X Код для використання на сайті:
Ширина px

Скопіюйте цей код і вставте його на свій сайт

X Для завантаження презентації, скористайтесь соціальною кнопкою для рекомендації сервісу SvitPPT Завантажити собі цю презентацію

Презентація на тему:
"Тодось Осьмачка"

Завантажити презентацію

"Тодось Осьмачка"

Завантажити презентацію

Презентація по слайдам:

Слайд 1

Тодось Осьмачка, Осьмачка Теодосій Степанович (3 травня 1895, Куцівка на Черкащині — 7 вересня 1962, США) Відомий український письменник, прозаїк, перекладач.

Слайд 2

Тодось Степанович здобув середню освіту в рідному селі: писати поеми розпочав ще в школі. У 1920-х pp. закінчив Київський інститут народної освіти, працював учителем у київських школах, увійшов до літературного угрупування «Ланка».

Слайд 3

Видав три збірки поезій: «Круча» (1922), «Скитські вогні» (1925), «Клекіт» (1929). З 1926 Осьмачка належав до організації МАРС (Майстерня революційного слова). У 1930-х роках з початком сталінських репресій намагався перейти західний кордон, але був спійманий, відсидів у Бутирці. У Лук'янівській в'язниці проходив курс примусового лікування в Кирилівській психіатричній лікарні, звідки втік і переховувався в рідному селі.

Слайд 4

У 1942 р. Осьмачка приїхав до Львова, а звідти потрапив на Захід.

Слайд 5

Жив у таборах для переміщених осіб, гнаний манією переслідування, постійно переїжджав з місця на місце: жив у країнах Європи, США, «Поет» (1947, 1954), «Китиці часу» (1953), «Із-під світу» (1954) та три повісті: «Старший боярин» (1946), «План до двору» (1951) та «Ротонда душогубців» (1956).

Слайд 6

Активно співпрацював в організацією письменників-емігрантів «Мистецький український рух» (МУР). Здійснив блискучі переклади із О. Уайльда та У Шекспіра.

Слайд 7

6 липня 1961 у Мюнхені Тодося Осьмачку розбив параліч. Друзі перевезли поета на лікування до Нью-Йорка. 7 вересня 1962 він помер у Нью-Йорку. Похований на українському православному цвинтарі у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.

Слайд 8

Проза Тодося Осьмачки - вагома й самобутня, не схожа ні на яку іншу сторінка української епіки