Презентація на тему:
Анекдот як явище сміхової народної традиції

Анекдот як явище сміхової народної традиції

Синонімічний ряд назв Анекдот Жарт Бувальщина Дотеп Байка Прибаютка Билиця Небилиця Можебилиця Придибашка Гумореска Втішка Несусвітка Теревені Побрехенька

Об’єкт дослідження: народна сміхова культура в її традиційному вираженні Предметом дослідження є анекдот як жанр фольклору, органічний складник національної сміхової традиції

Мета дослідження: дослідити анекдот як складник традиційної сміхової культури.

Завдання дослідження є такими : *вивчити проблему походження сміхових явищ культури та дати їх загальну характеристику; *окреслити в головних рисах процес становлення та розвитку жанру анекдоту в загальнонаціональній фольклорній культурі; *проаналізувати сюжетний репертуар анекдоту і простежити джерела його поповнення; *розглянути змістові характеристики та художню форму жанру; виявити комунікативні функції анекдоту, особливості побутування та взаємозв'язки з іншими сміховими формами; *дати тематико–сюжетну класифікацію жанру анекдоту.

Методи дослідження: у роботі використано аналіз явищ традиційної народної культури. Розгляд процесів становлення анекдота як жанру та формування традиційного репертуару здійснено методами історико-типологічного й історико–генетичного зіставлення. У дослідженні жанрової специфіки традиційного анекдоту застосовано окремі здобутки структурного аналізу.

ГЕНЕЗА СМІХОВИХ ЯВИЩ КУЛЬТУРИ СМІХ за міфологічної доби сучасне значення архаїчні ритуали сміх – ознака живих моральна цензура ініціації примус заборона засміятися сміху щоб щоб не бути з'їсти мертвичину чи оживити покараним тілесними ушкодженнями

Легендарні герої національних анектодів Україна – Козак Мамай  Східні країни – Молла ( Ходжа) Насреддин  Азербайджан – Бахул  Туреччина – Абу Адам  Болгарія – Хитрий Петро  Білорусь – Нестерко  Казахстан – Алдар Косе  Німеччина – Ойленшпігель, Мюнхаузен  Польща – пан Ковальській  Молдова – Пекола

Козак Мамай Молла ( Ходжа) Насреддин Хитрий Петро Німеччина –Мюнхаузен Алдар Косе

Відомі збирачі та дослідники українського фольклору Борис Грінченко Іван Франко Дмитро Яворницький

Анекдот ( грецької - anerdotos – невиданий ) – означає: коротку розповідь про історичну особу, подію; жанр фольклора, коротке видумане гумористичне оповідання з неочікуваним закінченням.

Жанрові ознаки анекдота Усність побутування Локанізм, діалогічність Моральна самоцензура Фабульність Орієнтація на достовірність Подібність з казкою та прислів'ям Одиниця комунікації Демократизм Здатність до варіативності трансофмації

  образи представлені типологічними парами багач, пан – бідняк,селянин, слуга піп – селянин, наймит, жебрак українець – росіянин, молдаванин, єврей  хитрун – одурений селянин – чорт, суддя, багач теща – зять митці ( художник, артисти, музиканти тощо) – їхні шанувальники суддя – злодій  водій – пасажир

пасажир – контролер кум – кума скупий – хитрий лікар – пацієнт вчитель – учень солдат – генерал чоловік – жінка мудрий – дурний батько – син мати – дочка сусідка – сусідка  бабуся – онук .

Сміймося! Здоровіші й веселіші будемо, адже, як казав Віктор Гюго: “Сміх – це сонце, яке проганяє зиму з наших облич”.