Презентація на тему:
Достоєвський Федір Михайлович

Достоєвський Федір Михайлович Якщо ти прямуєш до мети і станеш дорогою зупинятися, щоб жбурляти камінням у всяку гавкаючий на тебе собаку, то ніколи не дійдеш до мети Ф. М. Достоєвський

Народився 30 жовтня року в багатодітній сім'ї лікаря. Перші 16 років життя Достоєвський провів у скромній казенній квартирі при лікарні. Атмосфера в домі була досить важкою. Ще в ранньому віці майбутній письменник відчув деспотичний характер батька і пізніше не любив згадувати про нього. В одній з чорнових нотаток до роману «Підліток» Достоєвський писав: «Є діти, які з дитинства вже замислюються над своєю сім'єю, з дитинства ображені неблаговидністю   батьків   своїх...»   Це письменник сказав про себе самого.

Батько Михайло Андрійович Достоєвський (1787 -1839). Був лікарем в Маріїнській лікарні Московського виховного будинку (тобто в лікарні для незаможних) МАТИ МАРІЯ ФЕДОРІВНА (1800-1837) Малограмотна, прекрасна, весела, господарська, товариська, завжди охайна, добра жінка. Вийшла заміж у 19 років. Народила 8 дітей - 4 синів і 4 дочок.

 Дитинство письменника багато в чому скрашувала дружба зі старшим братом Михайлом. Їх об'єднували спільні зацікавлення, обидва вони рано прилучилися до літератури і часто обмінювалися враженнями від прочитаного. Почуття дружби та прихильності брати зберегли на все життя. Старший брат Михайло Михайлович Достоєвський (1820 - 1864)

 Початковим навчанням Достоєвського займалися спочатку батьки та платні вчителі. У 1833 році він разом із братом Михайлом продовжив освіту у приватних пансіонах. Незабаром після смерті матері, навесні 1837 року, батько відвіз двох найстарших синів Михайла та Федора в Петербург для підготовки до вступу в Головне інженерне училище, куди майбутній письменник був зарахований у січні наступного року.

Окрім вивчення спеціальних предметів, він із захопленням займався словесністю, історією та малюванням, але особливу увагу приділяв читанню. На період навчання в інженерному училищі припадають і перші літературні спроби Достоєвського. Відомо, що він у цей час написав історичні трагедії «Борис Годунов» і «Марія Стюарт», які не збереглися.

  У 1839 році несподівано помирає батько.У 1843 році Достоєвський закінчив училище і був зарахований на службу в Інженерний департамент, але через рік вийшов у відставку в чині поручника. Тоді ж за невелику одноразову суму відмовляється від спадкових прав на тульські маєтки, вирішивши розпочати нове життя — життя професійного письменника.

Живучи в Петербурзі майже рік письменник працював над своїм першим романом «Бідні люди», опублікованому в «Петербурзькому збірнику» (1846). Його поява принесла Достоєвському славу.У центрі цього роману в листах — історія чистого,піднесеного кохання чиновника Макара Дєвушкіна та Вареньки Доброселової, розкрита з надзвичайною теплотою та ліризмом. Роман «Бідні люди» відкривав цілий цикл творів Достоєвського, присвячених життю різних верств населення Петербурга: «Двійник» (1846), «Хазяйка» (1847), «Неточка Незванова»(1849).  Одним із найпоетичніших творів письменника цього періоду є повість «Білі ночі» (1848), головний герой якої живе у фантастичному світі, створеному власною уявою.

Навесні 1846 року Достоєвський познайомився з М. Петрашевським і незабаром став завсідником. На зібраннях, які відбувалися на квартирі Петрашевського,обговорювалися політичні, філософські та соціально-економічні питання,обстоювалася відміна кріпацтва, реформи суду та друку, пропагувалися ідеї утопічного соціалізму. У 1849 році Достоєвський як член гуртка Петрашевського був заарештований і засуджений,Достоєвського,зокрема, засудили до чотирьох років каторжних робіт і вічну солдатчину.

Пережиті роздуми та муки він змалював у «Записках з мертвого дому» (1862), порівнявши їх зі стражданнями людини, похованої живцем і позбавленої особистості.

 У 1859 році Достоєвському дозволили піти у відставку та повернутися в Петербург, де він спробував продовжити літературну кар'єру. За час перебування в Сибіру він одружився із вдовою відставного чиновника Марією Ісаєвою, але цей шлюб виявився нещасливим.Вона померла.

Першим твором, опублікованим Достоєвським після повернення із Сибіру, був роман «Зневажені та скривджені» (1861), в основі сюжету якого лежать трагічні історії двох сімей: бідного дворянина Іхменєва та фабриканта-англійця Сміта, розорених та знедолених багатим авантюристом князем Валковським. Розробка теми «Зневажених та скривджених» була продовжена і чи не з найбільшою художньою силою втілена в романі «Злочин і кара» (1866) — в одному із найскладніших і найдовершеніших творів Достоєвського, навколо якого і по сьогодні тривають суперечки. Як відзначав письменник, його новий роман -— це «психологічний звіт одного злочину», який вчинив бідний студент Родіон Раскольников, убивши стару лихварку та її сестру. Родіон Раскольников учинив його після тривалих і болісних роздумів про свою долю, про долю всіх «зневажених та скривджених», про соціальні та моральні закони, за якими живе людство. Спираючись на історичні приклади ,головний герой дійшов висновку, що всі люди поділяються на незвичайних, яким заради високих цілей «все дозволено», і звичайних, які повинні терпіти та підкорятися.    Не менш важливими та проблемними творами в літературній спадщині Достоєвського стали романи «Ідіот» (1868) і «Біси» (1871-1872). Трагедія особистості, біль за людину знаходять вияв у романі «Підліток» (1875).

 У 1867 році Достоєвський одружився зі своєю стенографісткою Анною Сніткіною, яка стала для нього по-справжньому близьким і відданим другом. У тому ж році, щоб позбавитися кредиторів, сім'я Достоєвських надовго виїхала до Західної Європи, живучи в Німеччині, Швейцарії, Італії. Лише наприкінці 1871 року, після того, як письменникові вдалося частково сплатити борги, він зміг повернутися до Петербурга.

   Останній роман Достоєвського «Брати Карамазови», над яким письменник працював останні два роки свого життя, став своєрідним підсумком його творчості, де з граничною повнотою та яскравістю окреслене все коло морально-етичних, філософських і соціальних питань, які хвилювали письменника.

Федір Достоєвський помер 28 січня 1881 року від прогресуючої хвороби легень через кілька місяців після свого полум'яного виступу в пам'ять О. Пушкіна.

Памятники Достоєвському

Меморіальні дошки Барельєф на балконі квартири, в якій Достоєвський написав роман «Гравець». Баден-Баден Меморіальна таблиця (Вільнюс, вул. Діджейі, 20) Женева, меморіальна дошка на будинку, в якому жив Достоєвський