Презентація на тему:
Осип Турянський - Коротко про письменника. Історичний матеріал

Турянський Осип Васильович (22 лютого 1880- 28 березня 1933) псевдонім — Іван Думка Виконала:

Народився 22 лютого 1880 року в селі Оглядів (нині Радехівський район Львівської області)

Був найстаршим серед 8 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії, потім закінчив філософський факультет Віденського університету. Там же захистив докторську дисертацію.

Перші оповідання були опубліковані 1908 року.

У літературі дебютував 1908 року новелами в альманаху віденської «Січі». З 1910 року викладав українську мову та літературу в Перемишлянській гімназії.

Восени 1914 року був мобілізований в австрійську армію й відправлений на сербсько-австрійський фронт. Потрапив у полон. Перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба.

Пережите в сербському полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю» (1917). Цей твір, написаний у стилі експресіонізму, став видатним явищем української модерної літератури.

Після повернення з Італії до Австрії викладав право у Віденському університеті, потім працював у Галичині, займався видавничою та педагогічною діяльністю.

У Відні, 1921 року виходить друком його повість «Поза межами болю» Завершує філософсько-публіцистичний памфлет «Дума пралісу», надрукований у 1922-му році.

У Рогатині бере участь в організації видавництва «Журавлі», де було надруковано кілька його творів. Працює у приватних українських та польських навчальних закладах Яворова, Дрогобича, Рогатина — директором, викладачем іноземних мов (французької, німецької, латини)

Наболіле — це відчуття себе одиноким, чужим у тодішньому галицькому мистецькому й освітянському середовищі. Тому й з’являється його сатирична комедія «Раби» (1927), заснована на непривабливих життєвих реаліях, спрямована проти «грубого матеріалізму українських душ», проти «українського рабства», що відзначила й тодішня критика.

Твори Його перу належать і літературно-критичні статті, зокрема про «Слово о полку Ігоревім», яким він захоплювався. Свої твори він іноді підписував псевдонімами Іван Думка або І. Думка.

1933 року вийшла друком вільна обробка різдвяної легенди «Як люди приймали Христа». Тоді ж двома випусками в серії «Українська бібліотека» з’явився і роман «Син землі»

повісті «Дума пралісу» (1922), «Син землі» (1933); збірка оповідань «Боротьба за великість», комедія «Раби» (1927);

Найповніше сучасне видання його творів з’явилося 1989 року в Києві.

Помер він 28 березня 1933 року. Він мав духовно щедре, водночас досить драматичне творче життя.

Тільки через п'ятдесят років його ім'я та літературна праця були гідно пошановані.