Презентація на тему:
Порівняльний аналіз історичних подій,що відбулися 150 років тому

Порівняльний аналіз історичних подій,що відбулися 150 років тому Призентація Голубеннка Олександра Учня 9 класу Маринівська ЗОШ І-ІІІст. Вчитель: Данілевська І.А.

Авраам Лінкольн – президент США(1809-1865). Олександр ІІ – російський імператор(1818-1881).

Передумови: Поразка Росії у Кримській війні та принизливі для неї умови Паризького мирного договору 1856 р. поставили перед імператором Олександром II складні проблеми. Однією з них було кріпосне право, оскільки Росія залишалась єдиною європейською країною, де використовувалася підневільна праця. Збереження кріпосного права в Російській імперії означало її невідворотне перетворення в майбутньому на другорядну державу. До того ж кріпосне право, володіння «хрещеною власністю», дуже схоже на рабство, викликало осуд своєю аморальністю. Скасування кріпосного права: 19 лютого 1861 р. Олександр II затвердив «Положення», «Маніфест» та інші документи селянської реформи. «Положення» поширювалися на більшість губерній європейської Росії, в яких налічувалося близько 25 млн кріпосних селян. За «Маніфестом» вони отримували:

особисту свободу і деякі громадянські права, могли найматися на роботу на фабрики й заводи. У «Положеннях» визначалися окремі питання реформи: розміри земельних наділів, повинності, викупні операції та ін. Усі селянські дореформені наділи вважалися власністю поміщика і знаходились у селян на правах землекористування. За це вони виконували на користь поміщика низку повинностей і перебували на становищі «тимчасовозобов'язаних». Лише після викупу наділів селяни ставали їх власниками. До викупу вони виконували на користь поміщика повинності у вигляді оброку. Термін викупу землі селянами чітко не визначався, а його умови передбачали, що 75-80% вартості селянського наділу грошима або цінними паперами поміщикові виплачувала держава, решту — сам селянин. Виплачена поміщикові державою сума стягувалася з селянина протягом 49 років у розмірі 6% річних. Усього селянам довелося заплатити майже 1,5 млрд карбованців (за вартості землі близько 500 млн карбованців). Попри те, що після реформи 1861 р. збереглися великі поміщицькі землеволодіння (30 тис. поміщиків мали 95 млн десятин землі, в той час як 20 млн колишніх поміщицьких селян — 116 млн десятин), деяка залежність селян від

поміщиків і дріб'язкова опіка з боку селянської «общини», селянська реформа створила умови для швидкого економічного розвитку країни. Передумови громадянської війни: Обрання А. Лінкольна президентом стало приводом для заколоту в рабовласницьких штатах. Вісім з них, не змирившись із втратою політичної влади, оголосили про відокремлення від США. Вони створили конфедерацію з центром у Річмонді та обрали президентом плантатора Девіса. Заколотники оголосили, що керуватимуться переконанням: «Рабство — нормальне становище для негрів». Після вступу Лінкольна на посаду президента війська конфедерації 12-13 квітня 1861 р. обстріляли та захопили форт Самтер поблизу Чарльстона. 15 квітня Лінкольн оголосив про набір ополчення чисельністю 75 тис. осіб. Так почалася громадянська війна (війна між громадянами однієї держави).

Військові дії: Хід військових дій. Військовий конфлікт між Північчю і Півднем ставав неминучим. Приводом до війни став обстріл і захоплення південцями форту Самтер поблизу узбережжя Південної Кароліни, залога якого зберігала вірність федеральному уряду. У квітні 1861 р. президент Лінкольн оголосив південні штати заколотниками і розпочав набір до ополчення. Перевага сил у війні була на боці Півночі. її населення становило понад 19 млн чол., в той час як Півдня - 12 млн (з яких майже третина була рабами). Північ могла виставити більше військ, на території Федерації зосереджувалася майже вся військова промисловість. Але північні штати не були готові до війни і на початку не використали свою перевагу в економічних і людських ресурсах. Більшість офіцерів і генералів американської армії були вихідцями з родин плантаторів і вступили до армії конфедератів. Напередодні війни на Південь було вивезено значну кількість зброї з військових складів.

Армія південців нарощувала свій потенціал і влітку 1861 р. налічувала 120 тис. чол. Тому на початковому етапі війни війська Півночі потерпіли невдачу. У першій же великій битві під Манассасом у липні 1861 р. воші зазнали поразки, яка ледве не призвела до падіння Вашингтона. Певною мірою поразки військ Федерації - під Манассасом і біля Болс-Блаффа поблизу Вашингтона - пояснювалися нерішучістю вищого командування. Генерал Мак-Клеллан вважав, що війну можна виграти, уникаючи великих битв. Він розробив план «Анаконда», суть якого полягала в оточенні штатів-заколотників і поступовому стискуванні кільця оточення до повно: капітуляції південців. З цією метою в 1862 р., наступаючи з півночі, армія генерала Гранта захопила територію вздовж р. Міссісіпі. Назустріч їй, здобувши Новий Орлеан, з півдня просувався десантний корпус генерала Бат-лера. Конфедерати були відрізані від Техасу і Луїзіани. Проте Мак-Клеллан зазнав цілковитої поразки в битві під Річ-мондом. Щоб зупинити наступ південців, довелось перекинути війська до Вашингтона.

Значну матеріальну допомогу Конфедерації надавав англійський уряд. Рабовласницький Південь був головним постачальником бавовни британській текстильній промисловості, та й розкол Сполучених Штатів давав можливість англійцям посилити свої позиції в Північній Америці. Воєнні невдачі Півночі були зумовлені і зволіканням федерального уряду з вирішенням питання про рабство. Лінкольн був змушений зважати на ту обставину, що частина рабовласницьких штатів не пристала до заколотників. Крім того, право на власність вважалося священним правом людини, а негри-раби - «різновидом приватної власності». Війна затягувалась. Впливові підприємницькі кола Півночі шляхом поступок прагнули досягти примирення з Півднем. Весь тягар війни ліг на плечі простого народу. Робітники і фермери гинули в боях, їх родини страждали від дорожнечі. Тим часом промисловці і фінансисти наживали величезні багатства за рахунок постачання армії зброєю, обмундируванням і продовольством. Федеральний уряд поступово усвідомлював, що війну, яка затяглася, можливо переможно закінчити, лише вдавшись до рішучих, радикальних заходів. У 1862 р. Конгрес запровадив нові податки на багатих і ухвалив закон про конфіскацію майна заколотників.

20 травня 1862 р. було прийнято закон про гомстеди (гомстед - місце для поселення). Він давав можливість кожному американцю, у тому числі іммігрантам, безкоштовно отримати з державного фонду земельну ділянку в 160 акрів (близько 40 га). Сплачувати доводилося лише 10 доларів за земельне розмежування. Після п'ятирічного терміну обробки землі господар ставав її повноправним власником. 22 вересня 1862 р. Лінкольн видав президентську прокламацію про звільнення всіх рабів з 1 січня 1863 р. Цим актом він порушив конституцію, що вимагала прийняття відповідної поправки. Проте прокламація президента мала величезне значення, і американський народ палко її вітав. Гомстед-акт і звільнення афроамериканців забезпечили президенту підтримку простого народу і колишніх рабів. До армії північан вступали тисячі добровольців, що забезпечило їй кількісну перевагу над конфедератами. Кількість солдатів-афроамериканців досягла 186 тис. чол., понад 30 тис. колишніх рабів служили на флоті. Улітку 1863 р. у ході війни настав корінний перелам. Уже в липні в триденній битві під Геттісбергом війська південців були розбиті і почали відступати. Майже одночасно армія генерала Гранта захопила Віксберг -головну твердиню конфедератів на Міссісіпі. Весною наступного року війська північан під загальним

керівництвом нового головнокомандувача генерала Улісса Гранта розпочали широкий наступ на Конфедерацію. Прагнучи відрізати від Півдня армію генерала Лі, яка перебувала в районі Річмонда, і зайти їй в тил, війська під командуванням генерала Шермана провели славнозвісний «рейд до моря» від Міссісіпі до узбережжя Атлантичного океану - через Джорджію і Південну Каролі-ну. У вересні 1864 р. Шерман здобув Атланту, наприкінці року - Саванну, після чого вирушив на північ для з'єднання з генералом Грантом. Становище південців ставало катастрофічним. З квітня 1865 р. північани здобули столицю Конфедерації - Річмонд, а 9 квітня, оточені під Аппоматтоксом, капітулювали війська генерала Лі. Війна скінчилась, єдність Федерації було відновлено. Проте перед американським урядом стояла ще низка невирішених завдань. Потрібно було узаконити звільнення рабів, забезпечити їх соціальну адаптацію (пристосування до нових умов вільного життя). Афроамериканці як нові громадяни мали здобути рівні з білими політичні права. Справжньою трагедією для американського народу стала смерть президента Авраама Лінкольна. Він був убитий у театрі актором Джоном Бутсом, що мстився за розгром Конфедерації і окупацію південних штатів.

Лінкольн назавжди ввійшов в історію США як велика людина і політик, який вніс непересічний вклад в утвердження демократії і розвиток американської нації.

Висновок: Відміна кріпосного права в Російській імперії та скасування рабства в США позитивно вплинуло на подальше життя та розвиток цих країн.