою –Щоб ти подавився, паскудний бурлако! Щоб твого батька горшком по голові стукнуло! Щоб він посковзнувся на льоду, антихрист проклятий! Щоб йому на тім світі чорт бороду обсмалив!

– Це я – твій друг; все зроблю для товариша й друга! Грошей дам, скільки хочеш, – пискнув він йому на ліве вухо. – Оксана буде сьогодні ж наша, – прошепотів він, нахиляючи свій писок до правого вуха. Коваль стояв роздумуючи.

– Дуже рада, пані моя, що маю честь особисто засвідчити вам мою пошану. А разом з решпектом дозвольте подякувати за гостинність вашу моєму племінникові Іванові Федоровичу, що дуже він нею хвалився. Чудесна у вас гречка, пані! Я бачила її, під’їжджаючи до села. А дозвольте дізнатися, скільки кіп ви маєте з десятини?

– Бога ради, доброчесна Солохо, – говорив він, тремтячи всім тілом. – Ваша добрість, як сказано в писанії Луки, глава трина.. трин… Стукають, їй – богу, стукають! Ой, сховайте мене куди- небудь.

Відповіді “Сорочинський ярмарок”. Хівря “Ніч перед Різдвом”.Чорт “Іван Федорович Шпонька та його тітонька”. Василина Кашпорівна Цупчевська “Ніч перед Різдвом”. Дяк

Які повісті Гоголя могли б проілюструвати ці малюнки

Відтворить мовою оригіналу М.В.Гоголь “Повесть о том , как поссорился Иван Иванович с Иваном Никифоровичем” Відтворіть слово 3 „Что ж это значит?- подумал Иван Иванович.-Я не видел никогда (…) у Ивана Никифоровича. Что ж это он? Стрелять не стреляет, а (…) держит? На что ж оно ему?” 1. Славная (…) у Ивана Ивановича! отличнейшая! А какие смушки! Фу ты, пропасть, какие смушки! сизые с морозом! Я ставлю бог знает что, если у кого-либо найдутся такие! 2. Потом велит Гапке принести чернильницу и сам, собственною рукою, сделает надпись над бумажкою с семенами: ,,Сия ( ) съедена такого-то числа”. Если при этом был какой-нибудь гость, то: ,,участвовал такой-то”.

4. „Я повторяю, как вы осмелились, в противность всех приличий, назвать меня (…)?” 5. Сколько ни старались в суде скрыть дело, но на другой же день весь город узнал, что (…) Ивана Ивановича утащила просьбу Ивана Никифоровича. 6. Если будете подходить к площади, то, верно, на время остановитесь полюбоваться видом: на ней находиться (…), удивительная (…)! Единственная, какую только вам удавалось когда видеть! Она занимает почти всю площадь. 7. Боже, сколько воспоминаний! Я двенадцать лет не видел (…).Здесь жили тогда в трогательной дружбе два единственные человека, два единственные друга. Відповіді: бекеша, дыня, ружье, гусак, свинья, лужа, Миргород.

Чия це оселя? Хто з героїв тут мешкає?

Невисокі в нього хороми: хата на вигляд, як і в звичайних козаків, і в ній одна світлиця; та вистачає місця там і йому, і дружині його, і старій служниці, і десятьом добірним хлопцям. По стінах угорі - дубові полиці. Густо на них стоять миски, горшки для трапези. Є між ними і келехи срібні, і чарки, оправлені в золото, даровані і здобуті на війні. Нижче висять дорогі мушкети, шалі, пищалі, списи. Волею й неволею перейшли вони від татар, турків та ляхів;(…) Під стіною, внизу, дубові, гладенько витесані лави. Біля них, перед лежанкою, висить на мотузках, протягнутих у кільце, вгвинчена в стелю, колиска. У всій світлиці долівка гладенько вирівняна й вимазана глиною”

А втім, дахи всі вкриті очеретом; верба, дуб та дві яблуні поспиралися на них своїми розлогими вітами. Поміж деревами мигтять і виходять навіть на вулицю невеличкі віконця з різбленими побіленими віконницями.” “Еге, будиночок таки не поганий. Мені подобається, що до нього з усіх боків прибудовано сіни та сінці, отож, коли глянути на нього здаля, то видно самі тільки дахи, що сидять один на одному, що дуже скидається на тарілку, повну млинців, а ще краще на губки, що наростають на дереві.

Відповіді “Страшна помста”. Хутір пана Данила “Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”. Будиночок Івана Івановича

Практикум із стилістики Які з виділених слів використав перекладач Він (нахилив, нагнув, схилив) голову і бачив, як трава, що була мало не під ногами його, здавалось, росла глибоко й далеко, і що над нею (текла, струменіла, лилася) прозора, як гірське джерело, вода, і трава уявлялась дном якогось світлого, прозорого аж до самої глибини, моря; принаймні, він бачив ясно, як він відбивався в ньому разом із старою, що сиділа на спині. Він бачив, як замість місяця світило (казна-яке, бозна- яке, якесь) сонце; він чув, як блакитні дзвіночки,схиляючи свої голівки, (дзвеніли, бриніли, дзвенькотіли); він бачив, як із-за осоки випливала (русалка, німфа, ундіна) майнула спина й нога, опукла, (туга, рельєфна, пружна), вся ніби з блиску й мерехтіння. Вона обернулась до нього - ось, її (лице, обличчя, лик) з очима, світлими, (променистими, сяючими, блискучими) гострими, зі співом, що проймав душу, уже наближалось до нього,уже було біля поверхні і, затремтівши іскристим сміхом, віддалялося... (М.Гоголь.Вій.)

Відповіді: нахилив, струменіла, якесь, бриніли, русалка, пружна, обличчя, променистими.

Конкурс домашніх завдань Найцікавіше питання Бюро знахідок Допоможіть відновити зіпсовані написи на листівці Вернісаж дитячих малюнків Хто з цих літературних героїв міг би потоваришувати, а хто посваритися? Читаю Гоголя. Дрожу. По кругу страшному хожу. Луна стекает по ножу, и папоротник каплет кровью. Читаю ужасы - к здоровью! По небу с ведьмами лечу. Куда-то падаю. Кричу… Открыв глаза в навозной луже, свинью усами щекочу. Подсолнухи, шинки, обозы, галушки, груши, кисели грибы, арбузы, уши, рожи…Читаю. Плачу. Хохочу. От счастья вытираю слезы. На Украине жить хочу!

Від тітоньки Вас... ...шпор... Цу...ч...ської Хутір Витребеньки Любому племінникові Івану Ф...ови...у Шпоньк...

Хто з цих героїв міг би потоваришувати, а хто посваритися? Солоха Вій Чорт Вакула Параска та Хівря Левко