Презентація на тему:
Крути - наш біль невмирущий

Усний журнал підготувала класний керівник 8-А класу Бородянської СЗОШ І-ІІІ ст. № 1 Копач Тетяна Іванівна

Любіть Україну, як вірні сини, Віддати життя їй готові, Як юні сини, що життя віддали Під Крутами всі, як герої.

Бій під Кру тами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михаїла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді

5 січня 1918 року на зборах студентів молодших курсів Київського університету св. Володимира і Українського народного університету було ухвалено створення студентського куреня Січових Стрільців. Незабаром з'явилося у київських газетах звернення до українського студентства.

Окрім студентів до складу куреня було залучено учнів двох старших класів 2-ї Української ім. Кирило-Мефодіївського братства гімназії. Записалось близько 200 осіб. Військова влада виділила юнакам гвинтівки і як командира призначила старшину Петра Омельченка, студента Українського народного університету

Реконструкція бою   Сформована поспіхом перша сотня куреня – 116 необстріляних юнаків 27 січня вирушила назустріч наступаючим червоним частинам, зайняла позиції біля залізничної станції Крути. Командиром бою був призначений сотник Аверкій Гончаренко

Сотня студентського куреня і дві сотні юнкерів 29 січня 1918 року прийняли бій з авангардними частинами червоних загонів. Це були, переважно балтійські матроси (до 2 тис. чоловік), які входили до складу військ Східного фронту, який очолював М.Муравйов. Окрім студентів, у бою брали участь кілька десятків гайдамаків, артилерійська батарея, два панцерні поїзди.

Крути Ще юнаки, ще майже діти, А навкруги і смерть, і кров. “На порох стерти, перебити!”- Іде на Київ Муравйов. Полків його не зупинити, Та рано тішаться кати: Коли стають до зброї діти, Народ цей не перемогти! М.Луків

Сили були нерівними, бій- недовготривалим…Надвечір оборонці почали відступ у напрямку Києва, аби не потрапити в оточення. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону, який чекав за кілька кілометрів від Крут. Під час самого бою там розміщувався військовий штаб і лазарет. Через суттєві втрати і розібрану залізницю росіяни цього дня не змогли продовжити наступу на Київ. Відступаючи у сутінках, хлопці втратили орієнтир і вийшли просто на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Аби помститися за свої значні втрати, більшовики спочатку познущалися із 27 полонених, а потім їх повбивали.

Тіла загиблих студентів і гімназистів з-під Крут були перевезені до Києва, де 19 березня 1918 року урочисто поховані на Аскольдовій могилі. Участь у траурному мітингу на Аскольдовій могилі взяли державні й політичні діячі УНР, представники інтелігенції. За даними тогочасної преси до могили було опущено 17 трун.

Похорон героїв Крут

Похорон на Аскольдовій могилі

Учасники бою під Крутами, яким пощастило залишитись живими Ігор Лоський Яків Рябоконь

Аверкій Гончаренко, командуючий силами УНР у бою під Крутами.   Митрофан Швидун (праворуч), пізніше поручник армії УНР.

1934 року могили героїв на Аскольдовому цвинтарі були зрівняні з землею. І лише в 1991 році на станції Крути встановили березовий хрест із терновим вінком

Над Крутами сніг. І пронизливий вітер У січні ридає, голосить, гуде; Шукає могили, де воїни діти На вічнім спочинку. Немає ніде.

Символічна могила і дерев'яний хрест крутян на Аскольдовій могилі у Києві

Пам'ятник на Аскольдовій горі

25серпня 2006 року відкрили  Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути

Пам’ятник Героям Крут  “Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів, які загинули геройською смертю в борні за її волю під Крутами 29 січня 1918 року…”

Пам’ятник Героям Крут  Бронзова пробита кулями гімназійська шинель наче розіп’ята на хресті...  На камені перед входом до каплички - слова національного гімну України.

2008 року меморіал доповнили сімома вагонами і відкритою залізничною платформою військового ешелону, які встановлено на рейках по 4 з двох боків. 

Використані джерела http://karpenchik74.blogspot.com/2013/06/blog-post_24.html; http://uk.wikipedia.org/wiki/; http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/28/1936/;