X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
Василь Стус - поет, громадянин, діяч

Завантажити презентацію

Василь Стус - поет, громадянин, діяч

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Василь Стус Листи до сина Краматорська загальноосвітня школа I-III ст. № 11 учитель Проселкова О.О.

Слайд 2

Василь Стус Поет, правозахисник, філософ, літературознавець, представник культурного українського руху шістдесятників

Слайд 3

Дмитро Стус Син Василя Стуса, український письменник, літературознавець, редактор. Голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» 

Слайд 4

Дмитро народився у 1966 році, а вже у 1972 заарештували Василя. Виховувати сина він не міг,єдине,що йому залишалося – листування. Так і спілкувалися впродовж усього життя батько та син.

Слайд 5

Листи до сина «Пам’ятаю, як у Рахнівці, де я лишився з бабунею, я проказував за нею “Отче наш, іже єси на небеси“ … Пам’ятаю, як лежав у колисці, як ходив до ясел у Рахнівці , і там виціловував усіх шмаркатих діток, бо любив їх — усіх» Так Василь Стус вчить свого маленького сина любити Бога і весь світ, як любив їх сам.

Слайд 6

Валентина Попелюх, син Дмитро, Василь Стус, Тетяна і Марія Стуси.

Слайд 7

«Коли мені було 9 літ, ми будували хату. І помирав тато — з голоду спухлий. Голодний я був, як пес. Пам’ятаю коржі зі жмиху, які пекла мама, а мені від них геть боліла голова. Тоді, на тій біді, я став добре вчитися. Вже 4 клас кінчив на відмінно — і до кінця школи мав похвальні грамоти» – На прикладі свого навчання у школі В.Стус дав зрозуміти синові: якщо в тебе є велике бажання вчитися, ніщо не зможе тобі перешкодити.

Слайд 8

«Пам’ятаю, що перші книжки, які я бачив, це історія давнього світу. А першу книжку, яку я прочитав - “Кленові листки“ Василя Стефаника. Це я взяв у бібліотеці — першу в житті книжку!...»

Слайд 9

« Пам’ятаю, як у 4 класі читав “ Мать“ М.Горького — і радів, який славний Павло Власов. Пам’ятаю, як тоді ж читав М.Островського “Как закалялась сталь і “Рожденные бурей…»

Слайд 10

«…І ось десь тоді я вирішив, що й сам буду такий, як Павло Власов, аби людям жилося краще. І ще хотів — тяжко вчитися, бо жити — тяжко. Мамі — тяжко, татові — тяжко. То й мені має бути тяжко — аж доти, поки й татові й мамі не стане легше, аж доки всім людям на світі не стане легше жити» – ось так починав він знайомити сина з ідеалами людського існування.

Слайд 11

«А коли я прочитав “Мартіна Ідена“ Джека Лондона (це десь у 5-6 класі) — світ мені перевернувся. Як мучилася людина, а змогла перевершити всіх, хто купався в молоці! І все — тяжким трýдом (трýдом, сину, наголос на ý!), і все — солоним кривавим потом»

Слайд 12

« Десь у 4-6 класі я майже весь “Кобзар“ знав напам’ять. Тихо, але гарно над моєю колискою мама співала колискової на слова Шевченка: «Сину мій, сину, не клени батька, а пом’яни. Мене ж прокляту, я твоя мати, —мене клени.» Коли мама пізніше наспівувала ці тужні слова, мої очі закипали сльозою. Чому “не клени батька“? Чому мати проклята? Збагнути не міг. А сльози бігли з очей — і я ховав їх, бо встидався сліз. І ще: «Ой, люлі-люлі, моя дитино, вдень і вночі, іди ти, сину, на Україну, нас кленучи.» І — так само сумно: хіба я не на Україні? Куди ж мені до неї йти?»

Слайд 13

Слайд 14

«Музикою я марив. У 7 класі за “похвальну грамоту“ тато купив мені гітару. Я спочатку навчився грати “Взяв би я бандуру“, потіь – кілька старих романсів, маршів. Але все було не те. І тоді я брав гітару — і грав — на одній струні — своєї. Все, що я чув, за чим тужив, чого прагнув — усе вигравав. І забувався геть»

Слайд 15

«Яка це була людина, Бетховен! Все життя — в горі, в нещасті, в муці — і він — один проти цілого світу — не поступається напасникам, а йде напролам: або світ прийме таким мене, як я є, як мене народила мати — або вб’є, знищить мене. Але я — не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття й думки своєї зроблю портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив, зберігся, доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов’ю одне до одного, з почуттям, що всі люди — брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві.

Слайд 16

Слайд 17

«Світ — це таночок усіх людей, що взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею… Все — живе і хоче жити. Тож хай живе — усе, що росте, цвіте, пасеться… А ми, брати — люди, — посеред квітів, птаства, і звірини, і дерев. Усе, що ми зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, а небо — голубіше, а сонце — ясніше….». Такий вдалий приклад приводив В.Стус, аби хлопчик зрозумів, якими мають бути люди, яким має бути його син.

Слайд 18

«Був 9 клас, і якось я натрапив на Франка, його поему “Мойсей“. Після прочитання твору я став літератором. Ось уже 8-й рік блукаю по землі. Але — не нарікаю на долю. Навпаки — мені хороше від того, що нічого злого за свої 40 літ не робив, допомагав людям у біді, а коли часом і сам залітав у біду, то не нарікав. Бо це — життя, Доля…»

Слайд 19

«Пригадую одного старого дідуся. Сам голодний, він, піймавши хорого голуб’ятка, годував його зі своїх уст хлібом, напував водою. Те голуб’я стрибало за ним, як за батьком. В моїй пам’яті — поки й житиму — буде той дідусь нужденний, якому голуби сідали на плечі, долоні, голову... І від того, що це було, що це бачив я і бачили інші люди — світ став кращий. Бо й мені й іншим захотілося й собі — жити так, аби голуби сідали на плечі…»

Слайд 20

10.10.1982 (Початку листа бракує.) «Не гріши, сину. Це перше правило. І, може, єдине. Ні перед ким — ні перед людьми (байдуже — добрими чи злими), ні перед деревом, ні перед птахою… Коли в Тебе буде чисте, безгрішне серце, тоді Тобі легко житиметься в світі — де б Ти не був і які б лиха не зазнавав»

Слайд 21

«…Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати. Отож, суди про людей не зі своєї позиції тільки, а й з їхньої. Для цього треба мати щедре серце. Щедре серце — дається любов’ю. Великою любов’ю, більшою за Тебе»

Слайд 22

«Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. …що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю»

Слайд 23

«Хочу, щоб Ти зростав діаметром своєї душі. Намагайся бачити добре не тільки там, де блищить, а й там, де ніякого блиску. Будь добрий до людей і намагайся віддавати їм більше, ніж брати. Не будь злопам’ятний і мстивий, хоч і не дозволяй плювати в свою кашу.

Слайд 24

«Вітаю Тебе, мій Великий Дмитре (а ніякий не Дмитрик, як Ти пишеш!), із 17-літтям! Будь такий граційний, як Дон-Жуан Анатоля Петрицького. Бо мудра природа думає Тобою — а Ти вчись розгадувати цю свою підсвідому мудрість — почуттів, настроїв, фантазій, бажань, подумів. Обіймаю щиро, многая літа Тобі! Сердечне —тато»

Слайд 25

Дмитро Стус читає переклад з французької Василя Стуса «Синові» Тус чит

Завантажити презентацію

Презентації по предмету Українська література