Презентація на тему:
Арабо-ізраїльський конфлікт

Арабо-ізраїльський конфлікт

Арабо-ізраїльський конфлікт або Арабо-ізраїльські війни — протистояння між низкою арабських країн, а також арабськими воєнізованими радикальними угрупуваннями, що підтримуються частиною корінного арабського населення окупованих Ізраїлем палестинських територій, з одного боку, і Державою Ізраїль, з іншого.

Сторони Арабські країни Ізраїль

Арабо-ізраїльський (Близькосхідний конфлікт) є найтривалішим з усіх неврегульованих конфліктів у світі. Його початок відноситься до 40-х років XX століття і пов'язаний з проблемою створення в Палестині єврейської і арабської держав.

Взаємне небажання сторін піти на переговори, перетворилося на тривалу і кровопролитну конфронтацію.

Причини, які породили конфлікт:

- Історико-територіальні (домагання палестинських арабів і євреїв на одну й ту ж землю і різні трактування історії цих територій);

- Політико-ідеологічні (слабка розробленість ідей сіонізму в питанні арабів, що проживають на землях, що плануються для створення єврейської держави, а також безкомпромісний, радикальний політичний курс, обраний арабськими лідерами);

- Релігійні (існування загальних або близько розташованих святинь);

- Економічні (блокада стратегічних торговельних шляхів);

- Міжнародно-правові (невиконання сторонами рішень ООН та інших міжнародних організацій);

- Міжнародно-політичні (на різних етапах проявилися у зацікавленості різних світових центрів сили в каталізації конфлікту) .

Взаємини з арабськими країнами 1948 — Війна за незалежність 1948 — 1970-ті рр. — масовий вихід євреїв з арабських країн в результаті погромів і утисків, приплив населення до Ізраїлю 1949—1955 — підтримка «партизанської війни» проти Ізраїлю з територій, окупованих Єгиптом і Йорданією, і Сирії 1956 — Суецька криза 1967 — Шестиденна війна 1967-1970 — Війна на виснаження 1973 — Війна Судного дня 1979 — Кемп-Девідські угоди та Єгипетсько-ізраїльський мирний договір 1982 — Ліванська війна 1994 — Ізраїльсько-йорданський мирний договір 2000 — виведення військ з Південного Лівану 2006 — Друга Ліванська війна

1 етап. Відразу після проголошення держави Ізраїль армії 7 сусідніх арабських країн вторглися на його територію. Розпочалася перша арабо-ізраїльська війна.

2 етап. Друга війна спалахнула через сім років. Ізраїль ввів свої війська на Синайський півострів. Через п'ять днів після початку конфлікту ізраїльські танкові колони захопили сектор Газа, зайняли більшу частину Синая і вийшли до Суецького каналу. Ізраїльські збройні сили покинули Синай і сектор Газа в березні 1957 р.

3 етап. Третя війна, за свою швидкоплинність отримала назву Шестиденної, протікала з 5 по 10 червня 1967р. Приводом для неї стало посилення бомбардувань військових об'єктів Ізраїлю сирійської авіацією на початку 1967 р.

4 етап. 6 жовтня 1973 р. ізраїльські армійські частини зазнали нападу з боку Єгипту в районі Суецького каналу. Ізраїльтянам вдалося прорватися на територію Сирії і оточити там єгипетську Третю Армію. Ізраїль і Єгипет підписали в листопаді угоду про перемир'я, яке 18 січня 1974 р. було закріплено мирними угодами. Між двома протиборчими арміями були розгорнуті сили ООН з підтримання миру.

Президент США Джиммі Картер запросив А. Садата і М. Бегіна на саміт в Кемп-Девіді, щоб обговорити з ними можливість остаточного мирного договору. 26 березня 1979 року Бегін і Садат підписали у Вашингтоні мирну угоду між Ізраїлем і Єгиптом, що поклала край війні між двома державами і встановила між ними дипломатичні та економічні відносини. За умовами угоди, Ізраїль повертав Єгипту Синайський півострів і визнав «законні права палестинського народу»

Менахем Бегін, Джиммі Картер і Анвар Садат в Кемп-Девіді

5 етап. 5 червня 1982, посилилася напруженість у відносинах між ізраїльтянами і палестинцями, які сховалися на території Лівану. Наприкінці 80-х років намітилися реальні перспективи мирного виходу з тривалого близькосхідного конфлікту. Спалахнувше на окупованих територіях в грудні 1987 р. народне повстання палестинців змусило ізраїльську владу вдатися до пошуку компромісу.

6 - 7 етапи. Зміни у світі призвели до того, що арабо-ізраїльське протистояння вийшло з системи глобального протистояння СРСР-США. В цілому, кінець 80-х і початок 90-х років ознаменувалися кардинальними змінами в процесі мирного врегулювання близькосхідного конфлікту.

Іцхак Рабін і Ясір Арафат тиснуть руки, поруч з президентом Білом Клінтоном, на підписанні угод в Осло, 13 вересня, 1993 року.

Ізраїль близько 9000 військовослужбовців вбито Втрати Арабські країни близько 46 000 військовослужбовців вбито

В цілому, п'ять арабо-ізраїльських воєн продемонстрували, що жодна зі сторін не може завдати рішучої поразки інший. Багато в чому це обумовлювалося залученням сторін конфлікту в глобальне протистояння часів холодної війни.

Незважаючи на складну обстановку на території Палестини, спроби вирішення конфлікту все ж робляться. Однак, до цих пір такі спроби не давали жодних результатів – сторони продовжують наполягати на основних своїх вимогах, готові йти на поступки в дрібницях, - але не в головному.

З посиленням ролі Ірана в конфлікті ним були послані кораблі з військовою контрабандою, зафрахтовані у третіх країн: 2001 р. — корабель «Санторіні» 2002 р. — корабель «Карін А» під прапором Тонга 2009 р. — корабель «Мончегорськ», що належав Кіпру 2009 р. — корабель «Francop» під прапором Антигуа і Барбуда 2011 р. — корабель «Вікторія»

Основними постійними конфліктогенними факторами арабо-ізраїльського протистояння, як і раніше залишаються наступні питання: 1. Статус Єрусалиму. 2. Палестинські біженці. 3. Ізраїльські поселення. 4. Кордони.

Саме неможливість розв'язання цих ключових проблем, в силу ряду суб'єктивних і об'єктивних причин, і призводить до загострення ситуації в зоні конфлікту.

Підготувала учениця 11-А класу Попова Яна

Дякую за перегляд.