X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Таджикистан в 90 роках

Завантажити презентацію

Таджикистан в 90 роках

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Підготувала студентка 1-Б курсу Ховрак Наталія {

Слайд 2

20 років порівняно зі стародавнью історією нашого народу є невеликим періодом, але шлях, який ми пройшли за цей невеликий історичний термін, можна порівняти з багатьма десятиріччями. Президент Таджикистану Эмомалі Рахмон

Слайд 3

9 вересня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради республіки одноголосно прийняла постанову «Про державну незалежність Республіки Таджикистан» та оголосила цей день Днем державної незалежності країни. Саме з цієї дати розпочався відлік новітньої історії країни. Разом з тим незалежність та суверенітет держави, що були досягнуті після століть самовідданої боротьби та стійкості народу, висунули досить відповідальне й водночас почесне завдання щодо відбудови нової держави, яка б відповідала інтересам народу країни. Проте втілення в життя цього завдання було пов’язане з багатьма труднощами, і таджики мали скласти надзвичайно серйозний іспит перед лицем історії, аби досягнути справжнього суверенітету своєї новоствореної держави. Ці роки для народу республіки були доленосними, оскільки враховуючи нав’язану внутрішніми та зовнішніми силами громадянської війни 1992–1997 рр. потребували від кожного таджика щирого прагнення в ім’я досягнення миру і спокою в країні, самовідданої праці заради відбудови конституційного ладу, поновлення діяльності паралізованих інститутів влади, досягнення порозуміння та національної єдності, повернення на Батьківщину близько одного мільйона біженців і вимушених переселенців, організації діяльності системи управління соціально-економічним життям країни. Незважаючи на численні труднощі та перешкоди, народ Таджикистану з гідністю подолав їх і заклав міцний фундамент своєї суверенної держави. Після досягнення миру та національної згоди 1997 р. й ліквідації наслідків громадянського протистояння в країні були успішно реалізовані політичні та соціально-економічні реформи, що їх було розпочато 1994 р. У результаті цих реформ у країні було досягнуте стабільне щорічне економічне зростання, забезпечені основні права і свободи громадян, вільна діяльність політичних партій та рухів на засадах багатопартійної системи, закладені основи громадянського суспільства. Це дало змогу всебічно аналізувати ситуацію в країні, що склалася після набуття незалежності, та визначити цілі й завдання щодо забезпечення подальшого розвитку країни. Водночас керівництву республіки вдалося в умовах реалій сучасного світу в контексті нових загроз безпеці визначити оптимальний шлях гармонійного входження країни в міжнародний простір з урахуванням забезпечення національних інтересів. За короткий проміжок часу Таджикистан став повноправним суб’єктом світового співтовариства та визнаним членом багатьох міжнародних і регіональних організацій, у рамках яких зараз бере активну участь у вирішенні важливих глобальних і регіональних проблем. Проголошена керівництвом країни «політика відкритих дверей» дає змогу Таджикистану встановити й успішно розвивати рівноправне та взаємовигідне співробітництво з більшістю країн світу. На сьогодні незалежність республіки визнана 147 країнами світу, зі 122 з них установлені дипломатичні відносини, що свідчить про зростання авторитету країни на міжнародній арені.

Слайд 4

Столиця: Душанбе. Місцезнаходження: південний схід Центральної Азії. Територія: 143,1 тисячі квадратних кілометрів. Населення: 7,487 тисячі осіб — на 01.07.2010 року. Валюта: сомоні, введена в жовтні 2000 року. Державний кордон: довжина 700 кілометрів з заходу на схід, 350 кілометрів з півночі на південь. На заході та півночі Таджикистан межує з Узбекистаном (910 кілометрів) та Киргизстаном (630 кілометрів); на півдні — з Афганістаном (1030 кілометрів та на сході — з Китаєм (430 кілометрів). Географія Республіки Таджикистан гориста з висотами з різницею від 300 до 7495 метрів над рівнем моря. Гори належать до найвищих гірських системт Центральної Азії та становлять 93% загальної території країни. На півночі розташована Фер ганська долина, тоді як в північно-західній та в центральній частинах — Туркестанська, Зерафшанська, Гісарська та Алайська гірські системи. Південний схід може похвалитися вражаючою гірською системою Памір (її найвища гора — пік Сомоні висотою 7495 метрів — є однією з найвищих вершин світу); тоді як на південному заході — Вахш, Гісар та ін і долини.

Слайд 5

ПРАПОР ТАДЖИКИСТАНУ ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ ТАДЖИКИСТАНУ

Слайд 6

Шлях до Незалежності Таджики мають стародавню традицією національної державності, що сягає епічних часів, які залишили свій слід в історії. Це була епоха легендарної династії Пешдодійців, під час правління якої почали відзначати найдавніше свято Навруз, та героїчної династії Кейанідів — саме тоді народився пророк Заратуштра і з’явилася зороастрійська релігія. Згодом предки таджицького народу створили декілька великих розвинутих держав, зокрема Согдійську, Бактрийську та Хорезмську, що залишили яскравий та неповторний слід у світовій історії й цивілізації людства, були невід’ємною політичною і культурною частиною Ахеменідської, Кушанської й Сасанідської імперій. Чергову сторінку історії державності таджиків відкрили імперії Тахиридів, Гуридів і Саффаридів, які вибороли незалежність від арабського халіфату. Вінцем державності таджицького народу було створення держави Сама нідів (IX–XI ст. н е.), що визначило традиції державності для династичних правителів Центральної Азії та суміжних територій на багато віків, аж до приєднання Центрально-Азійського регіону до Російської імперії в XIX ст. У постсаманідську епоху, під час правління тюрксько- монгольських династій, таджики завдяки своїм багатовіковим традиціям у галузі управління державою були воістину державотворчим народом. Саме ця обставина сприяла тому, що в багатьох державних утвореннях до початку ХХ ст. їхньою державною мовою була таджицька, в управлінських апаратах ключові позиції займали представники таджицького народу. Унаслідок того цей історичний відрізок часу став епохою розвитку та поширення таджицької культури і науки, подарувавши світові величезну плеяду поетів, мислителів та вчених, зокрема Рудакі, Фірдоусі, Авіценну, Беруні, Хайяма, Румі, Доніш та багатьох інших.

Слайд 7

Після Жовтневої революції 1917 р. й утворення СРСР самовіддана боротьба і намагання таких політичних діячів, як Шириншо Шотемур, Насратулло Махсум, сприяли заснуванню 1924 р. Таджицької Автономної Радянської Республіки та її перетворення 1929 р. на Радянську Республіку Таджикистан у складі Радянського Союзу. Цей період, незважаючи на усі свої неоднозначні та суперечливі процеси, у цілому відіграв величезну роль в історії таджицького народу і становленні його державності. 9 вересня 1991р. Верховна Рада Республіки Таджикистан прийняла постанову «Про державну незалежність Республіки Таджикистан», що означало остаточний вихід республіки зі складу СРСР та подальший шлях її самостійного розвитку. Того ж дня було прийнято Заяву про Державну незалежність Республіки Таджикистан, і 9 вересня оголошено Днем державної незалежності Республіки Таджикистан. Проголошення політичної та державної незалежності було найбільшою подією в тисячолітній історії таджицького народу. Проте це стало для нього також серйозним іспитом у справі створення вільної незалежної держави і відродження національних традицій державності. Зважаючи на те що розпад такої потужної імперії, як Радянський Союз, був на руку певним державам і силам, які мали свої геополітичні інтереси у світовому та регіональному масштабах, найважливішим завданням у цей період було згуртування всіх політичних сил і загалом народу заради зміцнення національної держави і забезпечення дійсної незалежності країни. Але, на жаль, ця історична місія не була здійснена повною мірою, оскільки тодішній уряд та існуючі на той момент політичні сили в особі Комуністичної партії, Партії ісламського відродження (ПІВТ), Демократична партія (ДПТ), рух «Растохез» та інші були не здатні поставити інтереси держави вище за свої політичні, групові та особисті. З іншого боку, вони не врахували й об’єктивно не оцінили ситуацію в регіоні та наміри певних закордонних сил щодо досягнення геополітичних цілей, зокрема шляхом втягування Республіки Таджикистан в орбіту своїх інтересів. Ця обставина була одним із вирішальних факторів того, що після проголошення незалежності 9 вересня 1991 р. між існуючою владою та партійно-господарською елітою, з одного боку, і новими політичними силами, які проголосили себе опозиційними, з іншої, почалася жорстока боротьба за владу, що призвело кінець-кінцем у травні 1992 р. до кровопролиття і громадянської війни, яка тривала до 1997 р Громадянська війна, що стала однією з найбільших і кривавих на пострадянському просторі, призвела до тяжких соціально-економічних, політичних і духовних наслідків, значних людських жертв, серйозно вплинула на внутрішню та зовнішню політику суверенного Таджикистану. Братовбивча війна, за приблизними оцінками, забрала 157 тис. життів, залишила 55 тис. дітей сиротами, 25 тис. жінок удовами, зробила біженцями близько 1 млн. осіб. Економіка країни зазнала величезних втрат, які, за різними оцінками, становлять до 10 млрд. доларів

Слайд 8

Чітке розуміння страшної загрози братовбивчої війни мобілізувало патріотичні сили країни на посилення дій щодо встановлення миру і національної злагоди як єдиного шляху збереження незалежності Таджикистану. Поворотним моментом у цьому напрямі було скликання XVI по за чергової Сесії Верховної Ради республіки, що відбулася в місті Худжанді в листопаді-грудні 1992 р. за підтримки і сприяння всіх патріотично налаштованих сил країни. У сесії також взяли участь представники опозиції. З урахуванням існуючих несприятливих умов першочерговим завданням сесії було поновлення конституційного ладу в країні та діяльності пара лізованих у результаті громадянського протистояння державних органів влади. Для цього депутати переобрали керівництво парламенту та Уряд країни, визначили першочергові завдання щодо її виведення з кризової ситуації та основні напрями розвитку на довгострокову перспективу. Керівництво країною було покладено на новообраного Голову Верховної Ради Емомалі Рахмона. Найважливіше значення XVI Сесії Верховної Ради полягало в тому, щи вона сприяла реальному сприйняттю небезпеки руйнування країни і визна- чила необхідність єднання всієї нації заради збереження єдиної та цілісної держави. Про це свідчать прийняті на сесії закони «Про загальну амністію» та «Про біженців», що заклали фундамент для подальшого досягнення миру між протидіючими сторонами та забезпечення національної злагоди. Нове керівництво країни відповідно до прийнятих на XVI Cесії Верховної Ради рішень уже 1993 р. розпочало процес повернення біженців до місць постійного проживання, відбудови зруйнованих під час воєнних дій промислово-господарських об’єктів та житлового сектора, вжито заходів щодо припинення воєнних дій і вирішення конфлікту мирними шляхами. З квітня 1994 р. по червень 1997 р. між Урядом Таджикистану та Об’єднаною таджицькою опозицією (ОТО) пройшло вісім раундів переговорів і декілька зустрічей на найвищому рівні між Президентом Республіки Таджикистан Емомалі Рахмоном та керівником ОТО Саїдом Абдулло Нурі. Ці переговори проходили під егідою ООН та за участі країн-гарантів: Росії, Ірану, Афганістану, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану, Пакистану і Туркменістану, які зробили вагомий внесок у справу досягнення миру та злагоди в Таджикистані. За цей час у різних близьких і далеких країнах та містах відбулося понад двадцять офіційних зустрічей між представниками законного уряду та ОТО

Слайд 9

За результатами цих переговорів і зустрічей 27 червня 1997 р. Президент Е. Рахмон, керівник ОТО А. Нурі та Спеціальний представник Генерального секретаря ООН по Таджикистану Герд Меррем підписали у Москві Загальну угоду щодо встановлення миру та національної злагоди в Таджикистані. На основі цієї угоди було сформовано Комісію з національного прими рення (КНП), до складу якої поряд з представниками держструктур і ОТО увійшли члени всіх політичних партій країни. Комісія з примирення функ ціонувала з вересня 1997 р. по 1 квітня 2000 р. За час її діяльності були вирішені політичні питання (внесення змін та доповнень до Конституції Республіки Таджикистан, створення двопалатного парламенту, надання 30% місць Уряду представникам опозиції), воєнні та інші проблеми, пов’язані зі встановленням миру в республіці.

Слайд 10

1994 р. по праву є роком затвердження підвалин молодої держави Таджикистан. Незважаючи на складні економічні та соціально-політичні труднощі, на продовження воєнного протистояння в Раштській долині та районі Припамір’я, Таджикистан узяв курс на провадження радикальних політичних, економічних реформ та демократизацію суспільного життя Найважливішим кроком у цьому напрямі було прийняття всенародним референдумом 6 листопада 1994р. нової Конституції Республіки Таджикистан (згодом 26 вересня 1999 р., 22 червня 2003 р. до неї були внесені зміни та доповнення шляхом референдуму), в якій свобода та права людини про- голошуються найвищою цінністю, створення справедливого суспільства визначене як основне завдання, накреслені та уточнені головні елементи громадянського суспільства, а також система компетентних органів та їх діяльність у цьому напрямі. Нова конституція заклала основу для прийняття низки законодавчих актів, у тому числі Закону про вибори до парламенту та місцевих органів самоврядування, що затвердило принцип багатопартійності в політичному житті крани. Сьогодні вільно функціонують вісім політичних партій—Народно Демократична партія (НДПТ), Партія ісламського відродження (ПІВТ), Комуністична партія (КПТ), Демократична партія (ДПТ), Соціал- Демократична партія (СДПТ), Соціалістична партія (СПТ), Аграрна партія (АПТ), Партія економічних реформ (ПЕРТ). За результатами останніх парламентських виборів, які відбулися в лютому 2010 р., п’ять з них (НДПТ, ПІВТ, КПТ, АПТ і ПЕРТ) представлені в Маджлісі Намояндагон — нижній палаті парламенту країни. У створенні громадянського суспільства, процесі демократизації політичного життя та розвитку культури толерантності в країні поряд з політичними партіями особливого статусу набули й недержавні організації. Якщо 1992 р. в країні налічувалася 141 НПО, то сьогодні їхня кількість сягнула 2364 одиниць, що свідчить про неухильні наміри Уряду республіки розвивати цей дуже важливий сегмент громадянського суспільства. Важливою частиною суспільства є релігійні об’єднання, яких зараз налічується 4 тис., серед них, поряд з мусульманськими, 74 об’єднання інших світових конфесій. За цей період у процесі демократизації та розвитку суспільства зміцнилася та зросла роль засобів масової інформації. Як наслідок, за останні роки значно збільшилася кількість недержавних ЗМІ. Від реформ до стабільного розвитку

Слайд 11

Для порівняння: 1991 р. в цілому існувало 139 одиниць газет та журналів, серед яких лише чотири були приватними, й тільки одне державне ін формаційне агентство. Сьогодні в країні друкується 404 газети і журнали, серед яких 160 є недержаними та 250 приватними. З восьми зареєстрованих інформаційних агентств сім є приватними, поряд із 16 радіотелевізійними каналами функціонують також 28 приватних радіостанцій і телеканалів. З 1995 р. розпочалося активне просування економічних реформ. Було прийнято закони та інші нормативно-правові документи, які визначають і регулюють економічні відносини в усіх галузях під час реформування. Запровадження різних видів власності, організація різноманітних методів господарювання, приватизація державної власності, уведення національної валюти, створення спільних підприємств, організація вільної зовнішньої торгівлі та вирішення пріоритетних соціальних питань були серйозними кроками, спрямованими на зміцнення економіки Таджикистану. У другій половині 90-х років економічні реформи набули комплексного та цілеспрямованого характеру, що дозволило 1997 р. зупинити падіння виробництва і забезпечити стабільне щорічне зростання національної економіки 2010 р. обсяг ВВП порівняно з 1997 р. збільшився в 2,6 раза, його середнє щорічне зростання становило 7,1%. Виробництво промислової продукції збільшилося в 2,5 раза, сільгосппродукції — у 2,8, обсяг роздрібного товарообороту — у 3,2 раза, платні послуги населенню зросли в 7,8 раза, обсяг державного бюджету збільшився у 75 разів, ВВП на душу населення — у 36,3 та грошові доходи населення — у 38 разів Один із пріоритетних напрямів внутрішньої політики держави Таджикистан — поступове вирішення соціальних проблем. 1992–1995 рр. державний бюджет був майже не обгрунтованим, рівень інфляції перевищував чотиризначне число. Тоді заробітна платня вчителів та лікарів, державних службовців була дуже низькою, при цьому сплачувалася несвоєчасно. 1995 р. бюджет було дещо врегульовано, і до 2011 порівняно з 1997 р. обсяг прибуткової частини збільшився в 75 разів. З 1997 р. по сьогодні номінальний обсяг заробітної платні збільшився майже в 70 разів, а середній розмір пенсії — у 85 разів. Разом з тим відповідно до заходів реформи заробітна платня і пенсії щороку збільшуються в країні в середньому на 27–30%, що сприяє покращанню рівня життя та зміцненню соціального захисту населення.