X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Німеччина 1945-2012рр

Завантажити презентацію

Німеччина 1945-2012рр

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Проект на тему “Німеччина у 1945-2012 рр.”

Слайд 2

ФРН Федеративна Республіка Німеччина(ФРН або Західна Німеччина) — прийнята назва Німеччини в період з 23 травня 1949 року до 3 жовтня 1990 року. В цей період ФРН тільки один раз змінювала кордони: 1 січня 1957 року до неї приєдналася земля Саар. 8 травня 1945 — капітуляція Німеччини. Представники американської, британської та французької окупаційних зон Німеччини у 1948-49 розробили на парламентській раді в Бонні конституцію. За якою новостворена німецька держава - парламентською демократією з широкими владними позиціями федерального канцлера та федеральним президентом з обмеженими компетенціями. Партії: ХДС (Християнсько-Демократичний Союз) СДПН (Соціал-Демократична Партія Німеччини) Лідери(канцлери): - 1949-1963 Конрад Аденауер, - 1963-1966 Людвіг Ерхард, - 1966-1969 Курт Георг Кізінгер, - 1969-1974 Віллі Брандт, 1974-1982 Гельмут Шмідт, - 1982-1998 Гельмут Коль, (після об'єднання Німеччини залишався на посаді)

Слайд 3

ФРН: внутрішня та зовнішня політика У ФРН сили правого центру, керівником яких був Конрад Аденауер, виступали за національну інтеграцію до Західної Європи, при цьому помірковані "ліві" соціал-демократи на чолі з Куртом Шумахером (пізніше - Еріхом Оппенгауером) набули національного профілю, надаючи перевагу питанням возз'єднання Німеччини. 1952р. - на території ФРН скасовано окупаційний режим; 1955р. – ФРН стає членом НАТО; 1957р. – вступає у ЄС; У 1950-х роках був розроблений ряд законів, заборонено багато організацій, в тому числі Комуністична партія. Було продовжено внутрішньополітичний курс, пов'язаний з денацифікацією. У 1969 році до влади прийшли соціал-демократи. 1969р - під керівництвом соціал-демократичного федерального канцлера Віллі Брандта було розпочато «нову східну політику» Соціал-демократи визнали непорушність повоєнних кордонів, послабили законодавство прийняте ХДС, провели низку соціальних реформ. У роки правління федеральних канцлерів Віллі Брандта і Гельмута Шмідта відбулося істотне поліпшення відносин ФРН і СРСР, що одержало подальший розвиток у політиці розрядки. Московський договір між СРСР і ФРН 1970 зафіксував непорушність кордонів, відмову від територіальних претензій (Східна Пруссія) і декларував можливість об'єднання ФРН і НДР.

Слайд 4

ФРН: “Економічне диво” Німецьке економічне диво — термін, що використовується на позначення вражаючих темпів економічного та соціального розвитку Німеччини у 1950-і — 1960-і роки 20 століття. Причини: виробництво відроджувалося на новій технічній основі; розвивалися новітні галузі (електроніка, нафтохімія); раціонально використовувалися допомога за «планом Маршалла», кошти з державного бюджету, що виділялися для інвестування економіки, самофінансування підприємств; Дешевизна робочої сили, її великий резерв Увага до малого та середнього бізнесу, охорона інтересів прив.власників з боку держави; Людвіг Ерхард добився ухвалення антимонопольного господарства, розробив і реалізував доктрину “соціального ринкового господарства”: -приватна врасність на засоби підприємства -самостійність бізнесу -створення умов для вільної конкуренції з боку держави -відмова від централізованого планування Наприкінці 50-х років ситуація в ФРН характеризувалася загальним економічним піднесенням, динамізмом і стабільністю. В 1951—1955 pp. середньорічний приріст промислової продукції становив 12,3 %, в 1961—1965 pp. — 5,4 %. Маючи потужну економіку, ФРН увійшла до «Спільного ринку» (1958), де її частка становила 44 % усього виробництва ЄЕС. Вона займала друге місце у світі за обсягом експорту та валюти золотих запасів, а вивіз капіталу з 1955 по 1967 р. збільшився у 30 разів

Слайд 5

Слайд 6

НДР Німецька Демократична Республіка (НДР, Східна Німеччина) - соціалістична німецька держава, утворена 7 жовтня 1949 року на території, підконтрольній СРСР (в тому числі, радянський сектор Берліна). Проіснувала до об’єднання Німеччини 3 жовтня 1990 р. Згідно із домовленостями, досягнутими на Ялтинській і Потсдамській конференціях, союзники створили свою спільну військову окупаційну адміністрацію Німеччини — Союзну контрольну раду у складі чотирьох держав (США, Великобританія, СРСР, Франція), яка мала бути військовим урядом до відновлення суверенітету країни. Після відмови радянського уряду від союзної контрольної ради у 1948 році, радянська адміністрація сприяла розвитку окремого соціалістичного уряду у своїй зоні. Тим не менш, через сім років після Потсдамської конференції, СРСР через Ноту Сталіна (10 березня, 1952) запропонував возз'єднання Німеччини, яку три західні держави союзників (США, Франція, Великобританія) відхилили. Через кілька місяців по тому, радянський лідер Йосип Сталін. Його наступник, Микита Хрущов, відкинув возз'єднання як еквівалент приєднання Східної Німеччини до Заходу, а значить возз'єднання було неможливим до падіння Німецької Демократичної Республіки у 1989 році.

Слайд 7

НДР Голова Держави - 1949-1960 Вільгельм Пік - 1960-1973 Вальтер Ульбріхт - 1973-1976 Віллі Штоф - 1976-1989 Ерік Хонекер - 1989 Еґон Кренц - 1989-1990 Манфред Ґерлах Партії: КПН (Комуністична Партія Німеччини) + СДПН (Соціал-Демократична Партія Німеччини) = СЄПН(Соціалістична Єдина партія Німеччини) Християнсько-демократичний союз (НДР) (ХДС) Ліберально-демократична партія Німеччини (ЛДПГ) Національно-демократична партія Німеччини (НДР) (НДПН) Глава держави - Президент. Першим президентом став Вільгельм Пік. Незабаром після смерті Вільгельма Піка був скасований пост Президента. Його функції перейшли до колективного органу - Державної Ради. На чолі Державної Ради встав генеральний секретар СЄПН Вальтер Ульбріхт.

Слайд 8

НДР: зовнішня і внутрішня політика Країна була частиною очолюваного СРСР соціалістичного табору, ставши форпостом у протистоянні з капіталістичною Європою. У 1946 році Комуністична партія Німеччини і Соціал-демократична партія Німеччини об'єдналися в Соціалістичну єдину партію Німеччини, яка потім виграла вибори 1946 року. Будучи марксистсько-ленінською політичною партією, уряд СЄПН націоналізував інфраструктуру і промислові підприємства 1952р – прийняття першої Конституції (У перший період свого існування (1949-1968), коли була прийнята перша Конституція (1952 рік), ГДР позиціонувала себе як єдина німецьке держава, утворена відповідно до рішень Потсдамської конференції. Так, з юридичної точки зору вона була єдиною «легальною» німецькою державою) У 1952 році було скасовано земельне розподіл, держава була розділена на округи. У 1955 році НДР стала учасницею Організації Варшавського договору 1968р – прийняття нової соціалістичної Конституції, яка визначала Німецьку Демократичну Республіку, як «республіку робітників і селян» і де національний прикметник «німецький» рідко згадувався. У 1974 р. в конституцію НДР було введено поняття «соціалістичної німецької нації», що повинно було підкреслити її корінну відмінність від «капіталістичної нації» ФРН і довоєнного Рейху.

Слайд 9

Економіка НДР До 1980-м років НДР стала високорозвиненою індустріальною країною з інтенсивним сільським господарством. За обсягом промислової продукції ГДР займала 6-е місце в Європі. Провідні галузі промисловості: машинобудування і металообробка, хімічна промисловість, електротехніка й електроніка, оптика, приладобудування, легка промисловість. В економічному відношенні НДР йшла по шляху планового господарства. У порівнянні з іншими країнами соціалістичного блоку, тут були досягнуті значні успіхи: рівень життя у НДР був найвищим, а за найважливішими показниками республіка була другою індустріальною державою після СРСР.

Слайд 10

Об'єднання Німеччини Злука Німеччини або Об'єднання Німеччини — приєднання НДР і Західного Берліну до ФРН (зразка до 1990). Відбулося 3 жовтня 1990 року. Після Другої світової війни Німеччина була розділена на 12 територій (2 території відійшли до СРСР і Польщі), 1 територія (незалежний Саар), 5 територій — зона окупації СРСР, США (Бремен і Південна Німеччина), Великобританії і Франції, і 4 берлінських зони. В 1948 р. три зони Великобританії і США об'єдналися в Бізонію, до яких потім приєдналася Франція (Тризонія), і була проголошена ФРН. У 1949 р. на території радянських зон проголошена НДР. Берлінський анклав оголошено формально під протекторатом США, Великобританії і Франції. У 1953 р. увійшов до ФРН. Між ФРН і НДР кордон був з особливим режимом. У 1989 р. він змінився на полегшений режим, після чого почався інтенсивний відтік німців з НДР до Австрії та ФРН. Процес об'єднання Німеччини є наслідком загальної кризи соціалістичного ладу, зокрема гострої кризи в СРСР. В результаті об'єднання на території колишньої НДР було створено 5 нових земель. Границі земель ФРН не змінилися. Нова Німеччина стала членом ЄС і НАТО.

Слайд 11

Берлінський мур Берлінський мур— «захисна стіна проти фашизму»— понад 28 років була укріпленою частиною внутрішньонімецького кордону, із 13 серпня 1961 і по 9 листопада 1989 відокремлювала Західний Берлін від Східного, та навколишніх районів НДР. Мур був одним із найвідоміших символів Холодної війни та поділу Німеччини. При спробі перетнути кордон у напрямку Західного Берліна було вбито багато людей.

Слайд 12

Плюси та мінуси об'єднання Головний підсумок об'єднання - те, що німці реалізували своє право на самовизначення і створення національної держави. + Об'єднання Німеччини відбулося в правовій формі вступу НДР у ФРН, можливість чого передбачалася статтею 23 конституції 1949 року. Внаслідок цього в новій Німеччині швидше утвердилося правова демократична держава. + Безумовним досягненням є той факт, що в Німеччині не допустили повернення до націоналізму і великодержавного шовінізму. - Негативним моментом об'єднання є відмова від корінної конституційної реформи. - Не проведена територіальна реформа - Економічна відсталість східнонімецьких земель приблизно на 25 р. - Небажання жителів ФРН платити за модернізацію НДР

Слайд 13

Німеччина сьогодні 2002 р. – на парламентських виборах перемагають лівоцентристи. Виникають кризові явища в економіці через зростаючі витрати на соц.сферу. 2005 р. – на позачергових парламентських виборах перемагає опозиція (ХДС/ХСС). Канцлером Німеччини обрано Ангелу Меркель. Внаслідок світової економічної кризи економіка Німеччини скоротилась на 5% у 2009р і зараз виходить з рецесії. 2004р – реформа війська (його скорочення на третину) 2011 рік – обов”язковий призов до віська відмінений. За даними на 2011 рік – рівень безробіття в Німеччині складає 3 млн осіб (7 % від загального працеспроможного населення)

Завантажити презентацію

Презентації по предмету Всесвітня історія